Ухвала суду № 27972599, 16.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2012 р. Справа № 147715/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Левицької Н.Г.,

судді Дяковича В.П.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.,

За участю представників сторін:

Апелянта (відповідач у справі): Антонюка І.Б.,

Позивача у справі: Камінської С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, м.Львів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. в адміністративній справі № 2а-3356/12/1370

за позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра", м. Львів

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, м.Львів

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012р. позивачем: Публічним акціонерним товариством "Іскра" подано до суду адміністративний позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2012р. №0000240802/162 з податку на додану вартість на суму 497366,95грн., з яких 473668,81грн.- основний платіж, 23698,14грн. - штрафні (фінансові) санкції та від 02.04.2012р. №0000250802/161 з податку на прибуток на суму 38008,14грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. позовні вимоги ПАТ "Іскра" задоволено повністю та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС від 02.04.2012р. №0000240802/162 та від 02.04.2012 р. №0000250802/161.

Відповідач: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС, з постановою суду першої інстанції не погодився, оскаржив її, подав апеляційну скаргу, у якій зазначено, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просив її скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником апелянта (відповідача у справі) надано пояснення та повністю підтримано доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні проти аргументів апелянта заперечив, висловив правову позицію відносно апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, правову позицію представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 195 КАС України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р. ПАТ "Іскра", за результатами якої складено Акт № 311/23-2/00214244 від 22.03.2012р. (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС було встановлено порушення позивачем п. 8.1.4. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого, зокрема, занижено податок на прибуток в сумі 30406,51 грн.; п. п. 3.1.1., 6.2.4., 1.7., 7.2.1., 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5., 7.5.1., 7.7.1., 7.7.2. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого було занижено податок на додану вартість на суму 473668,81грн.

На підставі вказаного Акту відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.04.2012р. №0000240802/162 з податку на додану вартість на суму 497366,95грн., з яких 473668,81грн. - основний платіж, 23698,14грн. - штрафні (фінансові) санкції та від 02.04.2012р. №0000250802/161 з податку на прибуток на суму 38008,14грн.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, порушення відповідач вбачає у тому, що об'єкти під інвентаризаційними №№ 0011026405 - корпус по вул.Крушельницької,11 у с.Коростів, Сколівського району, Львівської області; 0011026400 - спальний корпус №12 у м.Моршині, вул.Джерельна,9а; 0011026401 - спальний корпус №6 у м.Моршині, вул.Джерельна,7а; 0011000300 - база відпочинку по вул.Франка,17а у с.Розлуч, Турківського району, Львівської області; 001126366 - магазин-комплекс "Зубр" у м.Львові, вул.Вернадського,22, - не використовуються у господарській діяльності позивача, що є підставою для віднесення їх до невиробничих фондів, а відтак позивачем безпідставно нараховано на них амортизацію; відсутності первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарської операції по ввезенню товарів на митну територію України та по виконанню договору поставки №120210/1 із ТзОВ "Віндекс-Т".

У відповідності до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010р."Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Однак, законодавство не обумовлює безспірного характеру таких висновків. Належних доказів на їх підтвердження відповідачем суду не надано. Згідно із вимогами ч. 1 ст.72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Згідно із ч. 2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до вимог п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно із п.2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З матеріалів справи вбачається відповідність таких документів вимогам законодавства, чим спростовується посилання відповідача на порушення п. 195.1.3. ПК України. Крім того, такі операції підтверджуються актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, міжнародними автомобільними накладними.

12.02.2010р. позивач уклав Договір поставки №1202/1 із ТзОВ "Віндекс-Т". Договір був фактично виконаний сторонами, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, що є підставою для податкового кредиту і що безпідставно не врахувано відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що об'єкти під інвентаризаційними №№ 0011026405 - корпус по вул.Крушельницької,11 у с.Коростів, Сколівського району, Львівської області; 0011026400 - спальний корпус №12 у м.Моршині, вул.Джерельна,9а; 0011026401 - спальний корпус №6 у м.Моршині, вул.Джерельна,7а; 0011000300 - база відпочинку по вул.Франка,17а у с.Розлуч, Турківського району, Львівської області; 001126366 - магазин-комплекс "Зубр" у м.Львові, вул.Вернадського,22, - використовуються для отримання доходу, враховуючи те, що згідно із п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Сам факт отримання доходу не впливає на направленість діяльності на отримання доходу. Відповідно, позивачем підставно було нараховано амортизаційні відрахування, а факт порушення позивачем п. 8.1.4. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не доведено суду у встановленому Законом порядку належними доказами.

Відповідно до вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі, витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.2., пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 ст.7 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Згідно із вимогами ч.1 ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із вимогами п. 8.1.2. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, чинній на час існування спірних відносин, амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно з пп. 7.2.1., п. 7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити. З матеріалів справи вбачається відповідність податкових накладних зазначеним вимогам.

Згідно з п.п.7.4.1. вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з :придбанням або виготовленням товарів (у тому числі, при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до вимог п.7.4.4. Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених Законом випадках.

Згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі, розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а за його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована, згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до постанов Апеляційного суду Львівської області від 30.07.2012р. провадження №33/1390/415/12 та від 02.08.2012р. провадження №33/1390/414/12 встановлено, що в діях керівника та головного бухгалтера ПАТ "Іскра" відсутній склад адміністративного правопорушення, а саме, порушення ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що оскаржувані повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові №00002508002/161 від 02.04.2012р. та №0000240802/162 від 02.04.2012р., було винесено з порушенням вимог діючого законодавства України.

Доводи апелянта є безпідставними, не підтвердженими належними доказами, суперечать законодавству та не спростовують висновки суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, керуючись вимогами ст. ст.160 ч.3, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,

Суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, м.Львів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. в адміністративній справі № 2а-3356/12/1370 за позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра", м. Львів до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, м.Львів про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. в адміністративній справі № 2а-3356/12/1370 за позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра", м. Львів до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, м.Львів про скасування податкового повідомлення-рішення №00002508002/161 від 02.04.2012р. та податкового повідомлення-рішення №0000240802/162 від 02.04.2012р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя В.П. Дякович

Суддя В.П. Сапіга

Ухвала складена в повному обсязі 20.11.2012 р.