Постанова № 27967257, 04.12.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р.Справа № 5017/2105/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

Від прокурора: Уразовський В.І.

Від позивача: Гамалевич А.М.

Від відповідача: Горбачова Н.В.

Від ІІІ особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

на рішення господарського суду Одеської області

від 01.10.2012р.

у справі № 5017/2105/2012

за позовом: Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „ОЛМІ - РС"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства оборони України

про визнання додаткового договору недійсним та зобов'язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОЛМІ - РС", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства оборони України, про визнання недійсним на підставі ст. 230 ЦК України додаткового договору № 2/39СП від 18.07.2007р. до договору № 227/ДБ-39СП на пайову участь у будівництві житла, укладеного 12.07.2005 року між сторонами, та зобов'язання відповідача передати 25% квартир від загальної площі квартир на об'єкті, розташованому на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 1,9 га на території військового містечка № 5, за адресою: м. Одеса, вул. М. Говорова, 10.

ТОВ «Олмі - РС»не визнало позов посилаючись на те, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом та не довів як укладення спірної угоди внаслідок навмисного введення його в оману відповідачем, так і сам факт обману на стадії укладення спірного додаткового договору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.10.2012 року (суддя -Никифорчук М.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю з мотивів недоведеності позовних вимог, а також у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Також до Одеського апеляційного господарського суду звернувся з апеляційною скаргою перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, в якій просить зазначене рішення господарського суду першої інстанції скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Відзиви на апеляційні скарги від відповідача та третьої особи не надходили.

Заявлене в судовому засіданні 04.12.2012р. представником позивача клопотання про витребування додаткових доказів, судом визнано необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що відповідно до ст. 38 ГПК України заявником не обґрунтовано та не доведено неможливість надання зазначених доказів самостійно.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 12.07.2005 року між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) та ТОВ «Олмі - РС»(пайовик) було укладено договір № 227/ДБ-39СП на пайову участь у будівництві житла, предметом якого є будівництво комплексу житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового торговельного та адміністративного призначення орієнтовно загальною площею 18960 кв.м. згідно з проектно-кошторисною документацією на земельній ділянці орієнтовно загальною площею 2,5 га на території військового містечка № 5, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. М. Говорова, 10 та забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей та громадян в порядку пайової участі за рахунок будівництва об'єкту (п. 2.1, п.п. 2.1.1, 2.1.2).

Умовами п.п. 3.1, 3.2, 3.2.1, 3.2.2 даного договору визначено, що передача земельної ділянки замовником під будівництво об'єкту здійснюється після оформлення замовником землевпорядної документації; після введення об'єкту в експлуатацію замовник отримує квартири, загальна площа яких становить 25 % від загальної площі квартир в об'єкті, а пайовик отримує 75 % від загальної площі квартир в об'єкті, нежитлові приміщення соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення.

Згідно з п. 3.3 договору розподіл об'єкту після будівництва здійснюється відповідно до вимог п. 3.2 договору після здачі об'єкту в експлуатацію. Остаточні показники кількості квартир та загальної житлової площі об'єкту буде визначено на підставі довідки бюро технічної інвентаризації.

Підпунктом 2.1.3 договору сторони встановили, що з метою прискорення забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом, пайовик відповідно до звернень замовника, має право надавати замовнику в межах належної останньому, відповідно до результатів будівництва об'єкту, з рахунку частки загальної площі квартир відповідно до п. 3.2.1 договору, квартири в закінчених будівництвом будинках в інших регіонах України та в інших районах міста у порядку та на умовах, що визначені абзацом другим п.п. 3.2.1 договору.

Згідно з умовами п. 4.1 договору замовник зобов'язався, зокрема, включити об'єкт до внутрішньо будівельного титулу будови, одержати у відповідних закладах необхідні вихідні дані і правовстановлюючі документи, отримати необхідні погодження та забезпечити здійснення державної експертизи у відповідних державних органах, здійснити візування на протязі 10 днів підготовленого пайовиком завдання на проектування; направляти свого представника для участі в роботі по опрацюванню та узгодженню проектно -кошторисної документації; оформити необхідні дозвільні документи, необхідні для виконання зобов'язань пайовиком, забезпечити оформлення за рахунок пайовика землевпорядної документації, одержання у встановленому порядку згоди на вилучення земельної ділянки, рішення про вилучення, рішення щодо надання замовнику земельної ділянки, цільовим призначенням якої є будівництво об'єкту та передати генпідряднику у встановленому законодавством порядку під будівництво земельну ділянку згідно з планом землекористування для будівництва об'єкту.

Відповідно до змісту п. 4.2 договору пайовик зобов'язався прийняти на себе виконання функцій замовника, зокрема, в частині складання планово-технологічного завдання та завдання на проектування, здійснення технічного нагляду за будівництвом, забезпечення у встановленому порядку прийняття об'єкту в експлуатацію та прийняття участі у передачі замовником об'єкту експлуатаційним організаціям, крім того, пайовик зобов'язався укласти договір генерального підряду на будівництво об'єкту, укласти договори на проектування та будівництво об'єкту з генеральним проектувальником та генеральним підрядником, у разі необхідності з субпідрядниками, в повному обсязі фінансувати проектування та будівництво об'єкту, а також всі інші витрати пов'язані з будівництвом, введення в експлуатацію і передачею об'єкта на баланс експлуатаційним організаціям, після закінчення будівництва об'єкту зобов'язується передати зі своєї частки у повному обсязі обов'язкові відрахування житла місцевим органам влади та самоврядування, експлуатаційним організаціям.

Згідно з п.п. 5.1, 5.4 строк дії договору встановлено до 12.08.2008 року. Орієнтовний термін введення об'єкту в експлуатацію встановлено 36 місяців з дня підписання цього договору. Ціна договору встановлена орієнтовно в розмірі 40 000 000 грн.

Пунктом 8.1 договору сторони встановили, що техніко -економічні показники об'єкту, зазначеного в п. 2.1 цього договору, визначаються на підставі проектно -кошторисної документації на стадії «Робоча документація», яка буде опрацьована, узгоджена та затверджена чинним порядком.

17.10.2005 року між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) та ТОВ «Олмі - РС»(пайовик) було укладено додатковий договір № 1/39СП до договору № 227/ДБ-39СП, яким п.п. 2.1.3 договору викладено у такій редакції: „З метою прискорення забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом, пайовик відповідно до звернень замовника, має право надати замовнику в межах належної останньому, відповідно до результатів будівництва об'єкту, з рахунку частки загальної площі квартир відповідно п. 3.2.1 договору, квартири (сплачені майнові права на квартири) в будинках (незавершених будівництвом будинках) в інших ніж м. Одеса регіонах України, а саме у м. Миколаєві та у м. Овідіополі Одеської області, згідно додатку № 1 у порядку та на умовах, що визначені абзацем другим п. 3.2.1 договору".

Додатком № 1 до даного договору сторони визначили адресний перелік 38 квартир загальною площею 2 520,69 кв.м. в 40 - квартирному житловому будинку у м. Овідіополі та у 179 - квартирному житловому будинку по проспекту Октябрському кут вул. Ватутіна у м. Миколаєві, які за договором № 227/ДБ-39СП від 12.07.2005р. пайовик зобов'язується передати замовнику.

07.06.2006 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 227/ДУ-1/39СП до договору № 227/ДБ-39СП, якою сторони домовилися внести до договору такі зміни та доповнення: зокрема, підпункт 2.1.1 викладено у такій редакції: «Предметом договору є будівництво комплексу житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення орієнтовно загальною площею 15082,72 кв.м. згідно з проектно-кошторисною документацією на земельній ділянці орієнтовно загальною площею 1,9 га на території військового містечка № 5, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. М. Говорова, 10».

Пункт 5.4 договору викладено у такій редакції: «Ціна договору встановлюється орієнтовано у розмірі 43 000 000 грн. і по закінченню будівництва буде остаточно визначена за фактичними витратами замовника і пайовика».

Пункт 3.2 договору викладено у такій редакції: «Після введення об'єкту в експлуатацію: 3.2.1. Замовник отримує квартири, загальна площа яких становить 25 % від загальної площі квартир в об'єкті.

З метою прискорення забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом відповідно до п. 2.1.2 договору сторони узгодили і встановили, що квартири загальною площею, визначеною цим підпунктом, отримуються замовником починаючи з третього та четвертого кварталів 2005 року, відповідно до пропозицій замовника в м. Одесі та в інших регіонах України.

3.2.2. Пайовик отримує 75 % від загальної площі квартир в об'єкті, кінцеву будівельну продукцію, нежитлові приміщення соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення.

З метою скорочення термінів забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей, та враховуючи те, що завершення будівництва об'єкта (комплекс житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано -прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення орієнтовно загальною площею квартир 15 082,72 кв.м. у м. Одесі, вул. М. Говорова, 10 на території військового містечка № 5, на земельній ділянці орієнтовно загальною площею 1,9 га) згідно умов договору передбачено чергами на 2008р., сторони домовилися про те, що пайовик має право передати замовнику за його згодою готові квартири в інших будинках у м. Миколаєві та у м. Овідіополі до закінчення будівництва об'єкта.

Сторони погодили, що до 1 жовтня 2006 року з метою завершення розрахунків та на виконання умов договору пайовик передає (перераховує) замовнику: повністю оплачені 12 квартир загальною площею 1010,88 кв.м. у м. Миколаєві та повністю оплачені 26 квартир загальною площею 1509,81 кв.м. у м. Овідіополі; повністю оплачені 1250 кв.м. у м. Миколаєві або грошові кошти. Грошові кошти визначаються шляхом множення загальної площі житла (1250 кв.м.), що підлягає передачі замовнику згідно умов договору, на опосередковану вартість спорудження житла в розрахунку на один квадратний метр по Миколаївській області (2707 грн.) встановлену Мінбудом України (Наказ Мінбуду України від 28.04.2006р. № 156).

Додатком № 1 до цієї додаткової угоди є адресний перелік визначених 26 квартир загальною площею 1509,81 кв.м. у м. Овідіополі Одеської області та 12 квартир загальною площею 1010,88 кв.м. у м. Миколаєві.

На виконання своїх зобов'язань за договором з додатковими угодами до нього ТОВ «Олмі -РС»13.11.2006 року та 05.01.2007 року передало, а Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України прийняло 16 визначених квартир у м. Миколаєві, загальною площею 1023,4 кв.м., та 26 визначених квартир у м. Овідіополі Одеської області, загальною площею 1518,4 кв.м., відповідно, а також перерахувало Міністерству оборони України 5 000 000 грн. за платіжним дорученням № 69 від 07.06.2006р., що підтверджується відповідними актами приймання -передачі квартир під заселення, листом Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України № 192/7 від 06.03.2008р., актом ревізії фінансово -господарської діяльності № 08-19/250 від 18.05.2012р., наявними в справі, та не заперечується позивачем.

Листом № 220/2301 від 08.06.2006р. Міністерство оборони України повідомило Одеську міську раду, що за договором № 227/ДБ-39СП на пайову участь у будівництві житла від 12.07.2005р. ТОВ «Олмі - РС»достроково повністю виконало свої зобов'язання перед Міністерством оборони України. На виконання умов зазначеного договору функції замовника капітального будівництва на земельній ділянці площею 1,9 га військового містечка № 5 в м. Одесі по вул. М. Говорова, 10 переходять ТОВ «Олмі - РС». Враховуючи зазначене, Міністерство оборони України повідомляє про свою відмову від права користування земельною ділянкою площею 1,9 га військового містечка № 5 в м. Одесі по вул. М. Говорова, 10 та зміну її цільового призначення з подальшим наданням в установленому законодавством порядку ТОВ «Олмі - РС».

18.07.2007 року між сторонами у справі було укладено додатковий договір № 2/39СП до договору № 227/ДБ-39СП, яким сторони встановили, що з метою скорочення термінів забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом, пайовик достроково передав замовнику 26 квартир загальною площею 1518,4 кв.м. у м. Овідіополі Одеської області та 16 квартир загальною площею 1023,4 кв.м. у м. Миколаєві (за актами приймання -передачі № 101/1 від 13.11.2006р., № 102/1 від 13.11.2006р., № 110/1 від 05.01.2007р.), а також перерахував на розрахунковий рахунок Міністерства оборони України грошові кошти в сумі 3383,75 тис. грн. В свою чергу, Міністерство оборони України повідомило про свою відмову про право користування земельною ділянкою площею 1.9 га військового містечка № 5 в м. Одесі по вул. М. Говорова, 10 та зміну її цільового призначення з подальшим наданням її в установленому законодавством порядку пайовику. У відповідності до ст. 599 ЦК України, у зв'язку з повним та достроковим виконанням сторонами взятих на себе зобов'язань за договором № 227/ДБ-39СП від 12.07.2005р. на пайову участь у будівництві житла, додатковим договором та додатковою угодою до нього, даний договір вважати припиненим і з моменту підписання цього додаткового договору сторони не мають одна до одної будь-яких претензій, в тому числі майнового (грошового) характеру, у зв'язку з виконанням договору.

Предметом даного спору є вимога позивача визнати недійсним додатковий договір № 2/39СП від 18.07.2007р. до договору № 227/ДБ-39СП на пайову участь у будівництві житла, укладеного 12.07.2005 року між сторонами, та зобов'язати відповідача передати 25% квартир від загальної площі квартир на об'єкті, розташованому на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 1,9 га на території військового містечка № 5, за адресою: м. Одеса, вул. М. Говорова, 10.

Підставами для визнання оспорюваного додаткового договору недійсним позивач вказує наступні обставини: за результатами проведеної перевірки у 2012 році працівниками СБУ було виявлено, що Інспекцією ДАБК в Одеській області пайовику на даній земельній ділянці надано дозвіл на будівництво об'єкту загальною площею квартир 58 644,27 кв.м., що значно перевищує встановлені договором показники. Крім того, позивачем були виявлені документи, які свідчать про те, що на момент укладення спірного додаткового договору ТОВ «Олмі - РС»мало намір проводити будівельні роботи на об'єкті з будівництва квартир значно більшою площею, ніж передбачалося договором. Таким чином, на думку позивача, відповідачем навмисно було приховано від позивача інформацію стосовно реальних об'ємів будівництва з метою отримання більшої вигоди за рахунок інтересів замовника, тому вказані обставини мають бути визнані як істотні, а укладений 18.07.2007р. між сторонами додатковий договір має бути визнаний недійсним на підставі ст. 230 ЦК України, як такий, що вчинений під впливом обману. За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. З наведених підстав відповідач повинен виконати прийняті на себе зобов'язання за договором № 227/ДБ-39СП і передати позивачу 25% квартир від загальної площі квартир на об'єкті, фактична площа забудови якого позивачу на даний момент не відома.

Відмовляючи у задоволенні позову повністю місцевий господарський суд на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що позивачем не доведений факт введення його в оману відповідачем. Оскільки з вимогами щодо визнання недійсним додаткового договору від 18.07.2007р. позивач звернувся до суду 17.07.2012р., тобто після закінчення встановленого законом трирічного строку, отже відповідно до ст. 267 ЦК України у задоволенні позову також слід відмовити і у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду не відповідає положенням Цивільного кодексу України про позовну давність. Слід мати на увазі, що правила про позовну давність, відповідно до ст. 267 ЦК України, мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушене ніким, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

При ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову повністю місцевий суд вимоги ст. 267 ЦК України не врахував, об'єднавши взаємовиключні поняття правил застосування позовної давності як за спливом строків позовної давності, так і за необґрунтованістю самої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 203 ЦК України формулює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: - законність змісту правочину; - наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; - вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; - відповідність форми вчинення правочину вимогам закону; - спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 даного Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Колегія суддів враховує, що при вирішенні спорів про визнання недійсною угоди, укладеної внаслідок обману, господарський суд повинен мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009р. № 9, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Колегія суддів відзначає, що особа звертається до суду за захистом права або охоронюваного законом інтересу, обґрунтовуючи підстави позову посиланням на певні обставини, а суд розглядає спір перевіряючи обставини, які входять до предмету доказування.

До обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі.

Отже, предмет доказування -це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача, в тому числі предмет та підстави позову, а також заперечення відповідача.

При розгляді справи до предмету доказування в даній справі входило те, чи мав місце на момент укладення сторонами спірного додаткового договору обман позивача відповідачем щодо приховування наявності у нього опрацьованої, узгодженої та затвердженої належним чином проектно -кошторисної документації на стадії «Робоча документація», як -то передбачено умовами п.п. 2.1.1, 8.1 договору, на будівництво об'єкту з загальною площею квартир, яка значно перевищує встановлені договором показники (15082,72 кв.м.), та чи мав відповідач умисел передати позивачеві квартири, загальна площа яких є значно меншою, ніж 25% від загальної площі квартир в об'єкті згідно з цією проектно -кошторисною документацією.

Проте, належних доказів, які б підтверджували зазначені вище обставини позивачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Так, як вбачається з матеріалів справи, Державною фінансовою інспекцією в Одеській області проведена ревізія фінансово -господарської діяльності Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України за період з 01.01.2010р. по 11.05.2012р., за результатами якої складено акт № 08-19/250 від 18.05.2012р. Зазначеною ревізією, зокрема, установлено, що станом на момент укладання спірного додаткового договору будівництво об'єкту не було розпочато (дозвіл на виконання будівельних робіт виданий 03.02.2011р.) і проектно -кошторисна документація об'єкту, з якої можливо з'ясувати реальну загальну площу житла, що буде будуватися, на той час була відсутня (проект пройшов експертизу 19.11.2009р.).

Як свідчать інші документи, подані позивачем на обґрунтування пред'явлених вимог, Інспекцією Державного архітектурно -будівельного контролю в Одеській області 03.02.2011 року було надано ТОВ «Олмі - РС»дозвіл № 52 на виконання будівельних робіт з будівництва 7-секційного 10-поверхового жилого будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. М. Говорова, 10-б у м. Одесі відповідно до проектної документації, яка розроблена ДП МОУ «Одеський проектний інститут»та затверджена замовником: наказ від 02.12.2009р. № 2-ОД, а також 11.10.2011 року було надано дозвіл № ОД 11411055419 на виконання будівельних робіт з будівництва трьохсекційного жилого будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. М. Говорова, 10 у м. Одесі відповідно до проектної документації, яка розроблена ТОВ «Инжиниринг-Жилстрой»та затверджена замовником: наказ від 26.08.2011р. № 15.

28.10.2010 року між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради (орендодавець) та ТОВ «Олмі - РС»(орендар) було укладеного договір оренди землі, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове, платне користування земельну ділянку площею 0,9743 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. М. Говорова, 10, для будівництва 3-секційного жилого будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом та благоустрою території, згідно з планом земельної ділянки. Зазначена в даному договорі земельна ділянка була передана орендареві від орендодавця за актом приймання -передачі, який є невід'ємною частиною договору.

Отже, проектна документація на будівництво об'єкту була розроблена та затверджена майже через два з половиною роки після укладення спірного додаткового договору, а будівництво комплексу житлових будинків за вищевказаною адресою було розпочато ТОВ «Олмі - РС»поза межами правовідносин за договором на пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ-39СП від 12.07.2005р., укладеним між сторонами.

З цих же підстав безпідставним є посилання першого заступника прокурора на рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 969, № 970 від 22.08.2007р. про надання дозволу ТОВ «Олмі - РС»на подальше проектування та будівництво об'єктів за адресою: м. Одеса, вул. М. Говорова, 10, 10-б, а також на висновок Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 17.07.2007р. № 640/07 про узгодження для подальшого проектування ескізного проекту 7-секційного 10-поверхового жилого будинку, розташованого за вищевказаною адресою, що додані ним до своєї апеляційної скарги, оскільки зазначені рішення виконавчого комітету та висновок підтверджують факт відсутності розробленої, узгодженої та затвердженої належним чином проектно -кошторисної документації на стадії «Робоча документація»на будівництво об'єкту станом на момент укладення спірного додаткового договору.

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що станом на момент укладання спірного додаткового договору відповідач мав розроблену, узгоджену та затверджену належним чином проектно -кошторисну документацію на будівництво об'єкту зі значно більшою загальною площею квартир, ніж передбачалося договором № 227/ДБ-39СП, оскільки така проектна документація була розроблена та затверджена після спливу майже двох з половиною років після підписання сторонами 18.07.2007 року спірного додаткового договору.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що за наслідками підписання додаткових угод № 1/39СП від 17.10.2005р. та № 227/ДУ-1/39СП від 07.06.2006р. до договору № 227/ДБ-39СП сторони встановили між собою нові правовідносини. При цьому, оспорюваний додатковий договір та вказані додаткові угоди були підписані на виконання договору № 227/ДБ-39СП, укладеного між сторонами. Враховуючи те, що завершення будівництва об'єкта орієнтовно загальною площею квартир 15082,72 кв.м. згідно з проектно -кошторисною документацією за умовами договору передбачалося чергами на 2008 рік, з метою скорочення термінів забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей відповідач взяв на себе зобов'язання до 01 жовтня 2006 року з метою завершення розрахунків та на виконання умов договору передати позивачу повністю оплачені 12 квартир загальною площею 1010,88 кв.м. у м. Миколаєві та повністю оплачені 26 квартир загальною площею 1509,81 кв.м. у м. Овідіополі Одеської області, а також повністю оплачені 1250 кв. м. у м. Миколаєві або грошові кошти.

Судом установлено, що зазначені зобов'язання відповідач виконав. Колегією суддів відхиляється безпідставне твердження позивача про настання скасувальної обставини, визначеної додатковою угодою № 227/ДУ-1/39СП від 07.06.2006р., у зв'язку з тим, що передача квартир відбулася пізніше встановленого цією угодою терміну, оскільки фактичні дії сторін спрямовані на виконання умов даної додаткової угоди, а саме: передача визначених квартир у м. Миколаєві та м. Овідіополі Одеської області від пайовика замовнику та їх приймання останнім без будь -яких зауважень, беззаперечно свідчать про те, що передбачена цією угодою скасувальна обставина не настала. При цьому, укладаючи спірний додатковий договір, позивач користуючись своїми правами, визначеними п. 4.1 договору, мав реальну можливість ознайомитися з первісною документацією по об'єкту будівництва, розташованому в м. Одесі по вул. М. Говорова, 10. Прийнявши від відповідача обумовлену кількість визначених квартир позивач визнав повне та дострокове виконання ним взятих на себе зобов'язань за договором № 227/ДБ-39СП та додатковими угодами до нього шляхом підписання спірного додаткового договору.

Під обманом, про який йдеться у ст. 230 ЦК України, слід розуміти навмисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається. Ознакою обману є умисел, тобто особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила у правовідносини, невигідні для неї. Також обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Таким чином обман -це винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді настати не можуть.

Судом апеляційної інстанції не встановлено факту передачі відповідачем позивачу квартир, загальна площа яких є значно меншою, ніж 25% від загальної площі квартир в об'єкті згідно з затвердженою проектно -кошторисною документацією, що виключає наявність в нього умислу щодо введення позивача в оману з метою привласнення площі квартир, яка значно перевищує 75% від загальної площі квартир в об'єкті.

Таким чином, позивачем не доведено за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування наявності умислу з боку відповідача при укладенні спірного додаткового договору, істотності значення обставин, щодо яких позивача нібито введено в оману, і сам факт обману при укладенні спірного додаткового договору.

За таких обставин, правові підстави для визнання недійсним спірного додаткового договору відсутні.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача передати 25% квартир від загальної площі квартир на об'єкті, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. М Говорова, 10, є похідними від вимог про визнання недійсним спірного додаткового договору, тому також задоволенню не підлягають. Окрім того, позивач просить зобов'язати відповідача передати йому 25% квартир від загальної площі квартир на об'єкті, який до теперішнього часу не завершений будівництвом та не прийнятий в експлуатацію, що підтверджує його представник в усних поясненнях в засіданні суду, а також без урахування загальної площі квартир, раніше отриманих в м. Миколаєві та м. Овідіополі Одеської області на виконання договору, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційних скарг необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційних скарг.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог й обґрунтовано відмовив у позові повністю. Разом з тим, з мотивувальної частини рішення місцевого суду підлягає виключенню обґрунтування щодо пропуску строку позовної давності, оскільки, як було зазначено вище, встановивши, що позов недоведений, суд у рішенні зазначає про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не за пропуском строку позовної давності.

За таких обставин, оскаржуване рішення місцевого суду слід залишити без змін, виключивши з його мотивувальної частини посилання на пропуск позивачем строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 01.10.2012 року у справі № 5017/2105/2012 залишити без змін, виключивши з його мотивувальної частини посилання на пропуск позивачем строку позовної давності.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.