Ухвала суду № 27959180, 11.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2012 р.справа № 2а/0470/16198/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Суховарова А.В.

суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.

при секретарі судового засідання:Бембінек Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Дніпропетровську про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Комбінат «Придніпровський» 28.11.2011 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Дніпропетровську, в якому просить визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000658822 від 30.06.2011 про податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1'263'302гр50коп, податкове повідомлення-рішення №0000668822 від 30.06.2011 про податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1'015'518гр46коп та податкове повідомлення-рішення №0001088822 від 13.09.2011 про податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1'515'964гр (т1ас2).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 позов задоволений (т7ас84).

В апеляційній скарзі СДПІ просить постанову суду скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначають що по другому ланцюгу поставок продукції і надання послуг між юридичними особами, які мали договірні відносини з позивачем, і третіми особами, не підтверджено реальність господарських операцій. Відтак вартість отриманої продукції і послуг від постачальників, які в свою чергу укладали нікчемні правочини по другому ланцюгу, не можуть враховуватись як валові витрати виробництва (т7ас92).

Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно акту позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Комбінат «Придніпровський»№1136/08-03/2-01528186 з питань взаємовідносин з ТОВ ВКФ «Ізомастер»в грудні 2010 року, ТОВ «Трансмультиторг»з квітня по вересень 2010 року, ПП «Дніпротехнолюкс»в серпні 2010 року, ПП «Агродом»з лютого по листопад 2009 року, ФОП ОСОБА_2 з травня по червень 2010 року, проведеної СДПІ, при формуванні валових витрат порушений пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Придбання товарів і послуг у перелічених суб'єктів не є витратами платника податків, здійсненими як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Їх включення до податкового кредиту є порушенням пункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, при перевірці взаємовідносин ПАТ «Комбінат «Придніпровський»з одного боку та ТОВ ВКФ «Ізомастер», ТОВ «Трансмультиторг», ПП «Дніпротехнолюкс», ПП «Агродом», ФОП ОСОБА_2 - з іншого, встановлено що останні укладали нікчемні правочини та реальної передачі товару по другому ланцюгу не відбувалось. Внаслідок чого позивачем занижений валовий дохід на 4'851'082гр, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість (т1ас48).

СДПІ 30.06.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000658822, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток 1'263'302гр50коп (1'010'642гр основний платіж, 252'660гр50коп штрафні санкції) та податкове повідомлення-рішення №0000668822, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість 1'015'518гр46коп (812'414гр77коп основний платіж, 203'103гр69коп штрафні санкції) (т1ас39,41).

ПАТ «Комбінат «Придніпровський»07.07.2011 подало скаргу на вказані податкові повідомлення рішення до Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області (т1ас33).

Рішенням ДПА в Дніпропетровській області №26177/10/25-008 від 02.09.2011 в задоволенні скарги відмовлено, додатково нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток (т1ас21) та СДПІ 13.09.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001088822 на суму 1'515'964гр (1'212'771гр основний платіж, 303'193гр штрафні санкції) (т1ас13).

Відповідно до статті 3 «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, втому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час спірних правовідносин, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Відповідно до пункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно реєстраційних документів, основним видом діяльності ПАТ «Комбінат «Придніпровський»є перероблення молока, виробництво сиру та інших харчових продуктів (т3ас157). Згідно договорів, податкових і видаткових накладних, актів виконаних робіт, розрахункових документів позивач отримував від перелічених в акті юридичних осіб молочну продукцію, матеріали технічного призначення та транспортні послуги, - тобто товарно-матеріальні цінності, необхідні для власної господарської діяльності. Вищеперелічені товари та послуги належним чином оприбутковані.

Відповідно до частини 4 пункту 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пунктів 7.5, 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 7.2.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сплачений по ним податок на додану вартість правомірно віднесений до складу податкового кредиту у відповідності до пунктів 7.5, 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а витрати віднесені до складу валових у відповідності до статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції правильно керувався переліченими нормами.

Стосовно доводів апеляційної скарги про нікчемність договорів по так званому другому ланцюгу між ТОВ ВКФ «Ізомастер», ТОВ «Трансмультиторг», ПП «Дніпротехнолюкс», ПП «Агродом», ФОП ОСОБА_2 з одного боку та їхніми контрагентами - з іншого, колегія суддів виходить з наступного: по-перше, ПАТ «Комбінат «Придніпровський»не є стороною цих договорів і ніякого відношення до них не має; по друге, відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомочним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину, як це передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України.

Виходячи з положень пунктів 7.2.3, 7.2.6 статті 7 Закон України «Про податок на додану вартість», для одержання бюджетного відшкодування платник податків повинен заплатити податок на додану вартість у ціні товару постачальникам продукції, виконавцям робіт, що позивачем і було зроблено.

Податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу поставок. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку це особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Відповідно до пунктів 7.3, 7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) , що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції (виконаних робіт).

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 13.01.2009 по аналогічному спору, несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність поставок товарно-матеріальних цінностей і надання послуг підтверджена господарськими договорами, платіжними документами про перерахунок коштів, податковими і видатковими накладними, обліковими документами на придбання продукції, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 7.2.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація осіб як платників податку на додану вартість здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Перелічені в акті перевірки юридичні особи перебувають в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва платників податку на додану вартість.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії»зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ПАТ «Комбінат «Придніпровський»при придбанні продукції та триманні послуг.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Дніпропетровську залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено 11.09.2012.

В повному обсязі ухвала складена 12.09.2012.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко