Постанова № 27973966, 04.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3069/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М.,

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"04" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові до Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними, скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, в якому просив суд визнати неправомірними дії заступника начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шило Т.О. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 21.09.2012 року у розмірі 680,00 грн. у виконавчому провадженні №33350059 про зобов'язання управління вчинити певні дії на користь ОСОБА_2 згідно виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова від 09.07.2012 року №2а/2506/1382/11, та скасувати постанову про накладення штрафу, винесену заступником начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шило Т.О. від 21.09.2012 року у розмірі 680,00 грн. у виконавчому провадженні №33350059 про зобов'язання управління вчинити певні дії на користь ОСОБА_2 згідно виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова від 09.07.2012 року № 2а/2506/1382/11.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, заявлені позивачем вимоги пов'язані з виконанням виконавчого листа, виданого 09.07.2012 року Деснянським районним судом м. Чернігова, виданого на підставі постанови цього суду. При цьому, позивач є боржником, тобто стороною у виконавчому провадженні ВП №33350059.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року було відкрито провадження у даній справі (а.с. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження»та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»№2677-VІ від 04.11.2010 року, який набрав чинності 09 березня 2011 року, було викладено Закон України «Про виконавче провадження»в новій редакції.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка набрала чинності 09.03.2011 року, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Проаналізувавши зазначені норми закону, колегія суддів вважає, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця сторонами виконавчого провадження під час виконання постанови Деснянського районним судом м. Чернігова у адміністративній справі, повинно здійснюватись за правилами адміністративного судочинства до Деснянського районного суду м. Чернігова.

Тому, з'ясовуючи, чи підсудна дана справа цьому адміністративному суду, суд першої інстанції повинен був керуватись положеннями ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що Чернігівській окружний адміністративний суд, розглянувши дану справу по суті, порушив правила предметної підсудності та справу вирішено неповноважним судом.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є, зокрема, вирішення справи неповноважним судом та порушення норм процесуального права.

З цих підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню з ухваленням нової постанови.

Вирішуючи дану справу по суті, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 10.07.2012 року заступником начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції було винесено постанову ВП №33350059, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а/2506/1382/2011, виданого 09.07.2012 року Деснянським районним судом м. Чернігова про зобов'язання позивача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% заробітної плати працюючої на відповідній посаді судді відповідно до довідки Апеляційного суду Чернігівської області від 16.02.2012 року №7-37/21-1 з 01.01.2012 року з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження строку виплат, з передбаченими Законом надбавками та доплатами.

Також в зазначеній постанові роз'яснено позивачеві, що рішення суду підлягає негайному виконанню. Копія постанови вказаної постанови була направлена позивачу для відома та виконання.

Проте, вимоги заступника начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції щодо негайного виконання рішення суду позивачем були виконані частково, перерахунок був здійснений у розмірі, який є меншим, ніж передбачений рішенням суду; зазначена обставина не заперечується позивачем.

У зв'язку із наведеним, відповідачем було прийнято постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 680,00 грн. від 21.09.2012 року (а.с. 35).

Колегія суддів вважає зазначену постанову такою, що винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України виходячи з наступного.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 зазначеного Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів поважності причин невиконання судового рішення.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Проте, відповідачем не надані докази про звернення до суду з заявами про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів враховує, що 01.10.2012 року посадовою особою відповідача у зв'язку із повним виконанням рішення Деснянського районного суду м. Чернігова було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 36).

Також, колегія суддів зазначає, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України. Аналогічна позиція висловлена в рішенні Європейського Суду і з прав людини у справі «Кечко проти України».

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірними дії щодо винесення постанови про накладення штрафу від 21.09.2012 року у розмірі 680,00 грн. у виконавчому провадженні №33350059 та, відповідно, правомірною зазначену постанову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що справа вирішена неповажним судом та при ухваленні постанови судом першої інстанції порушено норми процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові задовольнити частково.

Скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 10.12.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.