Ухвала суду № 27946325, 22.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 року м. Київ К-17678/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010

у справі № 2а-3519/09/1/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсінвест"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної

Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ресурсінвест" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0016041502/0 від 30.12.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість позивача за вересень 2008 року по взаєминам з ТОВ „Конкорд лідерс" та складено акт №9656/15-2/31039420 від 24.12.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення №0016041502/0 від 30.12.2008, яким визначено позивачу сума податкового зобов'язання за основним платежем в суму 3555290 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 106587.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено податковий кредит на суму 355290 грн.

Позивачем укладено договір №019/08 від 01.09.2008 з ТОВ „Конкорд лідерс" щодо капітального ремонту каналізаційного колектору від КСН - 1 очисних споруд Долинського ВУ ВКГ.

ТОВ „Конкорд лідерс" видана податкова накладна на загальну суму робіт 2131742, 22 грн., у тому числі податок на додану вартість 3552290, 37 грн.

ТОВ „Конкорд лідерс" не виконано певні умови договору, додатковою угодою №1 від 17.12.2008 до договору №019/08 від 01.09.2008 договір розірвано.

Однак, 02.09.2008 між ТОВ „Ресурсінвест" та Будівельно-виробничим підприємством „Строитель плюс" укладено договір №029/08.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне виконання договору підтверджується актом приймання виконаних робіт за вересень 2008 року та податковою накладною №4999 від 30.09.2008 на загальну суму 2131742, 22 грн., у тому числі податок на додану вартість 3552290, 37 грн.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Порядок) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу положень чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що податкова накладна вважається дійсною, якщо виписана від імені юридичної особи -платника податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, дійшли вірного висновку, що станом на час укладання спірного правочину та здійснення фінансово-господарської діяльності контрагент позивача -Будівельно-виробниче підприємство „Строитель плюс" мало статус платника податку на додану вартість та вів господарську діяльність на законних підставах.

Зобов'язання по договору як ТОВ „Ресурсінвест" так і Будівельно-виробниче підприємство „Строитель плюс" були виконані в повному обсязі та належним чином.

ТОВ „Ресурсінвест" за даним договором повністю розрахувалося з контрагентом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 у справі № 2а-3519/09/1/0170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 у справі № 2а-3519/09/1/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко