Ухвала суду № 27949568, 28.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 р. Справа № 35072/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В.П., Рибачука А.І.;

за участю секретаря судового засідання -Дяківнич Г.Й.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року в справі за позовом приватного підприємства науково-впроваджувальної фірми «Вестар»до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2010 року, Рівненським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву приватного підприємства науково-впроваджувальної фірми «Вестар»до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Рівне № 0003692342/0 від 12 серпня 2009 року, № 0003702342/0 від 12 серпня 2009 року, № 0003712342/0 від 13 серпня 2009 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що під час проведення перевірки посадовим особам ДПІ в м. Рівне було надано повний пакет документів на підтвердження вчинення господарських операцій ПП НВФ "Вестар" з ТзОВ "Інтер-Груп", ПОГ "Інвабуд". Також вказано, що згідно з положеннями Закону України "Про податок на додану вартість" інших документів, крім вказаних в Законі, які б підтверджували право платника податків на податковий кредит, законодавством не вимагається.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0003692342/0 від 12 серпня 2009 року в частині визначення ПП науково-впроваджувальній фірмі "Вестар" податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 33753,05 грн., в тому - числі 24837,29 грн. - за основним платежем та 8915,76 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0003792342/0 від 12 серпня 2009 року в частині визначення ПП науково-впроваджувальній фірмі "Вестар" податкового зобов'язання з податку на додану вартість 29804,75 грн., в тому числі 19869, 84 грн. - за основним платежем та 9934,91 грн. - за штрафними санкціями, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що податковий кредит, сформований позивачем, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних. ТОВ "Інтер-Груп" є зареєстрованим платником податку на додану вартість, тому на законних підставах видавало податкові накладні. Господарські операції позивача з ТОВ "Інтер-Груп" підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку і підстав для їх неврахування при проведення перевірки у податкового органу не було. Разом з тим, доводи позивача щодо того, що отримання послуг ПОГ "Інвабуд" по технічному обслуговуванню вентиляції пов'язано з його господарською діяльністю не підтверджено належними доказами.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем -Державною податковою інспекцією у м. Рівне, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року встановлено їх завищення, чим порушено п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію А01 №538371, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Рівне та з 30.12.2005 року є зареєстрованим платником податку на додану вартість; в охоплений перевіркою період здійснював водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, що передбачено в довідці про включення до ЄДРПОУ як вид діяльності і на що отримав ліцензію Державної архітектурної будівельної інспекції з терміном дії з 31.12.2008 року по 31.05.2010 року.

Відповідачем з 21 липня по 03 серпня 2009 року проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року.

За наслідками перевірки складено акт №10-14/23-400/33618885 від 06.08.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.п.5.2.1. п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, а також пп. 7.4.1. пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року. Вказані висновки зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Інтер-Груп" та ПОГ "Інвабуд", які оформлені відповідними договорами.

На підставі акту перевірки 12.08.2009 року ДПІ у м. Рівне було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003692342/0, згідно з яким позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 35845,29 грн, в тому числі за основним платежем -26233,12 грн. та за штрафними санкціями -9612,17 грн.; № 0003702342/0, згідно з яким позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 38835,76 грн., в тому числі за основним платежем -25890,51 грн. та за штрафними санкціями -12945, 25 грн.

Згідно з положеннями п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7. цієї статті.

Згідно з положеннями пп. 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/64-ВР від 28.12.1994 року, не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-яку витрати, не підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В свою чергу, стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" "334/94-ВР від 28.12.1994 року (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлення ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Так, відповідно до пп.7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів ( основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткованих операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають до включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зав'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтвердження податковими накладними. А в силу приписів пп.7.4.5. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

В ході перевірки позивача встановлено, що вартість послуг "Інтер-Груп" без урахування ПДВ віднесена ним до складу валових витрат а саме у ІІІ-му кварталі 2008 року на 58583,35 грн. та у IV-му кварталі 2008 року на 407865,85 грн., а ПДВ у складі вартості послуг віднесено до складу податкового кредиту, а саме у серпні 2008 року на 11716,67 грн., у жовтні 2008 року на 8153,17 грн. відповідно до цього, позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 33753,05 грн., в тому числі 24837,29 грн. за основним платежем та 8915,76 грн. за штрафними санкціями, а також з податку на додану вартість в сумі 29804,75 грн., в тому числі 19869,84 грн. за основним платежем та 9934,91 грн. - за штрафними санкціями.

Надаючи оцінку обставинам у даній справі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції позивача з ТОВ "Інтер-Груп" носили реальний характер, понесені витрати на придбання послуг у наступному призвели до отримання підприємством прибутку, як наслідок, валові витрати та податковий кредит пов'язані з господарською діяльністю позивача. Відповідно, податкові повідомлення-рішення № 0003692342/0 та № 0003702342/0 від 12 серпня 2009 року слід визнати протиправними у відповідній частині. Також варто зазначити, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не було встановлено розбіжностей у звітності ПП науково-впроваджувальної фірми "Вестар" та ТОВ "Інтер-Груп".

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне. До складу валових витрат позивача у ІІ кварталі 2008 року включено 5583,30 грн. - суму коштів, сплачених на користь ПОГ "Інвабуд", а податковий кредит позивача за червень 20089 року сформовано в тому числі і на підставі виписаної вказаним контрагентом податкової накладної на суму ПДВ 1116,67 грн. Доводи позивача, що отримання послуг ПОГ "Інвабуд" по технічному обслуговуванню вентиляції пов'язано з його господарською діяльністю не підтверджено належними доказами, за змістом акту виконаних робіт ПОГ "Інвабуд" встановити, що саме в даному приміщення здійснювалося технічне обслуговування вентиляції, як і встановити номенклатуру робіт по такому обслуговуванню, не є можливо. Також, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що, оскільки ПОГ "Інвабуд" було створено з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, які складали первинні документи від імені, в тому числі і ПОГ "Інвабуд", то слід вважати, що такі первинні документи, виписані для позивача взагалі не мають юридичної сили.

Згідно ч.1, 5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним. Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому вважаються такими, що порушують публічний порядок. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відтак суд вважає, що позивач не мав права на віднесення сплаченої на рахунок ПОГ "Інвабуд" суми у розмірі 5583,30 грн. до складу валових витрат ІІ кварталу 2008 року, та включення до складу податкового кредиту червня 2008 року відповідної суми ПДВ -1116,67 грн. А тому, податкові повідомлення-рішення № 0003692342/0 від 12 серпня 2009 року в частині нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 2092, 24 грн., в тому числі, 1395,83 грн. за основним платежем та 696,41 грн. за штрафними санкціями, та № 0003702342/0 від 12 серпня 2009 року, в частині нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1675,00 грн., в тому числі 1116,67 грн. за основним платежем та 558,33 грн. - за штрафними санкціями винесені правомірно і до скасування не підлягають.

Також варто зазначити, що позивачем жодним чином не спростовано висновків податкового органу щодо відсутності документального підтвердження формування податкового кредиту у липні 2008 року на суму 4904,00 грн. Ні податковому органу, ні суду первинних документів надано не було відтак, податкове повідомлення-рішення № 0003702342/0 від 12 серпня 2009 року, в частині нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 7356, 00 грн., в тому числі 4904,00 грн за основним платежем та 2452,00 грн. - за штрафними санкціями є правомірним.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне № 0003692342/0, № 0003792342/0 від 12 серпня 2009 року у відповідних частинах, а також № 0003702342/0 від 12 серпня 2009 року - відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року в справі № 2а-661/10/1770 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено -з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А.І. Рибачук

В. П. Дякович

Ухвалу складено в повному обсязі 03 грудня 2012 року