Ухвала суду № 27932928, 29.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3284/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Лантманнен Акса» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариства «Лантманнен Акса» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000032300 від 13 жовтня 2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року вимоги адміністративного позову задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та постановити нову, якою відмовити в задоволені вимог адміністративного позову.

В апеляційній скарзі, в обґрунтування своїх вимог та на спростування доводів позивача про незаконність податкового повідомлення - рішення, відповідач посилається на те, що у контрагент позивача відсутній за юридичною та фактичною адресами, що підписи на документах від імені контрагента ТОВ «Оратанія-Буд»ймовірно виконані не директором товариства, а також, на той факт, що свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента анульоване 05 грудня 2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Лантманнен Акса»щодо підтвердження господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Оратанія-Буд», їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень, грудень 2009 року, квітень, липень, серпень, вересень 2010 року, про що складено Акт № 44/23-1/00378537 від 27 січня 2012 року.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1 та 2 ст. ст. 215, 216 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вказаних вимог закону, а також п. 5 ст. 203 ЦК України, з урахуванням того, що укладання правочину не спрямовано на реальне настання правових наслідків), в результаті чого було завищено податковий кредит на загальну суму 47 361,88 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001852310 від 09 лютого 2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 59 202,35 грн., з яких за основним платежем -47 361, 88 грн. та штрафні санкції у сумі 11 840,47 грн.

Вважаючи податкове повідомлення - рішення Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено суду допустимими доказами товарність (фактичність здійснення) операцій із контрагентом, зокрема фактична поставка товару за договорами та сплата їх вартості, на виконання чого були оформлені відповідні податкові накладні. А відтак оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем неправомірно, без достатніх для того підстав.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

З матеріалів справи видно, що між позивачем та ТОВ «Оратанія-Буд»у жовтні, грудні 2009 року та квітні, липні, серпні, вересні 2010 року було укладено усні правочини купівлі-продажу будівельних матеріалів на суму 284 171,30 грн. у тому числі ПДВ 47 361,88 грн.

Оплата вказаного договору підтверджується копіями рахунків -фактур № 15/09 від 15 вересня 2010 року, № 22/07 від 22 липня 2010 року, № 01/06 від 01 червня 2010 року, № 15/02 від 15 лютого 2010 року, № 24/11 від 24 листопада 2009 року, № 11/09 від 11 вересня 2009 року та копії платіжних доручень від 01 червня 2010 року № 2053, від 15 вересня 2010 року № 2053, від 22 липня 2010 року № 2892, від 15 лютого 2010 року № 482, від 24 листопада 2009 року № 3076, від 11 вересня 2009 року № 2139, відповідно до яких позивачем сплачено кошти за поставлені контрагентом будівельні матеріали.

Крім того, контрагентом на виконання умов вказаного договору були виписані видаткові накладні № РН-0000035 від 15 вересня 2010 року, № РН-0000023 від 22 липня 2010 року, №РН-0000008 від 01 червня 2010 року, № РН-0000005 від 15 лютого 2010 року, № РН-0000026 від 24 листопада 2009 року, № РН-0000021 від 11 вересня 2009 року, та податкові накладні № 135 від 15 вересня 2010 року, № 89 від 22 липня 2010 року, № 42 від 01 червня 2010 року, № 14 від 15 лютого 2010 року, № 153 від 24 листопада 2009 року, № 95 від 11 вересня 2009 року.

Поставлені будівельні матеріали, одержано співробітниками ПАТ «Лантманнен Акса», що підтверджується журналом реєстрації довіреностей за 2009, 2010 роки.

Суми ПДВ за вказаними вище податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за період жовтень, грудень 2009 року, квітень, липень, серпень, вересень 2010 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок обчислення, сплати податку на додану вартість та порядок формування податкового кредиту регулював Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Наведені правові норми також відображені в Податковому Кодексі України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, який набрав законної сили 01 січня 2011 року, зокрема в ст. ст. 198, 200.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкового кредиту позивачем є податкові накладні, видані йому виконавцем замовлених послуг (платником ПДВ), що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім цього, здійснення та оплата наданих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Оратанія Буд», останній не був визнаний банкрутом, знаходився в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на момент укладення договору, установчі документи ТОВ «Оратанія Буд»були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість. Крім того, не було порушено кримінальної справи, не було вироку суду щодо посадових осіб ТОВ «Оратанія Буд».

Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Посилання відповідача на відсутність ТОВ «Оратанія Буд»за його місцезнаходженням не приймається колегією суддів до уваги з огляду на таке.

На переконання судової колегії суду апеляційної інстанції, дана обставина може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак вона не стосується належного виконання господарських зобов'язань постачальником товарів (виконавцем робіт) за укладеними договорами.

Крім того, суду не надано доказів того, що даний факт встановлено саме на час здійснення господарських операцій, і при цьому апелянтом також не надано доказів припинення юридичної особи - ТОВ «Оратанія Буд»(скасування державної реєстрації), виключення її з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, внесення недостовірної інформації до Єдиного державного реєстру під час взаємовідносин із позивачем.

В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення апелянт посилається на ту обставину, що договір з придбання товарів не мав реального характеру, оскільки укладений без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, товар, що придбавався позивачем у ТОВ «Оратанія Буд»(будівельні матеріали), у подальшому був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Реалізація вказаного товару підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, наявними у матеріалах справи.

Вказане на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 «відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі „Інтерсплав проти України").

Апелянтом не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

Що стосується посилання апелянта на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Оратанія Буд», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; апелянт не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними, в установленому порядку, вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складення податкових накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000032300 від 13 жовтня 2012 року прийнято без достатніх підстав та з порушенням норм чинного законодавства, а тому скасоване обґрунтовано.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ст. 254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.