Постанова № 27973972, 04.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10607/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"04" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Грищенко Т.М., суддів -Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., при секретарі -Киш С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з додатковою відповідальністью "Науково-дослідний інститут фермерських машин" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністью "Науково-дослідний інститут фермерських машин" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001962312 від 27.03.2012р., -

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство «Науково-дослідний інститут фермерських машин»(надалі за текстом -«НДІ «Ферммаш») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001962312 від 27.03.2012р., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 58 945 грн. 00 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі товариство з додатковою відповідальністю «Науково-дослідний інститут фермерських машин», яке створено шляхом перетворення публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут фермерських машин»і є його правонаступником, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р. посадовцями ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку НДІ «Ферммаш»з питань повноти та достовірності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Укрспецбудгруп», за резулььаьами якої складено акт перевірки №262/23-12/00239008 від 05.03.2012р.

Згідно цьому акту позивачем порушено пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого Товариством занижено податкові зобов'язання всього у сумі 47 156.00 грн., у тому числі по періодах: II квартал 2010 р. у розмірі 31 437 грн. 00 коп., III квартал 2010 р. у розмірі 15 719 грн. 00 коп.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

За умовами договору № 6-ТО від 01.05.2010 р. ТОВ «Укрспецбудгруп»зобов'язалось проводити профілактичну очистку системи каналізації в будівлі № 62, по вул. Дегтярівській, в м. Києві, а позивач -прийняти та оплатити роботи.

Згідно договору № 7-ТО від 01.05.2010 р. ТОВ «Укрспецбудгруп»зобов'зане було виконати роботи з технічного обслуговування систем кондиціонування та вентиляції.

На підставі договору № 20 від 24.05.2010 р. ТОВ «Укрспецбудгруп»повинно було виконати роботи в будівлі позивача по наладці систем вентиляції і тепло-холодозабезпечпення.

Оплату за цими договорами НДІ «Ферммаш»здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів.

Проте, згідно податкової звітності співробітниками ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено відсутність у ТОВ «Укрспецбудгруп»трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

На думку податкового органу наведене свідчить про нікчемність укладених позивачем правочинів та безпідставність формування валових витрат.

На підставі висновків акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2012 року № 0001962312, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 58 945 грн. 00 коп., у тому числі: за основним платежем на суму 47 156 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 789 грн. 00 коп.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не мав правових підстав для включення своїх витрат понесених у зв'язку з виконанням вказаних вище договорів до складу валових витрат, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток.

На думку судової колегія наведений висновок окружного адміністративного суду не можна вважати таким, що зроблений на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом наведених правових норм, підставами для включення є витрати підтверджені належними розрахунковими платіжними та іншими документами оформленими у відповідності до ст. 9 ЗУ «Про Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В підтвердження правомірності формування своїх валових витрат, позивачем було надано копії договорів № 6-ТО від 01.05.2010 р., № 7-ТО від 01.05.2010 р., № 20 від 24.05.2010 р. та додаткових угод до них, ліцензії ТОВ «Укрспецбудгруп»на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Реальність виконання робіт за договорами підтверджено копіями податкових накладних № 2505-2 від 25.05.2010 р., № 0906-1 від 09.06.2010 р., № 140702 від 14.07.2010 р., № 2505-1 від 25.05.2010 р., № 0906-2 від 09.06.2010 р., № 140703 від 14.07.2010 р., № 2805-1 від 28.05.2010 р., № 0906-3 від 09.06.2010 р., № 140704 від 14.07.2010 р., № 290705 від 29.07.2010 р., актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3105-3, № 3006-15, № 310703, № 3501-2, № 3006-16, № 310704, № 310801, локального кошторису, зведеного кошторисного розрахунку вартості налагоджувальних робіт та банківськими виписками.

Що стосується висновків суду про фіктивність вказаних господарських операцій, колегія суддів звертає увагу, що сам факт порушення кримінальної справи відносно керівника підприємства-контрагента НДІ «Ферммаш»не може бути доказом незаконності дій позивача та фіктивності згаданих угод, як і свідчення надані допитаним в якості свідка ОСОБА_2, який пояснив, що з метою здійснення підприємницької діяльності ним було придбано ТОВ «Укрспецбудгруп», однак через брак коштів він фактично фінансово-господарською діяльністю не займався, оскільки, за приписами ч.4 ст.72 КАС України, обов'язковими для адміністративного суду є такі, що набрали законної сили вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Не можуть бути оцінені як належні та допустимі докази, свідчення особи в рамках кримінальної справи, яким судом правової оцінки не надано.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-IV установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Більше того, на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був належним чином зареєстрований платником ПДВ.

Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що валові витрати позивача сформовано у відповідності до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністью "Науково-дослідний інститут фермерських машин" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2012 р. - скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби №0001962312 від 27.03.2012р.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.