Постанова № 27944200, 28.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р. Справа№ 5011-32/2304-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Скрипка І.М.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Якутко Д.А.,

від відповідача -Фердман Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ассістанс-А" від 14.09.2012 б/н

на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2012

у справі №5011-32/2304-2012

за позовом приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Арма", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ассістанс-А", м. Київ

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2012 (головуючий суддя-Підченко Ю.О., судді: Гончаров С.А., Любченко М.О.) задоволено позов ПАТ СК "Арма". Визнано недійсним в частині комісії змішаний договір про надання медичних послуг та комісії з надання таких послуг третім особам, укладеного сторонами 10 лютого 2010 за №22. Визнання недійсним договору в частині надання послуг через механізм комісії судом мотивовано тим, що позивач (страховик) нічого для себе не набуває внаслідок надання відповідачем (виконавцем) медичних послуг застрахованим особам.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просив рішення скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вказує на те, що відповідно до договору надавав застрахованим працівникам позивача власні медичні послуги та послуги інших залучених медичних установ і позивач їх оплачував до середини 2011 року. Також, скаржник зазначає, що набувачем послуг є і мають бути за договором добровільного страхування працівники позивача, а страховик має сплачувати витрати пов'язані зі страховим випадком і не є споживачем медичних послуг, наданих третіми особами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти скарги, просив в її задоволенні відмовити, рішення господарського суду залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

10.02.2010 між ЗАТ СК "АРМА", правонаступник ПрАТ СК "АРМА", (страховик) та ТОВ "Альфа-Ассістанс-А" (виконавець) укладено договір №22, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати медичні послуги, як застрахованим особам так і страховику та за рахунок страховика від власного імені зобов'язується організувати/забезпечити надання медичних послуг іншими спеціалізованими медичними установами, приймає на себе зобов'язання по укладанню з ними угод та оплаті послуг від свого імені та за рахунок страховика (п. п. 2.1., 2.2., 2.3 договору).

Також, 18.02.2010 між сторонами укладено додаток №1 до договору №22 від 10.02.2010, яким визначено порядок приймання наданих послуг та порядок їх оплати.

ПАТ СК "АРМА" звернулось з позовом до ТОВ "Альфа-Ассістанс-А" про визнання недійсним вищезазначеного договору в частині комісії, якою називає організацію надання медпослуг третьою стороною, а саме: пунктів 1.2; 2.1; 2.2 в частині визначення "інша плата"; 2.3; 2.4; 2.5; 3.1.16; 3.1.19; 3.3.2; 3.3.5; п. 4.3; 4.4; 4.5; 4.6 та пунктів 9; 10; 12 додатку №1 до договору №22 від 10.02.2010.

В обґрунтування вимог позивач посилаючись на приписи ст. ст. 901, 1011, 1022 ЦК України стверджує, що вказані пункти договору та додатку до нього не відповідають вимогам ст. ст. 203, 215 ЦК України, оскільки послуга - це дія, яка споживається в процесі її вчинення або здійснення певної діяльності та має своїм результатом певний корисний ефект, а він, як комітент за вказаним договором нічого не набуває, а тільки сплачує грошові кошти на виконання умов договору, чим порушуються його права.

Як зазначалось вище, суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог дійшов висновку, що виходячи з положень п. п. 2.2., 2.3. договору та приписів ст. 1011 ЦК України саме відповідач укладає договори з третіми особами (медичними установами) виступаючи в якості замовника послуг, які виражені у наданні медичного обслуговування застрахованим особам, та саме відповідачем споживаються у процесі надання вказані послуги, що унеможливлює в подальшому їх передачу позивачу.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Позивач є страховою компанією господарська діяльність якої складається з продажу страхового продукту застрахованій особі і у випадку настання страхового випадку - зобов'язання страхової компанії є й у покритті витрат, пов'язаних з таким страховим випадком, тобто позивач в результаті свої господарської діяльності зобов'язаний нести витрати, а набувати послуги мають застраховані особи.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне медичне страхування є видом страхування конкретні умови договору якого визначаються відповідно до законодавства.

Органом ліцензування - Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 Розпорядженням №565 встановлено Характеристики та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування, відповідно до п. 3.3 якого медичне страхування (безперервне страхування здоров'я) - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані зі здоров'ям та працездатністю страхувальника чи застрахованої особи, визначеної страхувальником у договорі страхування за згодою застрахованої особи.

Даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити страхову виплату відповідно до умов договору страхування в розмірі страхової суми або її частини шляхом: оплати вартості медико-санітарної допомоги певного переліку та якості в обсязі обраної страхувальником програми медичного страхування, яка була надана застрахованій особі закладами охорони здоров'я, до яких вона звернулась під час дії договору, у зв'язку із захворюванням, загостренням хронічного захворювання або розладом здоров'я внаслідок нещасного випадку, іншої допомоги, передбаченої правилами та договором страхування, що пов'язана з наданням медико-санітарної допомоги.

Оскільки позивач не має належного досвіду та кваліфікації для обробки звернень застрахованих осіб, не має медичного персоналу для належного направлення застрахованих осіб до медичних фахівців, він доручив виконання своїх зобов'язань підприємству відповідача згідно договору і в порядку ст. 1024 ЦК України зобов'язаний відшкодувати понесені підприємством збитки.

В даному випадку за укладеним договором позивач за участю відповідача виконав своє зобов'язання перед застрахованою особою щодо "оплати вартості медико-санітарної допомоги", що надають спеціалізовані медичні установи, наявність яких не змінює правову природу договору між позивачем і відповідачем.

Крім того, необхідно зазначити, що протягом 2010 року та половини 2011 позивач виконував усі умови договору, належним чином приймав та сплачував все отримане за договором, як медичні послуги надані відповідачем, так і відшкодовував витрати, понесені в порядку виконання договору третіми особами (оплатою, підписання звітів, актів виконаних робіт), підтверджував свою згоду з його умовами і відповідністю законодавству (т. 1, а.с. 68-93) та отримував за виконану роботу один відсоток оплати від брутто-премії, отриманої страховиком.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, зобов'язання не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає вимогам, встановленим ст. 203 Цивільного кодексу України, дотримання яких є необхідним для чинності правочину і позивачем не доведено протилежного.

За викладених обставин позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ассістанс-А" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2012 у справі №5011-32/2304-2012-скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, п.п. 2, 3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2012 у справі №5011-32/2304-2012 скасувати.

2. В задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства Страхова компанія "АРМА" (03037, м. Київ, проспект Червонозоряний, буд. 52, код ЄДРПОУ 21265671) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ассістанс-А" (01113, м. Київ, проспект Перемоги, 68/1, оф. 62, код ЄДРПОУ 34696318) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Справу № 5011-32/2304-2012 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Синиця О.Ф.

Судді Зеленін В.О.

Скрипка І.М.