Ухвала суду № 27930219, 04.12.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4402/12

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Собчук І.Е.

за участі:

представника відповідача - Герасименка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Нафтотрейдинг" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій та скасування рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року приватне підприємство "Нафтотрейдинг" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання неправомірним дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, приватне підприємство "Нафтотрейдинг" як суб'єкт господарювання зареєстроване реєстраційною палатою Вінницької міської ради 11.04.2000 року, знаходиться на податковому обліку у державній податковій інспекції у м. Вінниці з 19.04.2000 року за № 6/2600 та зареєстроване як платник податку на додану вартість.

З 08.08.2012 року по 14.08.2012 року, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Вінницької ОДПІ Вінницької області Поворознюком В.Ф. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Нафтотрейдинг" з питань достовірності нарахування суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Вінакольд" за січень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №1805/22/30836601 від 14.08.2012 року.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті перевірки порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. п. 201.1, 201, 4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. п. 6.3, 6.4, 12.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071, шляхом завищення суми податкового кредиту з ПДВ за січень 2012 року на 104 008 грн., що виник внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Вінакольд" та та заниженні суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 25) у податкові декларації з ПДВ за січень 2012 року на 19459 грн.

На підставі висновків перевірки, викладених в акті №1805/22/30836601 від 14.08.2012 року, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000512330 та № 0000492330 від 04.09.2012 року, якими ПП "Нафтотрейдінг" зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на суму 84549 грн. та збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 19459 грн., із застосуванням штрафної санкції в сумі 4865 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги ПП "Нафтотрейдінг", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з ТОВ "Вінакольд" у січні 2012 року є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Разом з цим, перевірка проведена податковим органом за наявності достатніх підстав для її проведення, що свідчить про неможливість задоволення вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо її проведення.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, виходячи з наступного.

Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст. 193 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності з п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до п. 48.7 ст. 48 ПК України визначено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46 ст. 46 цього кодексу.

Пунктами 6, 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071, визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія). При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (потрібне виділяється поміткою "Х"). Податкова накладна, яка виписується платником податку - отримувачем товарів/послуг, складається в одному примірнику. Оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу. Податкова накладна, яка відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, надається покупцю тільки після реєстрації, що здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (потрібне виділяється поміткою "Х").

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Копія податкової накладної залишається у продавця товарів/послуг як податковий документ і зберігається в порядку та протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податку.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу їх отримувача. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні ТОВ "Вінакольд" були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а допитаний в суді першої інстанції в якості свідка інспектор податкового органу, не заперечував, що при складені відповідного акту ним використовувались копії вказаних податкових накладних, які були надані податковому органу ПП "Нафтотрейдінг" 14.03.2012 року, згідно письмового запиту податкового органу від 05.03.2012 року № 12611/10/15-2.

Судом встановлено, що копії податкових накладних в податкову інспекцію були надані випадково, оскільки у ПП "Нафтотрейдінг" зберігались податкові накладні в двох екземплярах, і оригінали і копії, останні як помилково надіслані ТОВ "Вінакольд", що підтверджується листом вказаного контрагента (а.с. 61). Разом з цим, в ході перевірки, від перевіряючого не надходило зауважень щодо необхідності надання копії оригіналів податкових накладних.

14.08.2012 року податковому органу надано належним чином завірені копії оригіналів податкових накладних, що підтверджується листа позивача від 14.08.2012 року із вхідним штампом податкового органу. Вказаний факт підтвердив свідок - ревізор-інспектор Поворознюк В.Ф., однак зазначив, що ці документи не були прийняті ним до уваги, оскільки на час їх подання був складений акт перевірки.

Однак, згідно наказу № 1857/22 та направлення № 1800/12 від 08.08.2012 року строк перевірки встановлено 5 робочих днів починаючи з 08.08.2012 року, тобто, останнім днем проведення перевірки, з урахуванням вихідних днів, було 14.08.2012 року.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України о строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів) (п. 86.3 ст. 86 ПК України).

Оскільки акт позапланової виїзної перевірки ПП "Нафтотрейдинг" від 14.08.2012 року з питань достовірності нарахування суми податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Вінакольд" було складено інспектором до закінчення граничного строку проведення перевірки, внаслідок чого безпідставно не взяті до уваги первинні документи позивача, надані вчасно до закінчення перевірки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не дотримався законодавства та зробив безпідставні висновків щодо виявлення порушень порядку заповнення податкових накладних.

Пункт 201.1 ст.201 ПК України визначає обов'язкові для податкової декларації реквізити, зокрема в ній зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Судом встановлено, що в податковій накладні № 9 від 18.01.2012 року не зазначено код УКТ ЗЕД, однак відсутність окремих реквізитів не можна вважати підставою для неможливості формування податкового кредиту з ПДВ. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВАСУ від 21.06.2012 року у справі № К-20630/10.

З огляду на дані обставини, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті від 14.08.2012 року, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, колегія суддів погоджується із правовою оцінкою суду першої інстанції вимоги позивача стосовно визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки.

Так, позивач посилається на відсутність підстав для проведення перевірки, оскільки на письмовий запит податкового органу від 05.03.2012 року надав відповідь з документальним підтвердження на нього 14.03.2012 року. Однак, з наказу про проведення перевірки № 1857/22 від 08.08.2012 року вбачається, що підставою для її проведення слугувала обставина передбачена пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України - отримання інформації щодо виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 грудня 2012 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.