Ухвала суду № 27945996, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2012 р. м. Київ К-10825/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.03.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2009

у справі № 2-а-4444/08/2

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амід - строй"

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим

про скасування рішення та скасування податкового повідомлення -рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.03.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2009, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у місті Сімферополі від 30.07.2008 № 0006812301/1.

ДПІ у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 27645 грн. основного платежу та 13822,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки, викладені в акті від 12.05.2008 № 3605/23-2/33374525 за період з 01.04.2006 по 30.09.2007, про порушення позивачем вимог п.п. «д»п.п. 7.2.1. п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Росстрой», які від імені директора ТОВ «Росстрой»підписані не директором (виник сумнів у справжності підписів), та на підставі податкових накладних ТОВ «Торгово-будівельна компанія МСВ», в яких зазначено адресу, за якою підприємство фактично не знаходиться.

Інших правових та фактичних підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит податковою інспекцією не наведено.

ТОВ «Росстрой»та ТОВ «НАК-Одяг-стиль»(правонатспуник ТОВ «Торгово-будівельна компанія МСВ») продовжують здійснювати підприємницьку діяльність та подають до податкових органів податкову звітність відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і виключно за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно із п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, виходячи із наведених норм закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

За умови реального здійснення господарської операції окремий недолік податкової накладної, який не позбавляє можливості ідентифікувати господарську операцію з поставки товарів (робіт, послуг), платників податку, ціну поставки та суму податку, не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.03.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2009 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло