Постанова № 27930286, 04.12.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-588/10/2470

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Собчук І.Е.

за участі:

представників позивача - Лазуткіна О.Д., Любонька А.В.

представників відповідача - Швець О.І., Ройку А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс" до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року змінити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

04.12.2012 року представник відповідача подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вказав на відповідність висновків суду обставинам справи та на законність і вмотивованість оскаржуваного рішення

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з 12.05.2009 р. по 22.06.2009 р. працівниками Сокирянської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року.

За результатами перевірки складено акт №346/23-013/31396840 від 30.06.2009 року.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті порушення позивачем вимог п.п.7.2.6., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", шляхом заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 206077 грн.; п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2., пп..5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", шляхом заниження податку на прибуток на суму 1471453 грн.

На підставі висновків податкового органу, викладених в акті №346/23-013/31396840, прийняті податкові повідомлення-рішення, які були оскаржені позивачем в адміністративному порядку та частково скасовані, в результаті чого предметом розгляду по даній справі є податкові повідомлення-рішення від №0000302300/3 від 14.12.2009р., яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в розмірі 309115,5 грн. (в т.ч. 206077 грн. за основним платежем, 103038,5 грн. - штрафні санкції) та №0000512300/3 від 08.10.2009 року, яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 761135,9 грн. (в т.ч. 532665 грн. за основним платежем, 228470,9 грн. - штрафні санкції).

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Будмонтажсервіс", суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду даної адміністративної справи знайшли підтвердження вимоги позивача стосовно скасування податкового повідомлення-рішення №0000512300/3 від 14.12.2009 року в частині донарахувань по господарським операціям між ТОВ "Будмонтажсервіс" та приватним підприємцем ОСОБА_6 в сумі 6313,35 грн. (з них 4208,90 грн. основний платіж та 2104,45 грн. штрафні санкції). В частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000512300/3 в частині господарських операцій позивача із ТОВ «Дант» та податкового повідомлення-рішення №0000512300/3 від 08.10.2009 року суд першої інстанції вважає необґрунтованими, оскільки дійшов висновку про правомірність рішень податкового органу в цій частині.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для іх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до підпункту 5.3.9. пункту 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до положень п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Законом України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновок суд першої інстанції про правомірність оскаржуваних рішень у вказаній частині ґрунтується на тому, що в ТОВ «Будмонтажсервіс» відсутні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: сертифікати відповідності на всі будівельні матеріали, що не дає змоги встановити походження вказаних товарів; в накладних відсутній особистий підпис особи, яка брала участь в господарських операціях; документи, що підтверджують транспортування товару від продавця до покупця.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Будмонтажсервіс» має всі сертифікати відповідності на поставлені ТОВ «Дант» будівельні матеріали (т.1 а.с.137-154).

Відсутність товарно-транспортних накладних, які відповідно до ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт в Україні" є основними документами на перевезення вантажів, не може бути підставою недійсності договорів постачання , у зв'язку з наступним.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт в Україні" визначений перелік документів для перевізника і водія, на підставі яких здійснюються перевезення вантажів автомобільним транспортом. В той же час у вказаному Законі відсутнє визначення переліку документів, наявність яких є обов'язковою для покупця товару, який не є замовником перевезення.

За змістом п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В зв'язку з тим, що п. 2.2. договору № Д0108-1 від 11.01.2008р. між ТОВ «Будмонтажсервіс» та ТОВ «Дант» обов'язок транспортування товару та понесення всіх пов'язаних з цим витрат покладено на Продавця (ТОВ «Дант»), ТОВ «Будмонажсервіс» не зобов'язане оформлювати товарно-транспортні накладні.

Колегія суддів звертає увагу, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця. У випадку їх відсутності платник податку не позбавлений права на включення до податкового кредиту з податку на додану вартість сум ПДВ, вказаних в податковій накладній, виписаній постачальником товару.

Крім того, факт поставки та отримання будівельних матеріалів підтверджується відповідними видатковими накладними, оформленими з дотриманням вимог законодавства. Факт використання отриманих від ТОВ «Дант» будівельних матеріалів при виконанні будівельних робіт згідно договору № 1/001 від 20.01.2002р. між ТОВ «Будмонтажсервіс» та ТОВ «Енергопром» (т.1 а.с. 156-162), підтверджується матеріалами справи.

У наданих до суду видаткових накладних (т.1 а.с. 113-124), згідно яких були передані будівельні матеріали від ТОВ «Дант» до ТОВ «Будмонтажсервіс», зазначено прізвище та ініціали, а також є особистий підпис особи (ОСОБА_7.). що відвантажила товар та відбиток печатки ТОВ «Дант».

Висновок суд першої інстанції про відсутність у ОСОБА_7 повноважень на підписання вказаних накладних ґрунтується на відсутності документального підтвердження трудових чи договірних відносин ОСОБА_7 та ТОВ «Дант».

Однак, довіреність (т.1 а.с.254) була видана надано комерційному директору ТОВ «Дант» ОСОБА_7 не директором ОСОБА_8, а ОСОБА_9, що на той час виконував обов'язки директора ТОВ «Дант» та мав право підпису вказаної довіреності.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Цивільного кодексу України строк довіреності встановлюється у довіреності; якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

В зв'язку з тим, що новим директором ТОВ «Дант» є ОСОБА_8, дія довіреності від 10.10.2003р. на ОСОБА_7 не припинена, то дана довіреність була чинною на момент здійснення господарських операцій між ТОВ «Дант» та ТОВ «Будмонтажсервіс» та надавала комерційному директору ТОВ «Дант» ОСОБА_7 право підпису документів та право вчинення дій від імені товариства.

Колегія суддів не бере до уваги пояснення директора ТОВ «Дант» - ОСОБА_8 від 16.06.2009р., яке було відібрано в рамках кримінальної справи, оскільки воно має суперечливий характер.

Так, відповідно до вимог п. 3.2.6. Наказу № 17 від 11.01.1999р. МВС України підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької і діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм І підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки. Якщо в діяльності зазначених організацій недостатньо використання однієї печатки, І то є припустимим - у відповідності з наказом, розпорядженням або рішенням по них -виготовлення додаткових печаток з цифрами "1"* "2" і т.д.

Первинні документи ТОВ «Дант» скріплені печаткою даного підприємства, в той час як відповідно до пояснень директора ТОВ «Дант» - ОСОБА_8 від 16.06.2009р., яке було відібрано в рамках кримінальної справи, дана печатка постійно знаходилась у неї в сейфі й нікому не передавалась, а з початку 2008 року фінансово-господарською діяльністю підприємство не займалося, вказане свідчить про суперечливий характер пояснень ОСОБА_8 Крім того, колегія зауважує, що в якості свідка ОСОБА_8 не допитувалась ні у кримінальній справі, ні адміністративним судом.

Правомірність включення до складу валових витрат ТОВ «Будмонтажсервіс» суми коштів на придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Дант» також підтверджується висновком економічної експертизи (б/н) від 25.10.2010 р., призначеної на підставі ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.07.10 р. по справі №2а-588/10/2470.

Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, процесуальний закон ставить висновки судових експертів в один ряд із іншими засобами доказування.

Колегія суддів не погоджується із з позицією суду першої інстанції щодо неприйняття, як доказу, висновків економічної експертизи, що проводилася експертом аудиторської фірми «Вест Аудит» ОСОБА_10, в зв'язку з тим, що при проведенні вказаної експертизи були дослідженні господарські операції та документи щодо поставки товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Дант» до ТОВ «Будмонтажсервіс» без врахування юридичних аспектів щодо наявності повноважень на здійснення даних операцій та їх реальності.

Так, в експертному висновку було надано відповіді на запитання, які потребують спеціальних знань, відповідно до яких порушення, встановлені відповідачем свого підтвердження не знайшли.

Одночасно судом також не враховано, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст.1 ЦК України).

Таким чином, без визнання в окремому судовому провадженні укладених підприємством договорів недійсними з підстав, зазначених у Цивільному Кодексі України, та встановлення дійсних корпоративних, трудових відносин на підприємстві, покладення на останнє відповідальності за допущення лише ймовірного порушення податкового законодавства є передчасним та таким, що не узгоджується з завданнями та принципами адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, так як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги ТОВ «Будмонтажсервіс».

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс" задовольнити повністю .

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс" до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000302300/3 від 14.12.2009 року та №0000512300/3 від 08.10.2009 року.

У решті позову відмовити.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс" судові витрати у розмірі 1073 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "11" грудня 2012 р.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.