Ухвала суду № 27971924, 27.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р. Справа № 73142/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Большакової О.О., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємств «Західбудсервіс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова про визнання дій неправомірними, скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ПП «Західбудсервіс» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова, яким просило визнати протиправними дії відповідача щодо виключення ПП «Західбудсервіс» з Реєстру платників податку на додану вартість та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість; визнати нечинним рішення відповідача від 12 квітня 2011 року № 27 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Західбудсервіс».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2011 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що реєстрація платника ПДВ на підставі пп. «г» п. 18.1 ст. 184 Податкового кодексу України анулюється з двох самостійних підстав: якщо протягом 12 послідовних податкових місяців платник ПДВ не подає податкових декларацій з ПДВ або якщо протягом 12 послідовних податкових місяців платник ПДВ подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. З системного аналізу наведеної норми у контексті спірних правовідносин суд дійшов висновку, що в другому випадку свідченням такої відсутності постачання/придбання товарів є відповідні відмітки у самій декларації, тобто проставлені прочерки, які означають, що у звітному (податковому) періоді платник податку не здійснював господарських операцій, що є об'єктом оподаткування ПДВ. У той же час спірне рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ґрунтується на одних лише висновках акта «позапланової невиїзної»перевірки від 11.04.2011 року про нікчемність правочинів ПП «Західбудсервіс», і як наслідок відсутність об'єкта оподаткування. Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків вже визнано ДПА України та доведено до відома нижче стоячих підрозділів листом від 29.09.2010 року № 20289/7/16-1617 «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними». Протягом періоду, який перевірявся, позивач своєчасно подавав звітні декларації з ПДВ, які свідчили про здійснення операцій з постачання/придбання товарів, оподатковуваних ПДВ. Отже, в органу ДПС не було фактичних та правових підстав для анулювання реєстрації ПП «Західбудсервіс» як платника податку на додану вартість.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що за результатами перевірки діяльності позивача було встановлено, що підприємство протягом 2010-2011 років проводило фінансово-господарські операції (придбання ТМЦ на загальну суму 4120,0 тис. грн.) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності, зокрема з ТзОВ «Промелектромонтаж», ПП «Львів проект буд», ПП «Львів-металбуд», та з метою надання податкової вигоди третім особам. У зв'язку з неформуванням контрагентами позивача податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, у ПП «Західбудсервіс» були відсутні об'єкти оподаткування цим податком. Таким чином, протягом 12 послідовних місяців (з березня 2010 року по лютий 2011 року) позивачем було подано податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, що свідчать про відсутність оподатковуваних поставок/ придбання протягом такого періоду, що відповідно до пп. «г» п. 18.1 ст. 184 Податкового кодексу України є підставою для анулювання свідоцтва платника ПДВ. На підставі даних перевірки та з врахування зазначених обставин відповідачем і було прийняте рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Західбудсервіс».

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПП «Західбудсервіс» 09.04.2001 року було зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа з присвоєнням ідентифікаційного коду 31442493.

18.01.2001 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова позивачу було видане свідоцтво № 17735542 про реєстрацію платника податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру 314424913038.

12.04.2011 року відповідач прийняв рішення № 27 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Західбудсервіс» з тих підстав, що платником подано податкові декларації з ПДВ, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців на підставі пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.

Підставою для прийняття зазначеного рішення були висновки, викладені в акті перевірки від 11.04.2011 року № 827/15-2/31442493, складеному за результатами документальної невиїзної перевірки ПП «Західбудсервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ за 2010 рік та січень, лютий 2011 року.

Як вбачається з вказаного акту, на підставі аналізу податкової звітності ПП «Західбудсервіс» з податку на додану вартість у розрізі його контрагентів, на підставі відомостей з АРМ «Звіт», АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України «контрагенти», а також на підставі матеріалів, отриманих від підрозділів податкової міліції, відповідач дійшов висновку, що між ПП «Західбудсервіс» та його контрагентами (ТзОВ «Промелектромонтаж», ПП «Львів проект буд», ПП «Львів-металбуд») укладались цивільно-правові угоди та проводились безтоварні операції, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. На думку податкового органу, посадові особи ПП «Західбудсервіс» фактично не могли здійснювати господарських операцій з огляду на свої виробничі потужності, наявні трудові ресурси, транспортні засоби, місцезнаходження майна, віддаленість контрагентів один від одного, оперативність виконання таких господарських операцій, що у свою чергу свідчить про нікчемність цих правочинів. У підсумку відповідач дійшов висновку, що у ПП «Західбудсервіс» відсутній об'єкт оподаткування по операціях придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у розумінні ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність таких висновків, дій і рішення відповідача, виходячи з наступного.

Анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість здійснюється за наявності підстав, вичерпний перелік яких передбачено ст. 184 Податкового кодексу України, та в порядку, визначеному розділом V «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 978, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1400/18695.

Відповідно до пп. «г» п. 18.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Отже, реєстрація платника ПДВ на підставі зазначеної норми анулюється з двох самостійних підстав:

1) якщо протягом 12 послідовних податкових місяців платник ПДВ не подає податкових декларацій з ПДВ;

2) якщо протягом 12 послідовних податкових місяців платник ПДВ подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Яз зазначено в оскаржуваному рішенні, підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість слугувало подання позивачем декларацій з цього податку, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних місяців.

З аналізу наведеної норми вбачається, що в такому випадку свідченням відсутності постачання/придбання товарів є відповідні відомості в самій декларації, які свідчать, що у звітних періодах у платника податку були відсутні оподатковувані операції, що є об'єктом оподаткування цим податком, зокрема, відсутність кількісних показників податкових зобов'язань, податкового кредиту, розрахунків з бюджетом тощо.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за період з березня 2010 року по лютий 2011 року позивачем подавались податкові декларації з податку на додану вартість до ДПІ у Залізничному районі м. Львова, копії яких наявні в матеріалах справи, які свідчать про наявність постачання (придбання) товарів, здійснених з метою формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

При цьому відповідно до пп. 5.2.3 п. 5.2 зазначеного вище Положення рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами, коли підставою анулювання реєстрації є пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, є акт або довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців. У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Даною норою визначено вичерпний перелік підтвердних документів, на підставі яких податковий орган має право прийняти рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з підстав, передбачених пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.

Однак відповідач не надав суду зазначених вище довідку та реєстр (перелік) або доказів їх наявності, що свідчить про порушення відповідачем порядку прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

А відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин посилання відповідача на акт документальної невиїзної перевірки ПП «Західбудсервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ за 2010 рік та січень, лютий 2011 року, є безпідставним.

При цьому колегія суддів зазначає, що акт (довідка) документальної чи камеральної перевірки відповідно до пп. 5.2.14 зазначеного вище Положення є підтвердним документом, лише коли підставою анулювання реєстрації є пп. «и» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.

Крім того, для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість необхідне беззаперечне встановлення обставин, які є підставою для прийняття такого рішення та підтвердження їх належними та достатніми доказами.

В свою чергу відповідно до «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто висновки посадових осіб податкового органу, які проводили перевірку платника податків, викладені в акті, є лише думкою цих осіб щодо поведінки такого платника і не є остаточними.

В контексті спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що за наявності поданих ПП «Західбудсервіс» декларацій з податку на додану вартість із зазначенням в них відомостей про наявність постачання (придбання) товарів, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно та неправомірно керувався лише висновком, викладеним в акті перевірки, про нікчемність правочинів, укладених позивачем з його контрагентами.

Щодо самих вказаних висновків колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в листі ДПА України від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617 «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними», дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з ч. 5 ст. 203 цього Кодексу правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: наявність самого правочину, відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, та наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу на землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

Тому оскільки відповідач при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст. 228 Цивільного кодексу України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Крім того, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

На підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Враховуючи наведені вище обставини та правові норми, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо безпідставності та неправомірності доводів податкового органу про наявність підстав, передбачених пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

В контексті критеріїв перевірки рішення суб'єкта владних повноважень, передбачених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова було прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, недобросовісно.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2011 року у справі № 2а-5107/11/1370 за позовом Приватного підприємств «Західбудсервіс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова про визнання дій неправомірними, скасування рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик