Постанова № 27944779, 27.11.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2a-0770/3104/12

Ряд стат. звіту № 10.1

Код - 04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Рейті С. І.

при секретарі судового засідання -Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивача: Діус Н.І. (довіреність від 05.04.2012 року № 3067/01), Олійник А.В. (довіреність від 09.11.2012 року № 8727/01)

відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 02.03.2012 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у сумі 20287,97 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 3 грудня 2012 року.

Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області (далі -позивач, УПФУ в Ужгородському районі) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі -відповідач, ФОП ОСОБА_4.), яким просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 20287,97 грн. зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в т.ч. 17953,65 грн. фінансової санкції.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що проведеною позаплановою перевіркою ФОП ОСОБА_4 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.03.2008р. по 26.07.2012р., виявлено ряд порушень та встановлено розбіжності, про що складено Акт від 26.07.2012р. № 172 (а.с.10-18). З метою сплати виявленої перевіркою недоїмки зі страхових внесків у сумі 2334,32 грн., УПФУ в Ужгородському районі на адресу відповідача направлено вимогу про сплату боргу від 26.07.2012р. № Ф 1703. Крім того, на підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до відповідача застосовано фінансову санкцію за донарахування органом ПФУ сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у розмірі 5476,3 грн., про що винесено Рішення від 26.07.2012р. за № 227. Також, Рішенням від 26.07.2012р. № 228 до відповідача застосовано фінансову санкцію за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у сумі 1167,16 грн. Рішенням № 229 за подання недостовірних відомостей до відділу СПОВ на обов'язкове державне пенсійне страхування до відповідача застосовано фінансову санкцію у розмірі 11310,46 грн. Відтак, оскільки відповідачем не сплачено самостійно нараховані страхові внески та застосовані фінансові санкції, то, відповідно до п.2 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", такі вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою), та УПФУ в Ужгородському районі звернулось до суду із позовом про стягнення зазначеної заборгованості в примусовому порядку.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві, просять позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 20287,97 грн. зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В судовому засіданні 05.11.2012 року представником відповідача (згідно довіреності від 02.03.2012 року, а.с.40) подано заперечення (заперечення від 04.11.2012р. № 7, а.с.41-45), згідно яких, вважають вимогу УПФ за № Ф 1703 та рішення про застосування фінансових санкцій №№ 227, 228, 229 та 230 протиправними, а висновки акту № 172 (складений за наслідками перевірки нарахувань та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідача) такими, що містять помилки та перекручення законодавчих норм, що діяли в перевіряємий період, зокрема, позивачем в позові замовчується той факт, що в період з 2008-2011 (січень-вересень) та 2012 (квітень-травень) відповідач перебував на спрощеній системі оподаткування із сплатою єдиного податку за себе та найманого працівника; відсутність в доданому до позову примірника акту № 172 та рішення № 229 зауважень до таких; стосовно твердження про недостовірність відомостей, поданих за січень 2009 року в позові відсутні жодні посилання на склад "недостовірності".

В подальшому, представником відповідача подано додаток до заперечення від 14.11.2012р. № 8 (а.с.64-65) стосовно окремих тверджень позову, а саме: щодо подання відповідачем недостовірних відомостей про застраховану особу, вказує на те що, позивач не надав жодних документів, що підтверджують його заяву. В той же час, на підтвердження зазначеного, відповідачем надано розрахункову відомість № 25 за грудень 2008р. (а.с.66) про нарахування заробітної плати в розмірі 670 грн. , а не 600 грн. як вказано у позові, при цьому, фактично утримано 2% в сумі 13,40 грн., які перераховані до Пенсійного фонду платіжним дорученням від 08.01.2009р. № 135 (а.с.67). Також, подана розрахункова відомість № 26 за січень 2009р. (а.с.68) про нарахування заробітної плати в розмірі 660 грн., та утримані суми 13,20 грн., що відповідно відображено у звіті за січень 2009р. за формою додатка 23 (а.с.69) та перераховано позивачу квитанцією від 13.02.2009р. № КП190/1 (а.с.70). Додатково, звертає увагу на те, що відповідачем була здійснена спроба мирного врегулювання спірних питань, що полягала у домовленості про погашення основної частини боргу у сумі 2334,32 грн. з розстроченням на один рік за умови повного списання фінансових санкцій, але позивач, посилаючись на Постанову Правління ПФУ від 10.07.2012р. № 12-1 відмовився від мирного врегулювання спору (лист УПФУ в Ужгородському районі від 30.08.2012р. № 6893/01, а.с.72).

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просить відмовити у задоволенні такого в повному обсязі з мотиві, що наведені в запереченні та додатку до заперечення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_4 є фізичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності (що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця) зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Ужгородському районі, як платник страхових внесків, відповідно до ст.15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058(з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон 1058)., та перебував станом на час виникнення спірних правовідносин на спрощеній системі оподаткування (що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про сплату єдиного податку).

У зв'язку з наміром припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 29.05.2012р. подано заяву державному реєстратору. Відповідна заява на проведення позапланової перевірки була подано до УПФУ в Ужгородському районі.

26.07.2012 року УПФУ в Ужгородському районі проведено позапланову перевірку щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.03.2008р. по 26.07.2012р. В ході перевірки виявлено порушенням відповідачем п.1 ст.19 Закону 1058, а саме, відповідачем не нараховано та не сплачено страхові внески у звітах за період з березня 2008р. по січень 2009р. ( в т.ч. у звіті за березень 2008р. в сумі 199,20 грн., за квітень 2008р. -199,20 грн., травень 2008р. 213,48 грн., червень 2008р. -213,48 грн., липень 2008р. -213,48 грн., серпень 2008р. - 213,48 грн., вересень 2008р. -213,48 грн., жовтень 2008р. -213,48 грн., листопад 2008р. -213,48 грн., грудень 2008р. -222,44 грн., січень 2009р. -219,12 грн.); п.6 ст.20 Закону 1058, а саме, порушено сплату авансових платежів у вигляді страхових внесків, що підлягають сплаті одночасно з виплатою заробітної плати (доходу), зокрема, протягом за період з березня по грудень 2008р. та січня 2009р. несплата авансових платежів становила 2334,32 грн.; п.4 ч.2 ст.17, п.3 ст.21 Закону 1058 та п.1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004р. № 7-6, а саме, подання недостовірних відомостей до відділу СПОВ на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За результатами перевірки складено Акт № 172 та виставлено вимогу про сплату боргу за № Ф 1703 (а.с.21), яка отримана відповідачем 27.07.2012р. (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, а.с.22).

Крім того, УПФУ в Ужгородському районі винесено рішення за № 227, та на підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону 1058 до відповідача застосовано фінансову санкцію за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у розмірі 5476,03 грн.

Згідно Рішення УПФ в Ужгородському районі за № 228 (а.с.26), на підставі п.7 ч.9 ст.106 Закону 1058 до відповідача застосовано фінансову санкцію за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у розмірі 1167,16 грн.

Згідно Рішення УПФ в Ужгородському районі за № 229 (а.с.29), на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону 1058 до відповідача застосовано фінансову санкцію за подання недостовірних відомостей до відділу СПОВ на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 11310,46 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися судом, якщо проти цього не заперечують сторони та в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Правильність визначення суми страхових внесків та нарахованих штрафних санкцій (саме сум, а не правомірність нарахування внесків та штрафів, яке оскаржується позивачами) визнається сторонами та доказуванню не підлягає.

Згідно преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон 1058) - цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Пунктом 7 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року за № 2464-VI (діє з 1 січня 2011 року, далі -Закон 2464) встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до наведеного, застосуванню підлягають норми законодавства, що були дійсними до 1 січня 2011 року, зокрема, Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно п. 3 ст. 11 Закону 1058, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

У відповідності до п. 5 ст. 14 Закону 1058, особи, зазначені у п. 3 ст. 11 цього Закону -є страхувальниками, та є платниками страхових внесків (згідно ч. 1 ст. 15 Закону 1058).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Закону 1058 встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону 1058 встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Сплата страхових внесків здійснюється у строки, визначені ч. 6 ст. 20 Закону 1058, тобто, щокварталу протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 N 400/97-ВР (в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин), яким не встановлено такої пільги як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування (не встановлено такої пільги також Законом 1058, та навпаки, ч. 6 ст. 18 цього Закону, законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати).

Відповідно до наведених приписів пенсійного законодавства, законодавством встановлений обов'язок щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (в тому числі, шляхом сплати єдиного податку) та за наведених обставин - правомірним є нарахування позивачем відповідачеві як фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування, до сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у відповідності до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до наведених приписів пенсійного законодавства, законодавством встановлений обов'язок щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (в тому числі, шляхом сплати єдиного податку).

За наведених обставин, правомірним є нарахування позивачем відповідачеві як фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування, до сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у відповідності до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Судом відхиляються доводи представника відповідача щодо протиправності нарахування страхових внесків з тих підстав, що відповідач є платником єдиного податку, оподаткування яких визначається положеннями Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", виходячи з наступного:

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону 1058, виключно цим Законом визначаються, в тому числі, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Статтею 18 Закону 058 встановлено, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Указ Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не поширюється на спірні правовідносини у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки Закон України має вищу юридичну силу ніж Указ, який є підзаконним нормативним актом з питань оподаткування. Крім того, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був прийнятий пізніше за часом, тому до спірних правовідносин має застосовуватись саме цей Закон.

Таким чином, згідно імперативних положень ч. 2 ст. 5 даного Закону, виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Крім того, ст. 18 Закону встановлено, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. В це же час Указ Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" являє собою нормативний акт, який поширює свою дію на податкові відносини. Отже, посилання позивача на те, що Указ Президента підлягає застосуванню до правовідносин щодо сплати позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є необґрунтованим.

Частиною 2 ст. 106 Закону 1058 встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону 1058, за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Рішенням від 26 липня 2012 року за № 227 до ФОП ОСОБА_4 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу (по донарахованих позивачем сум своєчасно не обчислених страхових внесків) у сумі 5476,03 грн., згідно наявного в матеріалах справи розрахунку.

Згідно п. 7 ч. 9 ст. 106 Закону 1058, за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом -застосовується штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів.

Рішенням від 26 липня 2012 року за № 228 до ФОП ОСОБА_4 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у сумі 1167,16 грн. за несплачені авансові платежі, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку.

Згідно п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону 1058, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Рішенням від 26 липня 2012 року за № 229 до ФОП ОСОБА_4 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у сумі 11310,46 грн. за несплачені авансові платежі, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку.

Відповідно до наведеного, фінансові санкції у вигляді штрафу, що застосовані рішеннями позивача від 26 липня 2012 року за №№ 227, 228 та 229 - прийняті в межах повноважень, у спосіб та в сумах, що встановлені законодавством, зокрема, до вимог ч. 9 ст. 106 Закону 1058.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 року № 3609-VI (діє з 06.08.2011 року) ч. 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено абзацами другим і третім такого змісту:

"Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.

Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій , зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню".

Відтак, згідно Закону України від 07.07.2011 року № 3609-VI, з 6 серпня 2011 року суми фінансових санкцій за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

Вищенаведена норма є імперативною, розширеному тлумаченню не підлягає та в зв'язку з наведеним, не підлягає задоволення вимога позову про стягнення заборгованості по застосованим фінансовим санкціям, які підлягають списанню за законом.

При цьому, судом відхиляються доводи представника позивача щодо правомірності стягнення заборгованості по застосованим санкціям з посиланням на положення Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за № 21 - 1, зареєстрована в Мінюсті України 16.04.2004 року за № 64/8663), оскільки вказана інструкція є підзаконним актом та положення такої застосовується виключно в частині, що не суперечить положенню нормативно -правового акту, що має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення та матеріалами справи та поясненнями представника позивача доведено правомірність нарахування страхових внесків та фінансових санкцій, однак, не доведено правомірності стягнення заборгованості по застосованих санкціях, в зв'язкуз чим позов підлягає до часткового задоволення та слід стягнути заборгованість у сумі 2334,32 грн. із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відмовивши в задоволенні позову в іншій частині.

Відповідно до ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, судові витрати з відповідача не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у сумі 20287,97 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 2 код 20449736) заборгованість у сумі 2334,32 грн. (дві тисячі триста тридцять чотири гривні тридцять дві копійки) із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

3. В задоволенні позову в іншій частині позовних вимог -відмовити.

4. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С. І. Рейті