Ухвала суду № 27959179, 20.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2012 р.справа № 1170/2а-280/12

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Суховарова А.В.

суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.

при секретарі судового засідання: Песенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» 27.01.2012 звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №0001232330 від 13.09.2011, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 15'903'854гр; податкове повідомлення-рішення №0001242330 від 13.09.2011, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на 22'355'607гр; податкове повідомлення-рішення №0001262330 від 13.09.2011, яким зменшена сума від'ємного значення податку на додану вартість на 867'656гр; податкове повідомлення-рішення №0001461730 від 13.09.2011, яким збільшено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 6077гр71коп (т1ас3).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 позов задоволений (т11ас179).

В апеляційній скарзі Кіровоградська ОДПІ просить постанову суду скасувати та в позові відмовити. Посилається на недоказанність отримання позивачем товарів і послуг безпосередньо від перелічених в акті перевірки осіб, а тому завищені валові витрати та занижена сума податку на додану вартість. Крім того окремим громадянам безпідставно застосовувались податкові соціальні пільги (т11ас193).

Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно акту планової виїзної перевірки ТОВ «Агроспецсервіс» №88/23-30/23693922 від 25.08.2011 за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, проведеної Кіровоградською ОДПІ, при формуванні валових витрат порушений пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Придбання товарів, отримання послуг в квітні-грудні 2010 року у ТОВ «Житниця», ПП «Інбуд», ТОВ «Компанія «Агрокомплекс», ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд», ТОВ «Агромарин-М», ТОВ «Агронікс-М», ТОВ «Магнолія-Л», ТОВ «ТД «Укрпостач», ТОВ «Епоха-агро», ТОВ «Євротурбіна», ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2 не є витратами платника податків, здійсненими як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Їх включення до податкового кредиту є порушенням пункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». При перевірці перелічених суб'єктів, встановлено що останні укладали нікчемні правочини зі своїми контрагентами та реальної передачі товару по другому ланцюгу не відбувалось. Внаслідок чого позивачем занижений податок на прибуток на 17'884'485гр; занижений податок на додану вартість на суму 10'602'569гр; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 867'656гр. Також при нарахуванні і виплаті окремим особам заробітної плати та інших видів винагород в 2010 року необгрунтовано застосовано соціальну пільгу, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на 4862гр17коп (т1ас32).

Кіровоградською ОДПІ 13.09.2011 прийняті податкове повідомлення-рішення №0001232330, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 15'903'854гр (10'602'569гр основний платіж, 5'301'285гр штрафні санкції); податкове повідомлення-рішення №0001242330, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на 22'355'607гр (17'884'485гр основний платіж, 4'471'122гр штрафні санкції); податкове повідомлення-рішення №0001262330, яким зменшена сума від'ємного значення податку на додану вартість на 867'656гр; податкове повідомлення-рішення №0001461730, яким збільшено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 6077гр71коп (4862гр17коп основний платіж, 1215гр54коп штрафні санкції) (т1ас18-21).

ТОВ «Агроспецсервіс»23.09.2011 подало скаргу до Державної податкової адміністрації в Кіровоградській області. Рішенням ДПА в Кіровоградській області від 23.11.2011 скарга залишена без задоволення (т1ас27). Позивач 02.12.2011 подав скаргу до Державної податкової служби України. Рішенням ДПС України від 23.12.2011 скарга залишена без задоволення (т1ас22).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, втому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пункту 11.2.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платнику податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час спірних правовідносин, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Відповідно до пункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно реєстраційних документів, одним з видів діяльності ТОВ «Агроспецсервіс»є оптова торгівля сільськогосподарською продукцією. Згідно господарських договорів, податкових накладних, позивач купував у перелічених в акті осіб сільськогосподарську продукцію та отримував послуги з реалізації цієї продукції, - тобто товарно-матеріальні цінності і послуги, необхідні для власної господарської діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податкова інспекція не заперечує, що ТОВ «Агроспецсервіс»придбало товари сільгоспвиробництва за господарськими угодами та належним чином їх оприбуткувало. Відомості про оформлені накладні та розрахунки містяться в акті перевірки.

Відповідно до частини 4 пункту 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пунктів 7.5, 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 7.2.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сплачений по ним податок на додану вартість правомірно віднесений до складу податкового кредиту у відповідності до пунктів 7.5, 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а витрати віднесені до складу валових у відповідності до статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції правильно керувався переліченими нормами.

Стосовно доводів апеляційної скарги про нікчемність договорів по так званому другому ланцюгу між постачальниками продукції позивачу з одногу боку та їх контрагентами - з іншого, колегія суддів виходить з наступного: по-перше, ТОВ «Агроспецсервіс»не є стороною цих договорів і ніякого відношення до них не має; по друге, відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомочним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину, як це передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України.

Виходячи з положень пунктів 7.2.3, 7.2.6 статті 7 Закон України «Про податок на додану вартість», для одержання бюджетного відшкодування платник податків повинен заплатити податок на додану вартість у ціні товару постачальникам продукції, виконавцям робіт, що позивачем і було зроблено.

Податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу поставок. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку це особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Відповідно до пунктів 7.3, 7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) , що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції (виконаних робіт).

Як наголосив Верховний Суд України в постанові від 13.01.2009 по аналогічному спору, несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновком окружного суду, що реальність поставок товарів позивачу та отримання ним послуг підтверджена господарськими договорами, платіжними документами про перерахунок коштів, податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання виконаних робіт, обліковими документами на придбання продукції, які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в акті перевірки.

Відповідно до пункту 7.2.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація осіб як платників податку на додану вартість здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Перелічені в акті перевірки юридичні особи перебувають в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва платників податку на додану вартість.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії»зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ТОВ «Агроспецсервіс»при придбанні продукції.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відносно податкового повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, окружний суд обгрунтовано вказав, що дохід працівників Товариства, до яких застосовувалась соціальна пільга, не перевищував максимального доходу, до якого в 2010 році могла застосовуватись податкова соціальна пільга.

Відповідно до пункту 6.3.2 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який діяв на час спірних правовідносин, платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги. Податкова соціальна пільга починає застосовуватись до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

Відповідно до пункту 6.5.1 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

В матеріалах справи містяться заяви громадян про надання податкової соціальної пільги. Окружний суд правильно звернув увагу на відсутність обмежень для застосування податкової соціальної пільги в місяці припинення трудових відносин.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено 20.09.2012.

В повному обсязі ухвала складена 24.09.2012.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко