Ухвала суду № 27970277, 20.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 р.Справа № 1622/2а-9452/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 28.09.2011р. по справі № 1622/2а-9452/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради , Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Октябрської районноїу м. Полтаві ради, в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії та відмову відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної у м. Полтаві ради у здійсненні перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за період 2006-2011 років, що передбачені ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період 2006-2011 року в розмірах, що передбачені ст.13 ч.4 Закону України "Про статус ветеранів війни, та гарантії їх соціального захисту";

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної в м. Полтаві ради зробити перерахунки, а Центр нарахувати і виплатити щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 15 526 грн. за період 2006-2011 років та щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як інваліду війни 2 групи та 3 групи, в сумі 24 315 грн. за період 2006-2011 року.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 28.09.2011 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Октябрської районної у м. Полтаві ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, що передбачені ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік в розмірах, що передбачені ст. 13 ч. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» протиправними.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Октябрської районної у м. Полтаві ради, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік що передбачені ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік в розмірах, що передбачені ст. 13, ч. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» здійснити перерахунок і провести виплату нарахованих сум.

Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної у м. Полтаві ради, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 28.09.2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального рішення, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та щорічної допомоги до 5 травня за 2011 рік відповідно до ст. 13 Закону України "Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а відповідач провів виплату зазначених видів допомоги у розмірі меншому, ніж це передбачено відповідним Законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є учасником ліквідації Чорнобильської катастрофи 1 групи, інвалідом 2 групи та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги відповідно до ст. 48 Закону України Закону України № 796-ХІІ та разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій та зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України № 796-ХІІ за 2011 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, позивач щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України № 796-ХІІ отримав: у 2011 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 120,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 р., в редакції закону, яка діяла до внесення змін згідно Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік", щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

В підпункті 11 пункту 28 розділу 2 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в такій редакції - одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначене положення Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було визнано неконституційним.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Між тим, постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що щорічна допомога на оздоровлення здійснюється у таких розмірах: інвалідам ІІ групи - 120 гривень.

Проте, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" дію статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено не було.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням виплачених сум.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій та зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок та провести виплати щорічної допомоги до 5 травня відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2011 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у 2011 році призначено позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".

Соціальний захист інвалідів війни визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (яка діяла до прийняття Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" № 107-VІ від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року), щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до п.20 розділу 11 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", статтю 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України."

Статтею 64 Конституції України встановлено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими внесено зміни до ст. 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" дію статті 13 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено не було.

Постановою Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 року "Про розміри разової грошової допомоги" встановлено, що у 2011 році виплата разової грошової допомоги особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме: учасникам війни, інвалідам 2 групи виплачується у розмірі 580 грн.

Згідно ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд першої інстанції правомірно застосував саме норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не Постанови КМУ № 341 від 04.04.2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки ч. 1 цієї статті передбачено лише один мінімальний розмір пенсії за віком.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги за 2011 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 28.09.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів підтверджує, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради залишити без задоволення.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 28.09.2011р. по справі № 1622/2а-9452/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.