Ухвала суду № 27956832, 14.11.2012, Апеляційний суд Хмельницької області

Справа № 2218/16351/2012

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого -судді Харчука В.М.

суддів: Кізюн О.Ю., Переверзєвої Н.І.

при секретарі Кузічкіній М.В.

з участю: апелянтки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2

представника ПАТ КБ „Приватбанк" Москалюк С.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу провадженням № 22ц/2290/ 2467/12 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 26 вересня 2012 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_1, третя особа -ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

встановила:

В серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк „Приватбанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, як з поручителя. В ході судового розгляду розмір позовних вимог позивачем було зменшено (а.с.2-3, 33)

Зокрема, в обгрунтування вимог позивач вказував, що 11.01.2008 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір на строк до 10.01.2013 року, згідно якого ОСОБА_4 отримав у банку кредитні грошові кошти у розмірі 30893,25 доларів США на умовах погашення заборгованості шляхом сплати щомісячних платежів.

У забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язання за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 11.01.2008 року.

Оскільки ОСОБА_4 належним чином не виконував своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, тому за ним утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути із поручителя ОСОБА_1, а саме: заборгованість по кредиту у розмірі 20615,92 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 5264,33 дол. США, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 1335,18 дол. США та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 23 133,61 дол. США.

Ухвалою суду від 14.09.2012 року до участі в справі у якості третьої особи залучено ОСОБА_4 (а.с.27)

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 26 вересня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 як з поручителя за договором поруки від 11.01.2008 року на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приват

_______________

Головуючий у першій інстанції -Бондарчук В.В. Справа №22ц/2290/2467/12

Доповідач -Кізюн О.Ю. Категорія № 19,27

Банк" заборгованість за кредитним договором від 11.01.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк „Приват Банк" та ОСОБА_4, в сумі 27 215,43 доларів США, що еквівалентно 217 532 грн. 93 коп., пеню в сумі 184 906 грн.

94 коп. та судові витрати в сумі 3 219 грн.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором солідарно з неї та ОСОБА_6

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки суд розглянув справу у її відсутності, хоча вона просила розгляд справи відкласти у зв'язку з її перебування у відрядженні. Також вважає, що суд першої інстанції повинен був залучити ОСОБА_4 до участі в справі у якості відповідача. На думку апелянта визначений позивачем розмір пені суперечить положенням Закону України „Про відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", згідно яких розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ; нарахування пені позивачем здійснено поза межами строків позовної давності, яка згідно ст.258 ЦК України визначається в один рік.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Правові наслідки неявки в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, встановлено статтею 169 ЦПК України. Частиною першою цієї статті встановлено випадки, коли суд зобов'язаний відкласти розгляд справи, а саме, у разі:

неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені судові повістки;

першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними;

першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;

якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Убачається, що вперше справа була призначена до судового розгляду на 04.09.2012 року, однак в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 заявила клопотання про відкладення розгляду справи для укладення угоди із адвокатом, і це клопотання суд задовольнив, відклавши розгляд справи на 26.09.2012 року (а.с.17, 26-27)

В судове засідання, призначене на 12 год. 26.09.2012 року, ОСОБА_1 не з'явилася, однак через канцелярію суду 25.09.2012 року подала заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з її перебуванням у відрядженні за межами області (а.с.32,34)

Як видно із матеріалів справи, суд першої інстанції 26.09.2012 року розглянув справу за відсутності відповідачки ОСОБА_1, постановивши усну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, оскільки повідомлена відповідачкою причина її неявки не підтверджена доказами, а тому не визнана судом поважною (а.с.32, 34)

Цей висновок колегія суддів визнає законним і обґрунтованим, а доводи апелянтки про порушення судом першої інстанції її процесуальних прав -безпідставними.

Згідно із правилами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Згідно зі ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи наведені нормативні положення, посилання апелянтки на те, що суд допустив порушення норм процесуального права і не залучив до участі у справі в якості співвідповідача боржника за кредитним договором ОСОБА_4, не є підставними, оскільки в даному випадку законом не передбачено обов'язкової процесуальної співучасті. Крім того, предметом спору є договірні відносини між позивачем - кредитором і відповідачкою -поручителем за договором поруки; правовідносини між Банком і позичальником ОСОБА_4 виникають із кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права спростовуються наступним.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За правилами ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Проте, відповідно до ч.1 ст.259 цього Кодексу позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як видно із матеріалів справи, 11 січня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк „Приват Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ „Приват Банк", та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_4 отримав кредитні кошти в сумі 30893,25 доларів США під 12% річних із кінцевим строком повернення -10 січня 2013 року. Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що кредитні кошти надані позичальнику на умовах сплати щомісячної винагороди у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля. Окрім того, відповідно до змісту пунктів 3.7, 4.1, 7.4 при порушенні Позичальником зобов'язань із погашення Кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні. Термін позовної давності (п.4.5 договору) по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, пені за цим договором сторонами встановлено тривалістю 5 років (а.с.6-8)

У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 11 січня 2008 року було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_1, як поручитель, відповідає перед Банком за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, пені та інших платежів, відшкодування збитків; у випадку невиконання Боржником зобов'язань за кредитним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Пунктом 12 цього договору встановлено, що порука припиняється після закінчення п'яти років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором. Згідно із п.3 договору поруки Поручитель із умовами кредитного договору ознайомлена (а.с.9)

Судом першої інстанції об'єктивно встановлено, що ОСОБА_4 порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, з 2008 року допустив прострочку внесення щомісячних платежів на погашення кредиту та сплати відсотків, у зв'язку із чим станом на 21.06.2012 року за ним утворилася заборгованість на суму 27 215,43 доларів США, з яких 20 615,92 доларів США - заборгованість по кредиту, 5624,33 доларів США - заборгованість по відсоткам, 1335,18 доларів США - заборгованість з комісії. За порушення ОСОБА_4 умов договору позивачем нарахована пеня, сума якої в національній валюті становить 184 906 грн. 94 коп.

Як видно із матеріалів справи, Банк 03 липня 2012 року направив поручителю ОСОБА_1 повідомлення про погашення заборгованості протягом 5 календарних днів з моменту отримання цього повідомлення, а в серпні 2012 року звернувся до суду із означеним позовом.

Оскільки відповідно до п.12 договору поруки та ч.4 ст. 559 ЦК України договір поруки, укладений між позивачем та ОСОБА_1, не є припиненим, а нарахована заборгованість за кредитним договором не виходить за межі строку позовної давності, встановленої сторонами за цим договором, суд першої інстанції згідно із правилами ч.1, ч.2 ст.554 ЦК України підставно задовольнив позов ПАТ КБ „ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором із поручителя ОСОБА_1

Відповідно до змісту преамбули Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2921-Ш від 10.01.2002 року) убачається, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.

Оскільки ОСОБА_1 укладала договір поруки як фізична особа, тому Закон України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 26 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: підпис.

Судді:підписи.

Копія відповідає оригіналу. Суддя: О.Кізюн