Ухвала суду № 27946842, 07.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/19965/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду 06.10.2011 р.

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 р.

у справі № 2-а-3904/11/1070 (2а-3904/11/1070)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод»

до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Кагарлицький цукровий завод»(надалі -позивач, ВАТ «Кагарлицький цукровий завод») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі -відповідачі, Кагарлицька ОДПІ) про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду 06.10.2011 р. (суддя -С.М. Лапій), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -О.М. Ганечко, судді: А.Ю. Коротких, О.Г. Хрімлі), адміністративний позов задоволено частково: визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кагарлицької ОДПІ Київської області від 17.03.2011 р. № 0000402301, від 06.06.2011 р. № 0001532301 та від 17.03.2011 р. № 0000422301 у частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 2 013 189,66 грн.; у решті позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частин першої та другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.04.2009 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої 28.02.2011 р. складено акт № 44/23-1/19409200 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, приписів пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, а саме: підприємством не віднесено до складу валових доходів в ІІІ кварталі 2009 року суми оплати за ріпак у розмірі 6 628 166,66 грн.; пункту 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», а саме: безпідставно завищено валові витрати на суму 8 097 424,00 грн. у результаті чого податковим органом зменшено задекларовані збитки на суму 3 919 947,34 грн. та донараховано позивачу податок на прибуток в сумі 1 044 369,25 грн.

На підставі акта податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.03.2011 р. № 0000402301, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 442 180,31 грн., від 17.03.2011 р. № 0000412301, яким визначено товариству суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 719 255,24 грн. та № 0000422301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 548 114,00 грн.

Не погодившись з вказаними податковим рішеннями, ВАТ «Кагарлицький цукровий завод»звернувся до Державної податкової адміністрації в Київській області з скаргою, за результатами розгляду якої, остання прийняла рішення, яким збільшила грошове зобов'язання, визначене у податковому повідомленні-рішенні Кагарлицької ОДПІ від 17.03.2011 р. №0000402301, на суму 414 104,48 грн. у т.ч. 331 283,50 грн. -основного платежу та 82 820,90 грн. -штрафних (фінансових) санкцій, та залишила без змін повідомлення-рішення від 17.03.2011 р. №0000422301.

На виконання рішення Державної податкової адміністрації в Київській області, Кагарлицькою ОДПІ Київської області винесено податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 р. № 0001532301, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 414 104,48 грн.

Як встановлено судами, між ВАТ «Кагарлицький цукровий завод»та ТОВ «Елітжитло», ТОВ «Київнафтобуд»укладено договори комісії на придбання ріпаку від 12.08.2009 р. № 12/08-09 та від 26.08.2009 р. № 26/08-09 відповідно.

Згідно з умовами вказаних договорів, ВАТ «Кагарлицький цукровий завод»(комісіонер) зобов'язалося за дорученням ТОВ «Елітжитло»та ТОВ «Київнафтобуд»(комітенти) укласти від свого імені одну або декілька угод щодо купівлі продовольчого ріпаку.

У третьому кварталі 2009 року ВАТ «Кагарлицький цукровий завод» отримано від ТОВ «Елітжитло»та ТОВ «Київнафтобуд»кошти на придбання ріпаку, на підставі згаданих вище договорів комісії у загальній сумі 6 628 166,66 грн.

На момент перевірки кредиторська заборгованість ВАТ «Кагарлицький цукровий завод»перед ТОВ «Елітжитло»та ТОВ «Київнафтобуд»за договорами комісії від 12.08.2009 р. № 12/08-09 та від 26.08.2009 р. № 26/08-09 становила 6 628 166,66 грн.

Відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки підприємством не віднесено до складу валових доходів у III кварталі 2009 року суми оплати за ріпак у розмірі 6 628 166,66 грн., та таким чином не виконано вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку та занижено валові доходи на суму 6 628 166,66 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які зазначили, що така позиція податкового органу не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, договори між ВАТ «Кагарлицький цукровий завод»та ТОВ «Елітжитло», ТОВ «Київнафтобуд»є договорами комісії на придбання (купівлю) ріпаку, де ВАТ «Кагарлицький цукровий завод» комісіонер.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход визначено, як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 цього ж Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Відповідно до п. 1.31 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Аналізуючи викладені норми, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що операції між комітентом та комісіонером у межах договорів комісії не є продажем товарів (робіт, послуг), оскільки перехід права власності на товари (роботи, послуги) між комітентом та комісіонером не відбувається. У зв'язку з цим, вартість придбаних за дорученням і за рахунок комітентів товарів (робіт, послуг) не включається до складу валових доходів.

А відтак, суди дійшли правильного висновку, що одержана позивачем попередня оплата (кошти у загальній сумі 6 628 166,66 грн. без податку на додану вартість) за договорами комісії від 12.08.2009 р. № 12/08-09 та від 26.08.2009 р. № 26/08-09 не підлягала включенню до складу валових доходів.

Що стосується визнання та обліку витрат за вказаними операціями, то відповідно до пункту 7 П(С)БО 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Оскільки дохід від здійснення комісійних операцій не визнається, то витрати також не визнаються.

Також суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхили посилання податкового органу на те, що сума коштів у розмірі 6 628 166,66 грн. є позикою.

Як вбачається з змісту акта, до такого висновку податковий орган дійшов на підставі того, що вказана сума аналогічна тій, яка була перерахована ТОВ «Київнафтобуд»на розрахунковий рахунок позивача за договорами комісії, та на наступний день була переведена позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Київнафтобуд».

Однак, такі доводи відповідача не знайшли свого документального підтвердження та, більш того, з аналізу глави 69 «Комісія»Цивільного кодексу України не вбачається обов'язку комісіонера виконати договори комісії негайно після отримання коштів від комітетнта та за рахунок саме цих коштів, адже у такому випадку необхідно було б визначити зобов'язання комісіонера відкрити окремий рахунок для збереження таких коштів, але такого обов'язку для комісіонера не встановлено.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, якими визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кагарлицької ОДПІ Київської області від 17.03.2011 р. № 0000402301, від 06.06.2011 р. № 0001532301 та від 17.03.2011 р. № 0000422301 у частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 2 013 189,66 грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду 06.10.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 р. у справі № 2-а-3904/11/1070 (2а-3904/11/1070) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.