Ухвала суду № 27953534, 27.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7454/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Грищенко Т.М.,

суддів Мельничука В.П., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000112230 від 15.05.2012, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2012 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІММЕ»(04073, м. Київ, пр. Московський, 34-А; код ЄДРПОУ 33808671) задоволено. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 № 0000112230, прийняте Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби. Зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1916,75 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІММЕ»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (04213, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 58) за рахунок бюджетних асигнувань.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, 12.04.2012 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ІММЕ»з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум податку на додану вартість ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було складено Акт № 110/22-3/33808671, яким встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 191674 грн., на підставі Акту перевірки 15.05.2012р відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000112230, яким у зв'язку з порушенням п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 191674 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 191674 грн., стала встановлена ним нікчемність вказаного Договору внаслідок отримання ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС акту від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26.04.2011 № 1099/23-3/20274099 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ», в якому встановлено, що у останнього відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби та торгівельне обладнання, тобто необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а також, що фактичне місце здійснення діяльності суб'єкта господарювання встановити немає можливості, документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»за юридичною адресою не знаходяться; співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагента позивача ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»за лютий 2011 року виявлено відхилення у розмірі 191674,05 грн. з податку на додану вартість.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Так, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Дана правова позиція також викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом встановлено, що зобов'язання за Договором між ТОВ «ІММЕ»та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актом приймання виконаних робіт за лютий 2011 року № 1, локальним кошторисом, відомостями ресурсів, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт рахунками та податковою накладною від 28.02.2011 № 57.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також договором оренди приміщення, планом приміщень до нього, актом здачі-приймання приміщення, податковими накладними, листами ТОВ «ІММЕ»та ТОВ «Комфі Трейд», а також фотокартками до листа останнього, які підтверджують фактичність виконання відповідних робіт за вищевказаним Договором, а також подальше використання даного приміщення, в якому було здійснено ремонт; ліцензією ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»серії АГ № 574106 на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), зокрема, на зведення несучих та огороджуючих конструкцій будівель і споруд, будівництво та монтаж інженерних мереж, зведення несучих і огороджуючи конструкцій будівель і споруд, яка підтверджує наявність у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»передбачених чинних законодавством вимог для виконання відповідних робіт за Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент підписання відповідних акту приймання виконаних робіт за лютий 2011 року № 1, локального кошторису, відомостей ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт рахунками та податкової накладної від 28.02.2011 № 57, юридична особа ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, не надано.

Як вірно встановлено судом, Договір між ТОВ «ІММЕ»та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»був укладений з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «ІММЕ»та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»умислу на укладення вказаного Договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З наведених норм вбачається, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071 (далі -Порядок № 1379), п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі -Порядок № 969) п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (далі -Порядок № 165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що сума ПДВ у розмірі 191674 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної від 28.02.2011 № 57, виписаної ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ». На момент складання вказаної податкової накладної ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду, що сума податку на додану вартість у розмірі 191674 грн., віднесена ТОВ «ІММЕ» до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної № 165, № 969 та № 1379.

Також, відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»податкової накладної, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Оболонському районі міста Києва про порушення ТОВ «ІММЕ»п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 № 0000112230 - безпідставним та неправомірним.

Згідно ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2012 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мельничук В.П.

Мацедонська В.Е.