Постанова № 27967273, 06.12.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2012 р.Справа № 5024/1147/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання -А.М. Ільченко,

за участю представників сторін:

від позивача -не з'явився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином,

від відповідача -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Херсонської області від 11.10.2012 р.

у справі № 5024/1147/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДЕКС ФІНАНС»

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

про стягнення 109 295,22 грн.,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДЕКС ФІНАНС»звернулося до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути заборгованість за кредитним договором №1196 від 05.07.2006р., укладеним між відповідачем та Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», у сумі 47 387,44грн., а також 3% річних у розмірі 3 937,70грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості зі сплати основної суми кредиту, права вимоги за яким позивач набув на підставі договору факторингу від 05.02.2010р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.10.2012р. позов задоволено у повному обсязі з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, ФОП ОСОБА_2 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник послався на пропуск строку позовної давності та безпідставність застосування судом статті 264 Цивільного кодексу України.

26.11.2012р. позивач звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи (вх.№3355/12/Д1) у зв'язку з неотриманнням копії апеляційної скарги.

Судова колегія відхилила зазначене клопотання з огляду на те, що участь представників сторін при розгляді апеляційної скарги не є обов'язковою в силу норм Господарського процесуального кодексу України, а також не визнана такою судом апеляційної інстанції. Разом з тим, залучені скаржником до апеляційної скарги опис вкладення та квитанція, а також надане представником ФОП ОСОБА_2 в судовому засіданні рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать про надіслання та отримання копії апеляційної скарги ТОВ «КРЕДЕКС ФІНАНС». Крім того, товариство не було позбавлене передбаченого статтею 22 Господарського процесуального кодексу України права на ознайомлення з матеріалами справи.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

05.07.2006р. між Акціонерним товариством «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК»(банком) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (позичальником) укладено кредитний договір №1196, відповідно до пункту 1.1. якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 40 000 доларів США зі сплатою 14 % річних на умовах, визначених цим договором. Термін функціонування кредитної лінії -з 05.07.2006р. до 04.07.2009 р. включно.

Відповідно до пункту 2.12. кредитного договору позичальник зобов'язався забезпечити повернення усієї суми кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії за управління фінансовою заборгованістю в сумах та у строки, згідно з умовами кредитного договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, можливих штрафних санкцій, а також до повного виконання усіх інших умов даного договору (пункт 8.6. договору).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфи 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, проте позичальник в порушення умов кредитного договору та вищенаведених норм законодавства свої зобов'язання щодо повернення кредиту станом на 04.07.2009р. (що є кінцевим терміном повернення кредиту) не виконав.

Положеннями статті 512 Цивільного кодексу України передбачена можливість зміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо зміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло па підставі правочину що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно із статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

26.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг»(фактором) та Акціонерним товариством «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК»(клієнтом) укладено договір факторингу №03/09, відповідно до умов якого фактор зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати грошові кошти (суму фінансування) в розпорядження клієнта за плату (винагороду), а клієнт зобов'язався відступити факторові право вимоги, визначене у Реєстрі прав вимог (а.с.16-21).

Як вбачається із додатку №1 до вказаного договору факторингу №03/09 від 26.09.2009р., фактор набув право вимоги до позичальника - ФОП ОСОБА_2 стосовно сплати 99 236,44 грн. простроченої заборгованості з оплати основного боргу та 1 201,02 грн. заборгованості з оплати відсотків за користування кредитом (а.с.22).

Тобто, станом на день продажу заборгованості факторинговій компанії банк визначив розмір заборгованості позичальника за кредитним договором в сумі 100 437,46 грн. Про наявність заборгованості відповідача станом на 28.09.2009р. у вказаному вище розмірі свідчить також виписка з особового рахунку ФОП ОСОБА_2 (а.с.15).

Згідно із підпунктом 5.3.3. договору факторингу №03/09 від 26.09.2009р. фактор має право розпоряджатися правом вимоги до позичальника на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

В подальшому, 05.02.2010р. між ТОВ «КРЕДЕКС ФІНАНС»(фактором) та ТОВ «АУЗ Факторинг»(клієнтом) укладено договір факторингу №01/2010, відповідно до умов якого позивач -ТОВ «КРЕДЕКС ФІНАНС»набув право вимоги до позичальника -ФОП ОСОБА_2 стосовно сплати 99 236,44 грн. простроченої заборгованості з оплати основного боргу та 1 201,02 грн. заборгованості з оплати відсотків за користування кредитом (а.с.23-29). Відповідно до пункту 4.1. цього договору право вимоги переходить до позивача на наступний день після підписання ними відповідного додатку з Реєстром прав вимог до цього договору.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи належно засвідчених копій квитанцій вбачається, що після відступлення права вимоги за договором факторингу №03/09 від 26.09.2009р., відповідач з 30.09.2009р. по 01.07.2011р. сплатив на користь ТОВ «АУЗ Факторинг»53 050,02грн. (а.с.63-71), у зв'язку з чим заборгованість ФОП ОСОБА_2 за кредитним договором №1196 від 05.07.2006р. складає 47 387,44 грн. (100 437,46 грн. -53 050,02 грн.), яка є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційна інстанція, перевіривши правильність розрахунку, погодилась з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 47 387,44 грн. з урахуванням 3% річних у сумі 3 937,70 грн. за період з 27.09.2009р. по 03.07.2012р.

Судова колегія відхиляє доводи скаржника стосовно того, що у позові слід відмовити на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України у зв'язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі, з огляду на наступне.

Як зазначено вище, відповідач, обґрунтовуючи пропуск строку позовної давності зазначив, що відповідно до пункту 1.1. договору термін його дії закінчився 04.07.2009р., у зв'язку з чим строк позовної давності закінчився 05.07.2012р., тоді як позивач звернувся до суду лише 19.07.2012р.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Згідно із частиною 3 цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Діями по визнанню боргу є дії боржника, які свідчать про те, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій, які свідчать про визнання боргу можуть відноситися повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу, прохання про відстрочку виконання.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що часткове погашення позичальником спірної заборгованості протягом періоду часу з 30.09.2009р. по 01.07.2011р. свідчить про визнання боргу, що перериває строк позовної давності, у зв'язку з чим він починається заново. За таких обставин строк позовної давності не пропущено.

З огляду на вищенаведене рішення суду є правомірним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Рішення господарського суду Херсонської області від 11.10.2012р. у справі №5024/1147/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 11.12.2012р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.І. Бандура

Суддя В.Б. Туренко