Постанова № 27970694, 16.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 р. Справа № 2а-17109/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012р. по справі № 2а-17109/11/2070

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень, просить скасувати податкові повідомлення -рішення № 0003271702 від 10.10.11р. та № 0004341702 від 22.12.11р., прийняті відповідачем - Державною податковою інспекцією в Дзержинському районі міста Харкова. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним відповідно до положень податкового законодавства віднесено суму податку на додану вартість до податкового кредиту по операції, здійсненої з ПП "Тевес-Юніон"(код ЄДРПОУ 36520701), і вірно включені витрати за договором з ФО-П ОСОБА_2 (код НОМЕР_3) для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи з фізичних осіб.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено: скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0003271702 від 10.10.2011 року; скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0004341702 від 22.12.2011 року.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м.Харкова, не погоджуючись з вказаною постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що постанова є незаконною та необґрунтованою, порушені норми матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012 року та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 4276/1702/НОМЕР_4 від 19.09.11р. про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) за період з 01.07.08р. по 31.12.10р..

В акті перевірки зазначено, що позивач перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, зареєстрований платником ПДВ.

Одним із основних постачальників позивача було ПП "Тевест-Юніон". В декларації з ПДВ за жовтень 2009 року позивач зазначив суму податкового кредиту в розмірі 37 504,00 грн. з придбання у вказаного контрагента товару медичного призначення "Атомер" на суму 225 024,00 грн. за податковою накладною № 68 від 20.10.09 (стор. 12 акту).

В акті перевірки також зазначається, що в 2010 році позивач мав правові відносини з ФО-П ОСОБА_2 з питань надання інформаційно-консультаційних, маркетингових послуг з дослідження фармацевтичного, косметичного ринку товарів та послуг, з аналізу конкурентоспроможності, розробки та впровадження маркетингової стратегії препарату "Атомер". Між ними укладено письмовий правочин -договір № 1 від 03.01.10 про надання консультаційних послуг. Договором передбачено складання актів виконаних робіт. Згідно актів виконаних робіт ФО-П ОСОБА_2, за період з 31.01.10р. по 31.12.10р., надав позивачу послуги на суму 121100,00 грн., які позивач відносив до складу валових витрат у відповідні звітні періоди, про що робив записи у книзі обліку доходів та витрат № 33119 (7-8 стор. акту).

Згідно акту перевірки, позивач порушив вимоги п.7.2., п.п.7.4.1., п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"№ 168/97-ВР від 03.04.97 зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент вчинення порушення), п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, розділ 4 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян"та пп. 19.1 "г"п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 №889-IV.

В акті зроблено висновок про безпідставне завищення позивачем податкового кредиту в загальній сумі 37504,00 грн. та про штучне заниження податку на доходи з фізичних осіб в сумі 18165,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0003281702 від 10.10.11 р.яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 25 783,00 грн і штрафні (фінансові) санкції в сумі 6445,75 грн та податкове повідомлення-рішення № 0003271702 від 10.10.11 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб в сумі 18 165,00 грн.

Після процедури адміністративного оскарження повідомлення-рішення № 0003281702 від 10.10.11 р. було скасоване ДПА у Харківській області з підстав неправильного розрахунку відповідачем суми податку, та прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0004341702 від 22.12.11. Рішення за результатами розгляду скарги мотивоване тими саме обставинами, що викладені в акті перевірки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Колегія суддів частково не погоджуючись з вказаним висновком суду першої інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року ФО-П ОСОБА_1 здійснювала торгівлю товарами медичного призначення на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.

В ході перевірки встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 мала правові відносини з ФОП ОСОБА_2, код НОМЕР_3, з питань надання інформаційно-консультаційних, маркетингових послуг з дослідження фармацевтичного, косметичного ринку товарів та послуг, з аналізу конкурентоспроможності, розробки та впровадження маркетингової стратегії препарату «Атомер» для ФО-П ОСОБА_1

ФОП ОСОБА_1 було укладено з ФОП ОСОБА_2 договір про надання консультаційних послуг від 03.01.2010р. № 1, пунктом 1.1 договору передбачено, що замовник (ФО-П ОСОБА_1) доручає, а виконавець зобов'язується надавати інформаційно-консультаційні послуги. Пунктом 2.1 договору передбачено, що послуги можуть бути: інформаційно-консультаційні з питань облікової політики, маркетингових досліджень, управління персоналом, консультаційні послуги інформаційно-довідкового характеру. Пунктом 3.1 передбачено, що виконавець за надані послуги отримує винагороду у погодженому між сторонами розмірі та порядку , що будуть письмово зафіксованими у акті.

Так, згідно актів виконаних робіт: - від 31.01.2010 б/н на суму 8000,00 грн.; - від 28.02.2010 б/н на суму 6000,00 грн.; - від 31.03.2010 б/н на суму 10000,00 грн.; - від 30.04.2010 б/н на суму 17250,00 грн.; - від 31.05.2010 б/н на суму 17000,00 грн.; - від 30.06.2010 б/н на суму 17000,00 грн.; - від 31.07.2010 б/н на суму 17000,00 грн.; - від 31.08.2010 б/н на суму 7500,00 грн.; - від 30.09.2010 б/н на суму 4500,00 грн.; - від 31.10.2010 б/н на суму 5500,00 грн.; - від 30.11.2010 б/н на суму 4500,00 грн.; - від 31.12.2010 б/н на суму 6850,00грн.

Вказані суми по актах виконаних робіт було віднесено ФО-П ОСОБА_1 до складу валових витрат у відповідних звітних періодах, про що зроблено записи у книзі обліку доходів та витрат № 33119 на загальну суму 121100,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами і доповненнями, "...Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як свідчить наданий представником позивача на вимогу суду апеляційної інстанції, розрахунок отриманого прибутку та витрат по операціях з придбання, продажу товару та пов'язаних з цим послуг наданих Забаровим, операція мала збитковий характер, витрати на придбання та продаж товару значно перевищує дохід від операції купівлі продажу (різницю між сумою коштів отриманих від продажу та сумою придбання).

Колегія суддів зазначає, що операція по отриманню послуг від Забарова не направлена на отримання доходу.

У зв'язку із встановленими розбіжностями у сумах валових витрат, оподатковуваний дохід за період з I-IV кв. 2010 року занижено на загальну суму 121100,00 грн.

В ході перевірки податок з доходів фізичних осіб, від господарської діяльності нараховано у відповідності з п.7.1, ст.7, п.22.3 ст.22 Закону України № 889- IV від 22.05.2003 року "Про податок з доходів фізичних осіб", із змінами та доповненнями за ставкою 15% у І-IV кв. 2010 року від об'єкту оподаткування.

Перерахунок податку з доходів за І-IV кв. 2010 року: Валовий дохід - 136906,41грн., Витрати - 15806,41 грн., Чистий (оподатковуваний) доход - 121100,00 грн., Податок з доходів: 121100,00 х 15% = 18165,00 грн.

Нараховано податку з доходів за даними декларації 0,0 грн.

Додатково нараховано податку з доходів фізичних осіб за І-IV кв. 2010 - 18165,00 грн.

Таким чином, ФО-П ОСОБА_1 допустила заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 18165,00 грн., а саме у І-IV кв., 2010 року, чим порушено розділ IV статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", зі змінами та доповненнями, пп.19.1 "г" п.19.1 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-1У "Про податок з доходів фізичних осіб", із змінами та доповненнями.

Згідно з вище викладеним податок з доходів фізичних, який підлягає сплаті складає 18165,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання представника позивача в суді апеляційної інстанції на начебто помилковість розрахунків сум віднесених до валових витрат, оскільки таки підстави та відповідні докази неправомірності рішення податкового органу не були викладені в позові та суді першої інстанції, та їх не надання в суді першої інстанції належним чином не обґрунтоване (ч. 2 та ч. 3 ст. 195 КАС України).

В іншій частині колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0004341702 від 22.12.2011 року та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав належних доказів правомірності висновку акту перевірки про порушення позивачем п.п. 7.2.3. п.7.2., п.п.7.4.1., п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"№ 168/97-ВР від 03.04.97 та винесення податкового повідомлення-рішення № 0004341702 від 22.12.11, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів, факти вказаного порушення не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються податковою накладною № 68 від 20.10.09, яка відповідає вимогам п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; видатковою накладною № 68 від 20.10.09, яка відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"№ 996-ХІV від 16.07.99, рахунком-фактури №20/10-09 від 20.10.09; товарно-транспортною накладною; відомостями позивача про подальше використання отриманого товару в процесі основної діяльності -в оптовій торгівлі.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Встановлено, що позивач і його контрагент в жовтні 2009 року були належним чином зареєстрованими платниками ПДВ, мали відповідні свідоцтва, а податкова накладна, виписана контрагентом, оформлена належним чином.

На підставі зазначеної податкової накладної, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 37 504,00 грн.

Після дослідження наданих копій документів, а саме банківських виписок, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, виданих позивачем контрагентам-покупцям препарату "Атомер", книги обліку доходів та витрат, вбачається, що позивачем здійснено реальне придбання та подальше використання товару, придбаного у ПП "Тевес-Юніон", у його господарській діяльності. Данні цих документів податковим органом не спростовані.

Враховуючи викладене вище, висновки податкової інспекції про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 37504,00 грн. є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012р. скасувати в частині скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0003271702 від 10.10.2011 року, в цій частині прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012р. в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 14,12 грн..

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Григоров А.М.Судді Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г.

Повний текст постанови виготовлений 22.10.2012 р.