Ухвала суду № 27946840, 05.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/21676/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. -головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Корженкової І.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступника державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, далі -ДПІ)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012

у справі № 2а-13824/10/2670

за позовом державного підприємства "Національна атомна енергетична компанія "Енергоатом" (далі -Підприємство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -Колісниченко О.Л., Чорногорця Є.А.,

відповідача - Іващенко О.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Заявлені Підприємством за даним позовом позовні вимоги (з урахуванням ухвали окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2010 про їх роз'єднання) зводяться до оскарження рішень ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.12.2009 № 0003302202/0, від 15.02.2010 № 0003302202/1, від 27.04.2010 № 0003302202/2 та від 05.07.2010 № 0003302202/3, за якими позивачеві визначено 3 047 765 грн. пені в порядку статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2011 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення окружного адміністративного суду міста Києва зі спору як скасоване помилково.

Підприємством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому заявник зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акта та просить залишити його без змін.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень до неї, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.

Судами у розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачеві 3 047 765 грн. пені згідно з оспорюваним рішенням слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 20.11.2009 № 2017/23-08/24584661 про порушення позивачем статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі -Закон) внаслідок недотримання 180-денного терміну надходження товару за зовнішньоекономічними контрактами:

від 29.10.2007 № 24421-GOODS-2, укладеним позивачем та відкритим акціонерним товариством «Атоммашекспорт»(Російська Федерація);

від 11.05.2007 № 1116407129, укладеним Підприємством та товариством з обмеженою відповідальністю «Сигналатомприбор»(Російська Федерація);

від 20.06.2007 № EXP-OA-014/07, укладеним позивачем з компанією INETEC Insstitute for Nuclear (Хорватія);

від 19.12.2007 № 16211- GOODS-2, укладеним позивачем та компанією Alstom Power Service (Франція);

від 19.03.2007 № 062464-0599, укладеним Підприємством з закритим акціонерним товариством «Силовые машины»(Російська Федерація);

від 11.07.2007 № 11141071817, укладеним Підприємством та компанією Carat Consulting and Trading Limited (Великобританія);

від 20.12.2000 № В-283, укладеним позивачем з компанією Industrieausrustungen, Service Und Vertrieb, Gmbh (Німеччина).

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, апеляційний суд послався, зокрема, на пропуск податковим органом строку застосування адміністративно-господарських санкцій, установленого статтею 250 Господарського кодексу України.

І хоча дійсно пеня за правопорушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності підпадає під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, які можуть застосовуватися виключно у межах строків, передбачених статтею 250 цього Кодексу, а саме - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, однак відмова в задоволенні позову з посиланням на пропуск цього строку може мати місце у разі, коли існують підстави для накладення на суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій, однак такі санкції застосовані поза межами цих строків.

У той же час суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, послався на те, що моментом поставки товару у розумінні статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є оформлення вантажної митної декларації.

Однак такий висновок не відповідає нормам матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 4 Закону передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до статті 44 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

За змістом частини третьої статті 71 Митного кодексу України митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.

Разом з тим, відповідно до статті 92 названого Кодексу якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Крім того, частиною першою статті 95 Митного кодексу України передбачено, що переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, ВМД є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є, по суті, заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем»з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Таким чином, оформлення вантажної митної декларації на імпортовані товари, як завершення їх митного оформлення та закінчення митного контролю щодо них, не є необхідною умовою для визначення моменту перетину цими товарами митного кордону України, у зв'язку з чим датою імпорту слід вважати не дату оформлення ВМД, а дату фактичного перетину митного кордону.

З урахуванням викладеного для правильного вирішення цього спору судам слід було вичерпно встановити усе коло обставин щодо виконання спірних зовнішньоекономічних контрактів, а саме:

коли Підприємством перераховувалися кошти на оплату поставки товару за кожним з перелічених контрактів для визначення початку відліку 180-денного строку виконання поставки продукції, та на підставі цього з'ясувати граничні строки поставки продукції на відповідні суми;

коли фактично імпортований позивачем товар перетнув митний кордон України.

Лише за наслідками встановлення цих фактичних даних судам можна було б дійти вмотивованого висновку щодо наявності (або відсутності) порушення Підприємством строку здійснення імпортної операції, установленого статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»як підстави для нарахування пені.

У той же час суди відповідних обставин не дослідили, що виключає можливість касаційному суду перевірити правильність застосування ними норм матеріального права у прийнятті оскаржуваних рішень.

Оскільки межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині першій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не дають права касаційному суду встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, тоді як наведені процесуальні правопорушення, які полягають у неповному з'ясуванні обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, позбавляють касаційний суд можливості перевірити правильність та законність оскаржуваних рішень, то останні підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час цього розгляду суду першої інстанції необхідно достеменно встановити викладені в цій ухвалі обставини і за наслідками встановленого правильно застосувати норми матеріального права і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 у справі № 2а-13824/10/2670 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько