Постанова № 27959097, 17.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. справа № 2а/0470/10094/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Суховарова А.В.

суддів: Олефіренко Н.А. Чередниченко В.Є.

при секретарі судового засідання: Раковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус»та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Дніпропетровську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус» 10.08.2011 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Дніпропетровську, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000428822 від 24.05.2011 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 1'906'686гр (т1ас2)

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 позов задоволений частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000428822 від 24.05.2011 в частині зменшення ТОВ «Оптімус»від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 1'854'783гр03коп. Суд відмовив в позові в частині внесення до податкового кредиту суми 53'897гр97коп з посиланням на відсутність підпису особи, яка видала податкову накладну №65 від 29.12.2010 (т2ас95).

В апеляційній скарзі ТОВ «Оптімус»просить змінити постанову та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що видачу податкової накладної №65 від 29.12.2010 особисто підтвердив директор постачальника ТОВ «Вершина мрії»ОСОБА_1 (т2ас120).

В апеляційній скарзі Податкова інспекція просить постанову суду скасувати та повністю відмовити в позові. Вказує не недоказаність реальної поставки товару, внаслідок чого завищений розмір податкового кредиту (т2ас110).

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Згідно акту невиїзної документальної перевірки ТОВ «Оптімус» №784/08-03/2-24613799 за період з 01 по 31.12.2010, проведеної СДПІ, придбання товарів у ТОВ «Вершина мрії» не підтверджено та призвело до завищення від'ємного значення ПДВ за грудень 2010 року, що є порушенням пунктів 7.4.1, 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, місцезнаходження постачальника не встановлено, Товариство створено невідомими особами, фінансово-господарську діяльність не вело, укладало нікчемні правочини та реальної передачі товару не відбувалось. Визнано неправомірним відображення ТОВ «Оптімус»у складі податкового кредиту суми 1'906'686гр (т1ас8).

СДПІ 24.05.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000428822, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 1'906'686гр (т1ас13).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час спірних правовідносин, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Відповідно до пункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що згідно реєстраційних документів, видами діяльності позивача є виробництво олії, маргарину, жирів та торгівля ними (т1ас134-139). Згідно договорів №27242 від 09.12.2010, №27347 від 17.12.2010, №27349 від 20.12.2010, №27409 від 24.12.2010, №27421 від 29.12.2010, ТОВ «Оптімус»придбало у ТОВ «Вершина мрії»соняшник та олію соняшникову (т1ас63-71), - тобто продукцію, необхідну для власної господарської діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податкова інспекція не заперечує, що ТОВ «Оптімус»придбало вищеперелічену продукцію за господарськими угодами та належним чином її оприбуткувало. Відомості про оформлені накладні та розрахунки містяться в акті перевірки.

Відповідно до пункту 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пунктів 7.5, 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з висновком окружного суду, що податкові накладні по всім операціям, на які посилається СДПІ, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сплачений по ним податок на додану вартість у ціні товару правомірно віднесений до складу податкового кредиту у відповідності до пунктів 7.5, 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(т1ас72-98).

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину, як це передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомочним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виходячи з положень пунктів 7.2.3, 7.2.6 статті 7 Закон України «Про податок на додану вартість», для одержання бюджетного відшкодування платник податків повинен заплатити податок на додану вартість у ціні товару постачальникам продукції, виконавцям робіт, що позивачем і було зроблено.

Податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу поставок. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку це особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Відповідно до пунктів 7.3, 7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) , що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З огляду на викладене суд першої інстанції обгрунтовано вказав що відповідальність за невнесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції (виконаних робіт).

Як наголосив Верховний Суд України в постанові від 13.01.2009 по аналогічному спору, несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність поставок продукції підтверджена господарськими договорами, платіжними документами про перерахунок коштів, податковими накладними, обліковими документами на придбання продукції, які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в акті перевірки. Відповідно до положень пунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Оптімус»отримало право на одержання бюджетного відшкодування та правомірно відобразило це в деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 7.2.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація осіб як платників податку на додану вартість здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

ТОВ «Вершина мрії»перебуває в Єдиному державному реєстрі, має свідоцтво платників податку на додану вартість.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії»зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ТОВ «Оптімус»при придбанні продукції.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Дніпропетровську є безпідставною.

Стосовно відмови в частині позовних вимог, колегія суддів вважає що окружний суд дав невірну оцінку представленим доказам. Податкова накладна №65 від 29.12.2010 виписана внаслідок реального постачання товару разом з іншими податковими накладними, відображає фактичне здійснення господарської операції (т1ас78). Допитаний в судовому засіданні в якості свідка директор ТОВ «Вершина мрії» ОСОБА_1 підтвердив що він виписав цю податкову накладну, власноручно написав своє прізвище та ініціали, однак через великий обсяг документів не поставив підпис (т2ас84,85). З огляду на викладене, не викликає сумніву в достовірності даного документу, а доводи апеляційної скарги ТОВ «Оптімус»підтверджені матеріалами справи.

Керуючись пунктом 2 статті 198, статтями 201, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус»задовольнити.

Змінити постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2011, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус»задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000428822 від 24.05.2011, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптімус»зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 1'906'686гр, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м.Дніпропетровську.

В задоволенні апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Дніпропетровську відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 17.07.2012.

В повному обсязі постанова складена 18.07.2012.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.Є. Чередниченко