Ухвала суду № 27932953, 05.12.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1751/12

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Дмуховського О.В.

відповідача: Єдноралюка О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Козятинське хлібоприймальне підприємство" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Козятинське ХПП" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Козятинської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ "Козятинське ХПП" за період з 01.06.2011 року по 30.11.2011 року. За результатами перевірки був складений акт № 19/1600/35814823 від 02.03.2012 року, на підставі якого Козятинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012 року № 0000261600. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року скасувати, а у задоволенні позову - відмовити, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Козятинське ХПП" зареєстроване виконавчим комітетом Козятинської міської ради 27.06.2008 року як юридична особа (а.с.71), взяте на облік платника податків у Козятинській ОДПІ з 01.07.2008 року (а.с.72).

Козятинською ОДПІ була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Козятинське ХПП" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" за період з 01.06.2011 по 30.11.2011 року, за результатами якої складено Акт від 02.03.2011 року № 19/1600/35814823 (а.с.17-19). В акті зафіксовано порушення позивачем п.201.8 ст.208 Податкового Кодексу України, п.1,п.2 ст. 203, ст. 228 Цивільного Кодексу України, п.19 ст.2, ч.2 ст.9 Бюджетного Кодексу України, а саме заниження позивачем позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в сумі 240000 грн., в тому числі за серпень 2011 року на суму 120000 грн., за вересень 2011 року на суму 40000 грн., за грудень 2011 року на суму 80000 грн.

Вказані порушення стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.03.2012 року № 0000261600 (а.с.21), яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 360000,00 грн., в тому числі за основним платежем 240000,00 грн. та штрафною санкцією 120000,00 грн.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно п.201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу п.201.6. ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

При цьому, п.201.7 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору оренди майна від 01.09.2010 року позивач (орендар) орендував в перевіреному періоді у ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" (орендодавця) майно зернового складу та відповідне обладнання, за яке сплачував орендну плату у безготівковій формі на підставі актів про надання оренди. На виконання умов договору оренди майна від 01.09.2010 року, ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" виписало та надало позивачу податкові накладні на загальну суму 1 440 000 грн., в тому числі ПДВ на загальну суму 240000 грн.: № 2 від 30.06.2011р. на суму 240000 грн., в т.ч. ПДВ - 40000 грн., № 2 від 31.07.2011р. на суму 240000 грн., в т.ч. ПДВ - 40000 грн., № 2 від 31.08.2011р. на суму 240000 грн., в т.ч. ПДВ - 40000 грн., № 2 від 30.09.2011р. на суму 240000 грн., в т.ч. ПДВ - 40000 грн., № 2 від 31.10.2011р. на суму 200000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 40000,00 грн., № 2 від 30.11.2011р. на суму 240000 грн., в т.ч. ПДВ - 40000 грн. (а.с.44-49).

Суму ПДВ позивач включив до податкового кредиту в декларації з ПДВ за серпень, вересень, грудень 2011р. з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2011р., зареєстрованих в Козятинській ОДПІ.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно листа - відповіді ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 5970/7/23-8010 від 30.03.2011р., ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" було позбавлено статусу платника податку на додану вартість на підставі рішення ДПІ в м. Сімферополь, яке оформлено актом від 16.04.2010 року про анулювання реєстрації ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" шляхом анулювання свідоцтва № 00890026 та виключення даного платника податку на додану вартість з Реєстру. Разом із тим, постановою Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 16.10.2012р. в адміністративній справі № 2а/5792/10/5/0170 визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Зернокомплекс"Сиваш". У відповідності до ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010р. дана постанова залишена без змін і набрала законної сили.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2012р. в адміністративній справі №2-а-11544/11/2670 задоволено позовні вимоги ТОВ "Зернокомплекс"Сиваш" щодо невнесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс"Сиваш" в якості платника податку на додану вартість та зобов'язання Державної податкової адміністрації України внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації ТОВ "Зернокомплекс"Сиваш" в якості платника податку на додану вартість із поновленням в Реєстрі платників податку на додану вартість ідентифікаційних даних свідоцтва платника на додану вартість №00890026, яке видано ТОВ "Зернокомплекс"Сиваш" Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі 05.06.2006р. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012р. дана постанова залишена без змін (а.с.97-104).

Оскільки частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги при вирішенні спору по суті зазначені обставини.

З матеріалів справи (свідоцтва про реєстрацію платникам податку на додану вартість № 200043977) вбачається, що датою реєстрації ТОВ "Зернокомплекс" Сиваш", в якості платника податку на додану вартість є 13.01.2006р., датою початку дії нового свідоцтва є 14.05.2012 року (а.с.105).

Пунктом 5.6.2 Положення "Про реєстрацію платників податку на додану вартість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1394 встановлено, що у разі відміни рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, податковий орган видає платнику ПДВ нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого Свідоцтва на підставі реєстраційної заяви з позначкою "Перереєстрація" та рішення про відміну анулювання реєстрації. При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.

Таким чином, свідоцтво платника податку на додану вартість вважається чинним від моменту його видачі, тобто з 13.01.2006 року, в тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду, а статус ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" як платника податку на додану вартість вважається безперервним, і таким, що виник із моменту реєстрації.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за встановлених обставин ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" діяли в межах чинного законодавства та мало право на складення податкових накладних, а ТОВ "Козятинське ХПП" мало право на формування на підставі даних податкових накладних податкового кредиту згідно з п.198.6 ст.198 ПК України за період з 01.06.2011 року по 30.11.2011 року на загальну суму 240000 грн., в тому числі за серпень 2011 року на суму 120000 грн., за вересень 2011 року на суму 40000 грн., за грудень 2011 року на суму 80000 грн.

Відтак, рішення податкового органу щодо визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 240000 грн. та застосування до нього на підставі п.123.1 ст. 123 ПК України фінансових санкцій у розмірі 120000 грн. було прийнято необґрунтовано і безпідставно, а отже підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 грудня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.