Ухвала суду № 27947305, 05.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2012 року м. Київ К-19678/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010

у справі № 2а-5293/09/5/0170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аммоніт" (далі -Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2008 № 0012922301/0 в частині донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 99 394,80 грн.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010, позов задоволено частково; оспорюваний акт індивідуальної дії визнано протиправним та скасовано в частині визначення позивачеві податкового зобов'язання з названого податку в сумі 43794 грн. (у тому числі 33688 грн. за основним платежем та 10106,40 грн. за штрафними санкціями); в решті позову відмовлено за необґрунтованістю.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2008. За наслідками цієї перевірки було складено акт від 10.09.2008 № 6798/23-2/31717588 та винесено податкове повідомлення-рішення від 22.09.2008 № 0012922301/0 про донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 110581,90 грн. (у тому числі 85768 грн. за основним платежем та 24813,90 грн. за штрафними санкціями), з яких за даним позовом оспорюється лише донарахування цього податку в сумі 99 394,80 грн.

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про безпідставне врахування Товариством при обчисленні бази оподаткування податку на прибуток витрат на оплату послуг з розміщення персоналу, офісного обладнання та техніки та послуг по забезпеченню технічним обладнанням офісної оргтехніки, наданих підприємством «Сі Ен Жи Ес Інжиніринг»в рамках виконання договорів від 15.12.2005 та від 28.12.2005, у зв'язку з тим, що, на думку ДПІ, ці витрати не підтверджені належними первинними документами та не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) у рамках провадження господарської діяльності та підтвердженість цих витрат належними первинними документами.

За наслідками дослідження наявних у справі доказів судами було встановлено, що витрати позивача на оплату спірних послуг у сумі, оспорюваній за даною касаційною скаргою, підтверджуються актами приймання-передачі послуг, які разом з договорами та додатками до них містять достатню для цілей оподаткування інформацію щодо змісту, обсягу та вартості цих послуг; господарська мета цих послуг полягала у необхідності підвищення ефективності роботи щодо реалізації проекту будівництва та обладнання Краснополянського газоконденсатного родовища з площадкою установки комплексної підготовки газу та газопроводу підключення для підготовки та транспортування готового продукту до газотранспортної системи ДАТ «Чорноморнафтогаз».

За наведених обставин суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відповідності спірних витрат на оплату послуг з розміщення персоналу, офісного обладнання та техніки ознакам валових витрат, визначених у пункті 5.1, підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та правомірно задовольнили позов у відповідній частині.

Твердження ДПІ, викладені у касаційній скарзі, не спростовують зазначених висновків судів, а спрямовані на переоцінку установлених судами обставин справи, що перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

В іншій частині судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, тоді як касаційним судом не виявлено порушень норм матеріального та процесуального права, на які відсутні посилання у поданій скарзі.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а висновки попередніх інстанцій відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010 у справі № 2а-5293/09/5/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько