Постанова № 279461, 20.11.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.06 р. Справа № 22/313а

Суддя господарського суду Донецької області Волошинова Л. В.

при секретарі судового засідання Прядці І. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу” м. Донецьк

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 22.09.2006 р. № 0002310823/0/26361/10/15-16-23/5

за участю

прокурора: Кілійчук Т. В.

представників сторін:

від позивача: Зайцева М. Ю. – за довір.

від відповідача: Кримчак М. А., Тімашкова С. М., Щербіна Ю. В. – за довір.

третя особа

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Корпорація “Індустріальна Спілка Донбасу” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 22.09.2006 р. № 0002310823/0/26361/10/15-16-23/5.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за приписами п. п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” операції з продажу (погашення, викупу) за грошові кошти цінних паперів, випущених в обіг (емітованих) суб’єктами підприємницької діяльності, не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

У перевіряємому періоді позивачем були викуплені власні векселі у Відкритого акціонерного товариства “Алчевський коксохімічний завод” м. Алчевськ за договором купівлі – продажу цінних паперів від 16.06.2006 р. № К2808-595-ю. Номінальна вартість векселів складала 5 713 790 грн., вартість придбання склала 710 988,15 грн.

Різниця між номінальною та покупною вартістю векселя в сумі 5 002 802 грн. є дисконтом, який не може розцінюватися як об’єкт оподаткування податком на додану вартість, відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Позивач також вважає безпідставним висновок податкового органу про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю “ФК “Металург” м. Донецьк за договором про надання спонсорської допомоги від 01.12.2004 р. № 1004-122 надавались рекламні послуги.

Фактично рекламні послуги надавались відповідно до договору про надання рекламних послуг від 01.01.2002 р. б/н, і саме за цим договором податок на додану вартість, сплачений в ціні цих послуг, включався до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Крім того, позивач вважає безпідставними висновки податкового органу про те, що не відносяться до складу податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість в ціні послуг з авіаперевезення та комплексного обслуговування польотів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанією “ІСД АВІА” м. Київ, під час відрядження працівників позивача з метою укладення договорів за господарськими операціями, які не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

22.09.2006 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку було прийняте податкове повідомлення – рішення № 0002310823/0/26361/10/15-16-2315, яким Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу” м. Донецьк було зменшене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 326 965 грн., заявлене у розрахунку суми бюджетного відшкодування за липень 2006 р.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення – рішення став акт позапланової виїзної перевірки Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу” м. Донецьк з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006 р. від 12.09.2006 р. № 168/15-16-23/5-24068988, зі змісту якого вбачається (стор. 12 акту), що завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006 р. є результатом порушення у червні того ж року вимог п. п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3, п. 6.1 ст. 6, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.2 п. 7.4, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідні порушення були зафіксовані актом позапланової перевірки Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу” м. Донецьк з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2006 р. від 12.09.2006 р. № 167/15-16-23/2-24068988.

Під час цієї перевірки також перевірялась правильність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації за червень 2006 р.

За результатами розгляду матеріалів справи суд вважає, що

1. Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством “Алчевський коксохімічний завод” м. Алчевськ та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінекс” м. Донецьк, який діє на підставі договору доручення від 16.06.2006 р. № К2807 від імені та за рахунок Корпорації “ІСД” м. Донецьк, був укладений договір купівлі – продажу векселів № К 2808-595-ю.

Відповідно до п. 1.1 договору Відкрите акціонерне товариство “Алчевський коксохімічний завод” м. Алчевськ прийняло на себе зобов’язання передати у власність Корпорації “ІСД” м. Донецьк прості векселі:

Ціна договору склала 710 988,15 грн.

В бухгалтерському обліку Корпорація “ІСД” м. Донецьк погасила заборгованість по вказаним векселям наступними проводками:

- на суму оплати грошима - Дт 62.1.1 Кт 68.5.7 (710 988,15 грн.);

- на різницю між номінальною вартістю векселів – Дт 62.1.1 Кт 71.906 (5 002 802 грн.).

Податковим органом враховані положення п. п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, але як вбачається зі стор. 18 акту перевірки від 12.09.2006 р. № 167/15-16-23/2-24068988, податковий орган вважає, що у зв’язку з погашенням заборгованості в сумі 5 002 802 грн. (різниця між номінальною вартістю векселів та сумою їх придбання) не грошовими коштами, позивач повинен був обчислити податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1 000 560,40 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Визначення терміну “безоплатно надані товари (роботи, послуги)” наведене в п. 1.23 ст. 1 того Закону – це, серед іншого, товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Факт отримання Корпорацією “ІСД” м. Донецьк спірних векселів за договором купівлі – продажу підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 р. № 3480-IV (зі змінами та доповненнями) вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст. 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Зазначене свідчить про те, що в силу правової природи векселя у разі поєднання в одній особі векселедавця та векселедержателя зобов’язання за векселем припиниться в силу приписів ст. 606 Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд вважає правомірними дії позивача щодо відображення в бухгалтерському обліку факту погашення заборгованості за виданими Відкритому акціонерному товариству “Алчевський коксохімічний завод” м. Алчевськ простими векселями номінальною вартістю 5 713 790 грн.

За таких обставин суд вважає безпідставним висновок податкового органу про безоплатне отримання Корпорацією “ІСД” м. Донецьк простих векселів на суму 5 002 802 грн. (різниця між номінальною вартістю векселів та сумою їх придбання).

2. Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається зі стор. 23 акту перевірки від 12.09.2006 р. № 167/15-16-23/2-24068988, податковим органом був зроблений висновок про порушення вимог цієї норми з огляду на те, що 01.12.2004 р. між Корпорацією “Індустріальна Спілка Донбасу” м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю “Футбольний клуб “Металург” м. Донецьк був укладений договір про надання спонсорської допомоги № 2004 – 122, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Футбольний клуб “Металург” м. Донецьк в обмін на спонсорську допомогу прийняло на себе зобов’язання представляти Корпорацію “ІСД” м. Донецьк як генерального спонсора під час проведення футбольних матчів та їх трансляції по телебаченню, забезпечує зображення символіки спонсора на формі гравців команди, представляє спонсора на запрошувальних квитках на матчі, що проводяться за участю клуба, тощо.

При цьому, на думку податкового органу, факт виконання цього договору підтверджується

- актами прийому – передачі: № 10 на суму 300 000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 49 792,53 грн., № 11 на суму 300 000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 49 792,53 грн., № 1 на суму 300 000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 49 792,53 грн., № 2 на суму 300 000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 49 792,53 грн., № 3 на суму 300 000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 49 792,53 грн., № 4 на суму 300 000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 49 792,53 грн.;

- податковими накладними: від 30.11.2005 р. № 291 на суму 300 000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 49 792,53 грн., від 30.12.2005 р. № 311 на суму 300 000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 49 792,53 грн., від 31.01.2006 р. № 6 на суму 300 000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 49 792,53 грн., від 28.02.2006 р. № 34 на суму 300 000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 49 792,53 грн., від 31.03.2006 р. № 62 на суму 300 000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 49 792,53 грн., від 30.04.2006 р. № 99 на суму 300 000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 49 792,53 грн.

Суд вважає, що висновки податкового органу спростовуються матеріалами справи, оскільки 01.01.2002 р. між Корпорацією “Індустріальна Спілка Донбасу” м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю “Футбольний клуб “Металург” м. Донецьк був укладений договір про надання рекламних послуг б/н, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Футбольний клуб “Металург” м. Донецьк прийняло на себе зобов’язання з надання рекламних послуг з метою популяризації товарів та послуг, які реалізовує (надає) Корпорація “ІСД” м. Донецьк.

Додатковою угодою від 30.12.2005 р. № 2 до договору про надання рекламних послуг від 01.01.2002 р. б/н сторони змінили строк дії договору до 31.12.2006 р.

Як вбачається з огляду актів прийому – передачі та податкових накладних, які на думку податкового органу підтверджують факт виконання договору про надання спонсорської допомоги від 01.12.2004 р. № 2004 – 122, всі вони у якості підстави їх видачі містять посилання на договір про надання рекламних послуг від 01.01.2002 р. б/н.

Суд вважає, що порушення Товариством з обмеженою відповідальністю “Футбольний клуб “Металург” м. Донецьк вимог ст. 5 Закону України “Про рекламу” не є підставою для виключення відповідних сум податку на додану вартість з податкового кредиту Корпорації “ІСД” м. Донецьк.

За таких обставин суд вважає безпідставним висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

3. 01.12.2000 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Авіаційна компанія “ISD авіа” м. Київ та Корпорацією “ІСД” м. Донецьк був укладений договір про надання послуг № 2000-812 усл, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіаційна компанія “ISD авіа” м. Київ прийняло на себе зобов’язання з виконання авіаперевезень та комплексного обслуговування польотів.

По факту надання відповідних послуг Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіаційна компанія “ISD авіа” м. Київ виписувало податкові накладні:

- від 01.06.2006 р. № 187 на суму 24 285,46 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 4 047,58 грн.;

- від 11.06.2006 р. № 198 на суму 32 572,51 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 5 428,75 грн.;

- від 13.06.2006 р. № 201 на суму 24 992,45 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 4 165,41 грн.;

- від 22.06.2006 р. № 213 на суму 24 285,46 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 4 047,58 грн.;

- від 25.06.2006 р. № 216 на суму 33 459,07 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 5 576,51 грн.;

- від 30.06.2006 р. № 223 на суму 26 305,45 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 4 384,24 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій звітів про відрядження, необхідність споживання цих послуг обґрунтована веденням переговорів з АО “Українські цінні папери” в межах договору від 13.01.2004 р. № К-02 та з Консорціумом “Укріндустрія” з питань проведення розрахунків за договором від 18.03.2003 р. № 2003-046зйм.

Укладений з АО “Українські цінні папери” м. Київ договір від 13.01.2004 р. № К-02 є договором комісії, предметом якого є укладання договорів купівлі – продажу або міни цінних паперів за дорученням Корпорації “ІСД” м. Донецьк.

Укладений з Консорціумом “Укріндустрія” договір від 18.03.2003 р. № 2003-046зйм є договором про надання позики Корпорації “ІСД” м. Донецьк.

У зв’язку з тим, що ці обставини визнаються сторонами суд не досліджує відповідні договори.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Частина 1 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміє діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Враховуючи приписи зазначених вище норм, а також положення абз. 4 п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, суд вважає, що податок на додану вартість, сплачений в ціні придбаних позивачем послуг з авіаперевезень, повинен включатися до складу податкового кредиту відповідного періоду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 158 – 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу” м. Донецьк до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 22.09.2006 р. № 0002310823/0/26361/10/15-16-23/5 задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення від 22.09.2006 р. № 0002310823/0/26361/10/15-16-23/5.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу” м. Донецьк судові витрати в сумі 3,40 грн.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова підписана 20.11.2006 р.

Суддя Волошинова Л.В.