Постанова № 27926990, 28.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6859/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"28" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Товариства з обмеженою відповідальністю «Адміністративно-складський комплекс «Кудрявський»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адміністративно-складський комплекс «Кудрявський»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Київський лікеро-горілчаний завод «Столичний Стандарт»(правонаступником якого є ТОВ «Адміністративно-складський комплекс «Кудрявський») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.03.2006 року № 0001001602/1, № 0001021602/1.

Постановою Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2007 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0001001602/1 від 02 березня 2006 року в частині нарахування 118 147,00 грн. податку на прибуток, з них: 9 143,00 грн. основного платежу та 109 004,00 грн. штрафних санкцій. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0001021602/1 від 02 березня 2006 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (том ІІ, а.с. 86-110).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року постанову Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2007 року залишено без змін (том ІІ, а.с. 158-167).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 11 квітня 2012 року постанову Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 02 березня 2006 року № 0001001602/1 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (том ІІІ, а.с. 119-125).

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.04.2012 р., підставою для скасування вказаних вище судових рішень в частині та направлення справи на новий судовий розгляд стало те, що судами попередніх інстанцій не було перевірено обставин справи щодо порушення (не порушення) позивачем вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»по епізоду стосовно заниження позивачем валового доходу у 2003 році на 620251,00 грн. з огляду на положення пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та висновки судово-бухгалтерської експертизи, і, як наслідок, правомірності (неправомірності) визначення позивачу суми податкового зобов'язання з огляду на встановлені обставини.

При цьому Вищим адміністративним судом України наголошено на передчасності висновків судів попередніх інстанцій щодо неврахування зазначених позивачем у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2003 року уточнених показників за І квартал 2003 року з огляду на те, що період, показники якого уточнюються, був перевірений відповідачем, про що свідчить акт перевірки від 15 серпня 2003 року № 326/16-2/125/19364615, оскільки податкова декларація за І півріччя 2003 року, у якій позивачем були уточнені показники за І квартал 2003 року, була подана до податкового органу 11 серпня 2003 року (вх. № 11148).

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. Відтак, вказані вище висновки суду касаційної інстанції враховуються судом під час вирішення даної справи.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2012 року позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0001001602/1 від 02 березня 2006 року в частині нарахування 148, 399,00 грн. податку на прибуток, з них: 27 343,00 грн. основного платежу та 121056,00 грн. штрафних санкцій; в задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2012 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0001001602/1 від 02 березня 2006 року,мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0001001602/1 від 02 березня 2006 року, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Київський лікеро-горілчаний завод «Столичний стандарт» за період з 01 квітня 2003 року по 30 червня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 687/16-2/19364615 від 28 листопада 2005 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 1.27 статті 1, підпунктів 4.1.1, 4.1.3, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.3.2 пункту 8.3 статті 8, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 151043,00 грн., в т.ч. в ІІ-ІV кварталах 2003 року - на 27979,00 грн., в 2004 році - на 25518,00 грн., в І півріччі 2005 року - на 97546,00 грн.

02 березня 2006 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001001602/1, яким ТОВ «Київський лікеро-горілчаний завод «Столичний стандарт»визначено 333 949,00 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосовано 182 906,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 151043,00 грн. за основним платежем згідно спірного податкового повідомлення-рішення, слугував висновок податкового органу про те, що у період з 01 квітня 2003 року по 30 червня 2005 року позивачем було занижене податкове зобов'язання з податку на прибуток на 148743,00 грн., яке було зумовлене тим, що за перевіряємий період позивачем було занижено загальну суму валового доходу на 803421,00 грн., завищено суму валових витрат на 257515,00 грн. та завищено загальну суму амортизаційних відрахувань на 49881,00 грн. Також податковим органом було визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 2300,00 грн. у зв'язку з тим, що позивач, виправляючи самостійно виявлені помилки та нараховуючи штраф у розмірі 5% від суми недоплати, не включило в рядок 01.6 податкової декларації суму штрафу у розмірі 2300,00 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено правильність формування валових доходів та валових витрат шляхом заниження валового доходу у 2003 році на суму доходу від продажу товарів, робіт, послуг на загальну суму 620251,00грн.; завищення валового доходу за 2004 рік на суму 12446 грн. та за І півріччя 2005 року на суму 49202 грн. в частині доходу від продажу товарів, робіт.

В акті перевірки зазначено, що позивачем занижено валовий дохід на суму перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю об'єкту основних засобів 1 групи на загальну суму 7235 грн., в тому числі: в II кварталі 2003р. -на 3935 грн. та в ІУ кварталі 2003 р. -на 3300,00 грн. Різниця, що склалася, утворилася з невірного врахування балансової вартості реалізованих у відповідних періодах основних засобів.

В акті перевірки також зроблено висновок, що в результаті порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем занижено валовий дохід у 2003 році на суму доходу від операцій з цінними паперами за рахунок дисконтування пред'явлених до оплати векселів, в тому числі: у 2 кварталі 2003 р. - на суму 51294,08 грн. та у 4 кварталі 2003 р. - на суму 309000,00 грн. Крім того, встановлено завищення валового доходу у 2003 році на суму доходу від операцій з цінними паперами за векселями, що не були пред'явлені до сплати, на суму 899907,48 грн.

За висновками Акту перевірки № 687/16-2/19364615 позивачем завищено валовий дохід на суму доходу, отриманого як різниця між грошовими коштами, отриманими на рахунок підприємства, та вартістю обладнання, переданого як внесок до статутного фонду іноземним інвестором фірмою «Меркурі Імпортс енд Експортс Лімітед»(Великобританія) та сумою, що зарахована до статутного фонду підприємства по курсу валюти, визначеному в установчому договорі про діяльність ТОВ КЛГЗ «Столичний стандарт», на загальну суму 623711 грн., в тому числі: в 4 кварталі 2003 р. - на 433 935,80 грн. та в І кварталі 2004 р. - на 189775,33 грн.

За висновком перевіряючих, позивачем у II кварталі 2005 року не включено до складу валового доходу емісійний дохід, отриманий підприємством від первинної емісії корпоративних прав (різниця між грошовими коштами, отриманими на рахунок підприємства, як внесок до статутного фонду іноземним інвестором фірмою «Меркурі Імпортс енд Експортс Лімітед»(Великобританія) та сумою, зарахованою до статутного фонду підприємства по курсу валюти, визначеному в установчому договорі про діяльність ТОВ КЛГЗ «Столичний стандарт»на загальну суму 501000,00 грн.

Актом перевірки встановлено, що позивачем у перевіреному періоді порушені норми п.5.9 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо визначення приросту-убутку балансової вартості товарно-матеріальних цінностей на складах та товарах у роздрібній торгівлі, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції.

У висновках Акту перевірки зазначено про завищення Позивачем валових витрат на загальну суму 5138,09 грн. у зв'язку із включенням до складу валових витрат вартості активів, що підлягають амортизації, в тому числі по за 2003 рік на суму 3000,71 грн. та за 2004 рік на суму 2137,38 грн.

Також позивачем до складу валових витрат безпідставно віднесено витрати, не пов'язані зі здійсненням фінансової господарської діяльності, чим завищено їх у відповідних періодах на загальну суму 2974,00 грн.

Відповідачем зроблено висновок про безпідставне віднесення до валових витрат сум, не пов'язаних із здійсненням фінансової господарської діяльності (заробітна плата та відрахування до спеціальних фондів працівників пункту харчування, що не перебував на балансі та не утримувався за рахунок платника податку), що, на його думку, призвело до завищення суми валових витрат в 2003 році на загальну суму 29902,00 грн.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв'язку із віднесенням до складу валових витрат відшкодування податку на землю.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково виходив з того, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001001602/1 від 02 березня 2006 року в частині нарахування позивачу податкового зобов'язання та застосування до нього штрафних санкцій.

Колегія суддів, враховуючи доводи апеляційної скарги не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до проведеної експертизи висновки акту перевірки «Про результати виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю Київський лікеро-горілчаний завод «Столичний стандарт»за період з 01.04.2003 по 30.06.2005, щодо заниження товариством валового доходу за 2003 рік на суму доходу від продажу товарів (робіт, послуг) в розмірі 620251 грн. без урахування даних 1 кварталу 2003 року -документально підтверджуються. З урахуванням даних 1 кварталу 2003 року -документально не підтверджуються.

Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновків акту перевірки, в якому є невідповідність встановленим обставинам з великою розбіжністю в документально підтверджених сумах, то дане рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1,2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в супереч даної норми ст.71 КАСУ, податковий орган не довів правомірність винесення оскаржуваного рішення, натомість позивач підтвердив доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з наданням документального підтвердження, що міститься в матеріалах справи.

Також, слід зазначити, що неврахування відповідачем зазначених позивачем у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2003 року уточнених показників за І квартал 2003 року з огляду на те, що період, показники якого уточнюються, був перевірений позивачем, про що свідчить акт перевірки від 15 серпня 2003 року № 326/16-2/125/19364615, є передчасними, оскільки податкова декларація за І півріччя 2003 року, у якій позивачем були уточнені показники за І квартал 2003 року, була подана до податкового органу 11 серпня 2003 року, проте, даний факт не привів до заниження скоригованого валового доходу за звітний період -півріччя 2003 року, а відповідно і податку на прибуток.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валовий дохід складається із загальної суми доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (п.4.1 ст.4).

До валового доходу включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) (п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4).

Згідно пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше, або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Отже, до валового доходу включаються доходи від операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що здійснюються згідно з договорами цивільно-правового характеру, які передбачають передачу прав власності на такі товари (роботи, послуги) за плату або компенсацію. Валовий дохід з продажу товарів (робіт, послуг) визначається по першій з подій та відображається по рядку 01.1 декларації про прибуток підприємства за звітний період, розрахований наростаючим підсумком. Звітний податковий період - це календарні квартал, півріччя, три квартали та рік, кожен з яких починається з однієї дати, а саме з 1 січня звітного року.

Позивачем в 1 кварталі 2003 року задекларовано показник доходу від продажу товарів (робіт, послуг) на 607,0 тис. грн. більше, ніж за даними бухгалтерського та податкового обліку. Однак, за результатами попередньої перевірки, яка включала перевірку за 1 квартал 2003 року, не було встановлено порушень у визначенні доходу позивачем згідно поданої податкової декларації з податку на прибуток. Попередня перевірка позивача проводилася у 3 кварталі 2003 року та охоплювала період з 01.01.2002 по 01.04.2003. За цим актом перевірки не було виявлено відхилень у сумі валових доходів за 1 квартал 2003 року.

За результатами судово-бухгалтерської експертизи визначено, що Позивачем в 2003 році ( урахуванням даних 1 кварталу 2003 року) документально та нормативно завищено податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 67,7 тис. грн.. (сторінка 59, таблиця 2 ст.58) або завищено дохід на 225,67тис. грн. (225,67тис. грн.. х0,3=67,7тис. грн..) .

Вищевикладені обставини не підтверджують порушення Позивачем вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», по епізоду стосовно заниження позивачем валового доходу у 2003 році на суму доходу від продажу товарів, робіт, послуг на загальну суму 620251,00 грн.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку, що нарахування відповідачем (таблиця №4, а.с. 168 Том 1) податкового зобов'язання позивачу в сумі 112 438, 00 грн., з яких 27 979, 00 грн. податку на прибуток та 84 459,00 грн. штрафних санкцій є безпідставним.

В акті перевірки зазначено, що позивачем занижено валовий дохід на суму перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю об'єкта основних засобів 1 групи на загальну суму 7235, в тому числі у II кварталі 2003 року на 3935,00, та в IV кварталі 2003 році на 3300, 00 грн.

Зі змісту норм пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8, пп. 8.4.3 п. 8.4 ст. 8 та пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону №283/97 об'єкти основних фондів 1 групи, що вибули в 2-му кварталі, амортизуються в 2-му кварталі і з в 3-го кварталу не враховуються при нарахування амортизації.

Враховуючи висновки судово-бухгалтерської експертизи, заниження позивачем валового доходу на суму перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю об'єкту основних засобів 1 групи у 2 кварталі 2003 року підтверджується частково, а саме на 3951,00 грн..

Відповідно до п. 4.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід - загальна сума доходу від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній форм.

З урахуванням результатів податкового обліку від інших видів діяльності підприємства заниження позивачем валового доходу на суму перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю об'єкту основних засобів 1 групи у 2 кварталі 2003 року в сумі 3951,00 не призвело до заниження податкових зобов'язань Позивача за даний податковий період.

Перевіркою встановлено, що в результаті порушення пп. 4.1.3 п. 4.1 ст.4, п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1994 р. №283/97-ВР (зі змінами і доповненнями), ТОВ КЛГЗ "Столичний Стандарт ":

занижено валовий дохід у 2003 році на суму доходу від операцій з цінними паперами - дисконт по векселям, пред'явленим до оплати на загальну суму 360 294 гун., в тому числі: в II кв.2003р. - на суму 51 294,08грн.; в ІУ кв. 2003р. - на суму 309 000,00 грн.

завищено валовий дохід у 2003 році на суму доходу від операцій з цінними

паперами - дисконт по векселям, не пред'явленим до оплати (бухгалтерська проводка Дт 68.55 Кт 44.111) на загальну суму 899 907 грн.

27.06.2003р. ТОВ КЛГЗ "Столичний стандарт" віднесено до валових доходів 899 907,48 грн. (бухгалтерська проводка Дт 68.55 Кт 44.111), 01.10.2004р. в ІУ кварталі 2004р. відкоригувало суму валового доходу по даній операції на суму 899907,48 грн. (бухгалтерська проводка Дт 68.551 Кт 44.111).

Для цілей податкового обліку операції з цінними паперами, у тому числі й векселями, належать до операцій особливого виду. Порядок їх оподаткування визначений в пункті 7.6 "Оподаткування операцій з цінними паперами і деривативами" Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями.

Відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону №283/97-ВР Платники податку ведуть окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6

цього Закону. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку - внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника - податку за результатами такого звітного періоду.

Виходячи з цього, валовий дохід збільшується на суму прибутку від операцій з цінними паперами за звітний період.

Склад витрат наведено у п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого під витратами, розуміється сума коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Враховуючи вищевикладене, під витратами розуміється вартість реалізованих товарів (робіт, послуг), у розрахунок за які було отримано вексель (причому незалежно від номінальної вартості векселя), або розмір будь-якої заборгованості, в рахунок якої вексель було отримано.

Під доходами розуміється сума коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням (п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону №283/97-ВР).

Абзацом п'ятим пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що норми пункту 7.6, який визначає порядок оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами, не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Отже, дія вищезазначеного абзацу стосується лише підприємств, які здійснили емісію (випуск) цінних паперів, а також операції із зворотного викупу або погашення емітованих цінних паперів таким платником податку, тобто емітентів.

Таким чином, враховуючи положення останнього п'ятого абзацу п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону №283/97-ВР, у разі, якщо векселедавець є емітентом виданого векселя, то операція з погашення або викупу власного векселя (як і первісна операція з його видачі) не відображається в окремому податковому обліку - фінансових результатів операцій з цінними паперами векселедавця-емітента.

Оскільки ТОВ "Київський лікеро-горілчаний завод "Столичний стандарт" є емітентом простих векселів: №51300335069977 номінальною вартістю 29852,73 грн.; №51300335069980 номінальною вартістю 254283,57 грн.; №51300335076439 номінальною вартістю 520000,00 грн.; №51300335074246 номінальною вартістю 203990,60 грн.; №51300335074248 номінальною вартістю 405476,34 грн.; №51300335074247 номінальною вартістю 250358,08 грн.; №51300335076420 номінальною вартістю 140071,49 грн., виданих ТОВ "Янтар", ТОВ "Агротекс", ЗАТ "Колос", ТОВ "Азовська продовольча компанія" в погашення заборгованості, то до операцій з видачі вказаних векселів та їх погашенню (викупу) положення п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а відповідно і п.п.4.1.3 п.4.1 ст.4 (якою встановлено, що до складу валового доходу включаються доходи, передбачені статтею 7), не застосовуються.

Стосовно дисконту, тобто різниці між номінальною вартістю та сумою погашення (або викупу) векселя, слід зазначити наступне:

Статтею 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 р. №2374-111 встановлено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, у покупця - емітента простого векселя виникає безумовне зобов'язання сплатити певну суму, зазначену в простому векселі з припиненням зобов'язань за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 39 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 р. (далі - Уніфікований закон), утримувач векселя не може відмовитися від прийняття часткового платежу. При цьому ст.40 Уніфікованого закону встановлено, що утримувача векселя не можуть примусити прийняти платіж за ним до настання строку платежу. Трасат, який здійснює платіж до настання строку платежу, робить це на свій власний страх і ризик.

Отже, якщо утримувач простого векселя погоджується прийняти частковий платіж за векселем від емітента до настання строку платежу і при цьому за згодою сторін борг за векселем вважається погашеним, тобто зобов'язання векселедавця оплачено, то частина боргу за векселем у розмірі дисконту (фактично не сплаченої за домовленістю частини повної суми векселя) є доходом у платника за векселем. Дисконт являється доходом емітента-векселедавця і при викупі власного векселя за ціною нижче номінальної вартості векселя. Цей дохід визнається валовим доходом такого платника на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями), як "доходи з інших джерел", та відображається по рядку 01.6 декларації з податку на прибуток.

Підсумовуючи викладене, суми дисконту по векселях, які пред'явлені емітенту - ТОВ КЛГЗ "Столичний стандарт" до платежу, підлягають включенню до складу валового доходу ТОВ КЛГЗ "Столичний стандарт", а саме: в 1 -му кварталі 2003 року - в розмірі 51294,08 грн. (дисконт по векселю 5130335069977 номінальною вартість 29852,73 грн. та №51300335069980 номінальною вартістю 254283,57 грн., пред'явлених до сплати товариством "Янтар"); в 4-му кварталі 2003 року -в розмірі309000,00 грн. ( дисконт по векселю 5130335069977 номінальною вартість 29852,73 грн. та №51300335076439 номінальною вартістю 520000,00 грн., пред'явлених до сплати товариством "Агротекс").

Оскільки ЗАТ «Колос»та ТОВ «Азовська продовольча компанія»прості векселі: №51300335076420 номінальною вартістю 140071,49 грн.; №51300335074246 номінальною вартістю 203990,60 грн.; №51300335074248 номінальною вартістю 405476,34 грн.; №51300335074247 номінальною вартістю 250358,08 грн. не були пред'явлені емітенту -ТОВ КЛГЗ «Столичний Стандарт» до платежу то загальна сума дисконту в розмірі 899907,48 грн. не підлягає включенню до складу валового доходу в 2003 році.

За даними декларації з податку на прибуток ТОВ «Столичний Стандарт»суми дисконту по векселям відображено по рядку 01.4 «Прибуток від операцій з цінними паперами, фондовими та товарними деривативами», а саме: за 1 квартал 2003 р. в розмірі 51,3 тис. грн.; за півріччя 2003 р., за 9 місяців 2003 р. та за 2003 р. - в розмірі 899,9 тис. грн..

За даними декларації з податку на прибуток за 2004 рік сума дисконту в розмірі 899,9 тис. гривень відображена Позивачем зі знаком «-»

По рядку 02.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів».

Таким чином ТОВ КЛГЗ «Столичний Стандарт»в результаті недотримання вимог:

п.11.1 ст.11, п.16.4 ст.16 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, та п.1.5 ст.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143, при заповненні податкових декларацій з податку на прибуток за 1 півріччя 2003 року,9 місяців 2003 року не включило суму доходу від операцій з цінними паперами -дисконт по векселях, пред'явлених до платежу за 1 квартал 2003 року в сумі 51294,08 грн., що призвело до заниження валового доходу на суму 51294 грн.;

п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4. Закону України Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями не включено суму доходу від операцій з цінними паперами - дисконт по векселям пред'явлених до платежу за 4 квартал 2003р. в сумі 309000,00 грн. , що призвело до заниження валового доходу на суму 309000,00 грн. Одночасно зайво включено суму доходу від операцій з цінними паперами -дисконт по векселям не пред'явлених до платежу за 2 квартал 2003р. в сумі 899907,48 грн. , що призвело до завищення валового доходу на суму 899907,00 грн. . В 2004р. товариством самостійно відкоригована сума валового доходу по даній операції шляхом зменшення на суму 899907,00 грн.

Отже, висновки акту перевірки від 28.11.2005р. №687/16-2/19364615 щодо заниження ТОВ КЛГЗ "Столичний Стандарт" валового доходу у 2003 році на суму доходу від операцій з цінними паперами - дисконт по векселям, пред'явленим до оплати, на загальну суму 360 294 грн., в тому числі: в II кв.2003р. - на суму 51 294,08 грн.; в ІV кв.2003р. - на суму 309 000,00 грн., документально підтверджуються, проте не призвели до заниження податкових зобов'язань Позивача за даний податковий період з урахуванням результатів податкового обліку від інших видів діяльності підприємства.

В акті перевірки зазначено, а суд першої інстанції прийшов до висновку, що внесення до Статутного капіталу Позивача співзасновника нерезидента фірми Imports and Exports LTD»в сумі 100 000,00 дол. США є емісійним доходом, який повинен включатися до складу валового доходу на підставі до п.4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Такі висновки визнати обґрунтованими не можна з наступних підстав.

Відповідно до п.1.27 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", емісійний дохід - сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від продажу власних акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів, над номінальною вартістю таких акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів (при їх первинному розміщенні), або над ціною зворотного викупу при повторному розміщенні інвестиційних сертифікатів та акцій інвестиційних фондів.

В матеріалах акту відсутні докази, які б свідчили про продаж купівлю корпоративних прав або акцій Позивача.

Про внесок до статутний фонду співзасновника підприємства - фірми Imports and Exports LTD»в сумі 100 000,00 дол. США свідчать банківські виписки, вантажні митні декларації, бухгалтерські документи і відповідно до цього має корпоративне право на 100 000,00 дол. США.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Пунктом 1.28.2 вказаного Закону визначено поняття прямої інвестиції -це господарська операція, яка передбачає внесок грошових коштів або майна в статутний фонд в обмін на корпоративні права.

Оскільки внесення коштів до статутного фонду від засновника не є купівлею-продажем прав, а являється прямою інвестицією (тобто зміни власника не відбувається), тому відповідно до пункту 4.2.5 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при отриманні грошових коштів в якості прямої інвестиції (внесків до статутного фонду) в корпоративні права, у емітента корпоративних прав не виникає валового доходу, а тому збільшення валового доходу в розмірі прямої інвестиції в сумі 501 000, 00 грн. перевіркою здійснено безпідставно.

Крім того, відповідно до норм чинного законодавства поняття "емісійний дохід, отриманий підприємством від первинної емісії корпоративних прав" та "різниця між грошовими коштами, отриманими на рахунок підприємства, як внесок до статутного фонду іноземним інвестором Фірмою Imports and Exports LTD» (Великобританія) та сумою, що зарахована до статутного фонду підприємства по курсу валюти, визначеному в установчому договорі..." не є тотожними і не мають взаємозв'язку.

Пункт 1.27 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" прямо встановлює, що емісійний дохід виникає внаслідок здійснення операції з продажу корпоративних прав (часток у статутному фонді).

Майно та грошові кошти в іноземній валюті, які надійшли на протязі періоду з серпня 2003 року по травень 2005 року від іноземного учасника фірми Imports and Exports LTD»відповідно до установчих документів, є поповненням статутного фонду ТОВ КЛГЗ "Столичний стандарт", внаслідок чого частка іноземного учасника товариства фірми Imports and Exports LTD» не збільшується. При цьому, продаж корпоративних прав іншим особам не відбувався.

Тобто занижений, на думку податкової інспекції, валовий дохід, не відповідає визначенню валового доходу відповідно до п. 4.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (загальна сума доходу від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі….), так як документів про отримання такого доходу в сумі, зафіксованій в акті, не має. Також відсутній об'єкт оподаткування, визначений відповідно до ст..3.1.вищезгаданого закону.

Дана позиція підтверджена експертом у висновку судово-бухгалтерської експертизи, в якому, зокрема, чітко вказано: «Висновки ,викладені у пункті 3.2 акту перевірки від 28.11.2005р. № 687/16-2/19364615, щодо заниження ТОВ «Київський лікеро-горілчаний завод «Столичний стандарт»валового доходу за півріччя 2005 року на суму емісійного доходу в розмірі 501000,00 грн., отриманого товариством від первинної емісії корпоративних прав, нормативно та документально не підтверджуються (ст.25-33 експертного висновку)..

Експертом встановлено, що зазначені грошові кошти (501 000 грн.) та майно, не є коштами від продажу корпоративних прав на статутний фонд ТОВ «КЛГЗ «Столичний Стандарт»іншим суб'єктам, а тому згідно норм чинного законодавства не можуть бути визнані емісійним доходом.

Експерт визначає вищезазначений внесок як пряма інвестиція, яка не оподатковується.

Відповідно до підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Згідно з підпунктом 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку, що передача до статутного фонду Позивача в якості внеску майна на вищевказану суму у власність товариства є за своєю суттю прямою інвестицією, а тому з урахуванням вимог п.п.4.2.5 п.4.2 ст. 4 Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" такий внесок не включається до бази оподаткування, урахуванням вимог п.п.4.2.5 п.4.2 ст. 4 Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягає включенню до валового доходу позивача.

Аналогічні висновки викладені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2009 року у справі № К-13061/08 та від 27 травня 2010 року у справі №К-19502/07.

Положенням пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства", в редакції від 22.05.1995р. №283/97-ВР (зі змінами і доповненнями), встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З метою реалізації п.5.9 Закону у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143, узгодженим рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31.03.2003р. №06-10/239 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за №271/7592, передбачено Таблицю 1 "Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів". Правила розрахунку визначено формою цієї таблиці. Якщо показник рядка А колонки 6 виявиться від'ємним, це означає приріст запасів, розмір якого переноситься до рядка 01.2 декларації без знака "-". Якщо ж показник рядка А колонки 6 є додатним (що означає "убуток"), він переноситься до рядка 04.2 декларації, а в рядку 01.2 ставиться прокреслення.

Враховуючи висновок судово-бухгалтерської експертизи заниження позивачем валових витрат на суму 46 805,00 грн. за 2004 рік внаслідок порушення порядку визначення приросту-убутку балансової вартості товарів документально підтверджені.

Щодо заниження валових витрат на суму 45543,00 за 1 півріччя 2005 року перевіркою при розрахунку було допущено помилку, а, отже, валові доходи позивачем завищено на 45200,00 грн..

Згідно з актом перевірки від 28.11.2005р. №687/16-2/19364615 перевіряючими встановлено, що в порушення пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997р. №283/97-ВР (зі змінами і доповненнями), ТОВ КЛГЗ "Столичний Стандарт" до складу валових витрат безпідставно віднесено витрати, які відносяться на збільшення балансової вартості основних засобів, чим завищено валові витрати в відповідних періодах на загальну суму 5138 грн.

З 2000 року порядок відображення в бухгалтерському обліку малоцінних предметів регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими наказами Міністерства фінансів України, та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від ЗО. 11.1999р. №291.

Визначення терміну малоцінні швидкозношувані предмети наведено в П(С)БО 9 "Запаси", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246, зі змінами та доповненнями. До категорії малоцінних швидкозношуваних предметів належать предмети, які використовуються протягом терміну не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року (абз.5 п.6).

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291 (далі - Інструкція №291), малоцінні та швидкозношувані предмети, що належать підприємству та знаходяться у складі запасів, обліковуються на рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети". До малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

Пунктом 1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі - П(С)БО 7), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. №288/4509, визначено, що основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Згідно з п.5 П(С)БО 7, до складу основних засобів включаються малоцінні необоротні матеріальні активи. При цьому розмежувальним критерієм між малоцінними необоротними матеріальними активами та іншими основними фондами (передусім для цілей нарахування амортизації) є встановлений у наказі про облікову політику підприємства вартісний критерій.

Інструкцією №291 передбачено, що предмети, термін корисного використання яких більше одного року і вартість яких погашається нарахуванням зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою), відображаються на субрахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи".

Враховуючи наведене, розмежувальним критерієм для віднесення предмету до однієї з категорії: або малоцінні та швидкозношувані предмети; або малоцінні необоротні матеріальні активи або основні засоби, є термін його корисної експлуатації. Якщо цей термін менше одного року, то такий предмет обліковується на рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", якщо більше одного року - на рахунку 10 "Основні засоби" або на рахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи".

Оскільки передбачуваний термін корисного використання придбаних ТОВ КЛГЗ "Столичний стандарт" матеріальних цінностей на загальну суму 5138,09 грн. більше одного року, то вони підлягали відображенню в бухгалтерському обліку ТОВ КЛГЗ "Столичний стандарт" на рахунку 10 "Основні засоби" (або 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи", якщо це визначено у наказі про облікову політику товариства), а не рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети".

У податковому обліку, згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" матеріальні цінності, використовувані в господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом, охарактеризовано як основні фонди (п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8). Тобто, визначення основних фондів відповідає визначенню малоцінних необоротних матеріальних активів.

Останнім абзацом п.п.8.2.1 п.8.1 ст.8 Закону №283/97-ВР, визначено, що "ця стаття не регулює порядок віднесення на витрати виробництва (обігу) платника податку витрат на придбання матеріальних цінностей, віднесених згідно з рішенням Кабінету Міністрів України до категорії малоцінних та швидкозношуваних предметів".

Оскільки діюче раніше розмежування стосовно вартості малоцінних та швидкозношуваних предметів та основних фондів (вартість - 500 грн. і термін служби - 1 рік), встановлене Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993р. №250, та Вказівками щодо організації бухгалтерського обліку в Україні, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 07.05.1993р. №25, не діє з 28.02.2000р., то з метою оподаткування до складу основних фондів відносяться й малоцінні необоротні матеріальні активи.

Відповідно до п.п.5.3.2 п.5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997р. №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, до складу валових витрат не включаються витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів. Зазначені витрати, згідно п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 даного Закону, підлягають амортизації.

Придбані товариством "Столичний стандарт" матеріальні цінності на загальну суму 5138,09 грн. мають термін експлуатації більше одного року, а отже незалежно від їх вартості для цілей оподаткування відносяться до основних фондів відповідної групи. Витрати на придбання вказаних матеріальних цінностей не підлягають включенню до складу валових витрат ТОВ КЛГЗ "Столичний стандарт", а підлягають амортизації за нормами, встановленими п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, висновки акту перевірки від 28.11.2005р. №687/16-2/19364615 щодо завищення товариством "Столичний стандарт" валових витрат на загальну суму 5138,09 грн. є обґрунтованими.

Проте завищення вартості основних засобів, що підлягають амортизації, за 2003 рік на суму 3000,71 грн. не призвели до заниження податкових зобов'язань Позивача за даний податковий період з урахуванням результатів податкового обліку від інших видів діяльності підприємства.

Перевіркою встановлено віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, не пов'язаних із здійсненням фінансово-господарської діяльності, чим завищено валові витрати у відповідних періодах на 2974,00 грн..

Відповідно до ст.1 Закону України від14.10.1992 №2694-XII «Про охорону праці» охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. А згідно ст.19 Закону України «Про охорону праці», суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, позивач діяв шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, з аналізу положень ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що кошти, сплачені за товари (чашки, тарілки, чайники тощо) відносяться до валових витрат, оскільки відповідно до п.1.32 ст.1 цього Закону діяльність позивача є регулярною, постійною, суттєвою.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2009 у справі № К-36915/06).

Відповідно до пп. 5.4.7 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема, в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, крім витрат на придбання торгових патентів, установлених Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

Статтею 56 Закону України від 22.03.03 № 858-ІV «Про землеустрій»(зі змінами та доповненнями) визначено, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає зокрема кадастровий план земельної ділянки.

Таким чином, кошти в сумі 480,00 грн., сплачені за виготовлення кадастрових планів земельних ділянок, пов'язані із здійсненням фінансово-господарської діяльності позивача, а тому підлягають включенню до складу валових витрат.

Крім того, судом першої інстанції було вірно зроблено висновок щодо правомірності включення позивачем до складу валових витрат за 2004 -2005 роки кошти у сумі 1949 грн., втому числі за 2004 рік на 887 грн. та за 2005 рік на 1062 грн., сплачені за популяризацію своєї продукції на телеканалі ICTV.

Відповідачем зроблено висновок про безпідставне віднесення до валових витрат сум, не пов'язаних із здійсненням фінансової господарської діяльності (заробітна плата та відрахування до спеціальних фондів працівників пункту харчування, що не перебував на балансі та не утримувався за рахунок платника податку).

Порядок включення витрат на оплату праці до складу валових витрат визначений пунктом 5.6 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР, зі змінами та доповнення.

Відповідно до підпункту 5.6.1 статті 5 вказаного Закону, з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських

винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-

правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі,

встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які

звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання

оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила

оподаткування прибутковим податком з громадян)).

Підпунктом 5.7.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (зі змінами та доповнення) визначено, що до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Оскільки, враховуючи вищевикладене, витрати на виплату заробітної плати та відпускних штатним працівникам відповідно до п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відносяться до складу валових витрат товариства "Столичний стандарт", то суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на вказані виплати заробітної плати, відносяться до складу валових витрат товариства в відповідних звітних періодах.

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції щодо відсутності завищення позивачем валових витрат в 2003 році на загальну суму 29902,00грн.

В акті перевірки відповідачем зроблено висновки, що позивачем було включило до складу валових витрат податок на землю, платником якого позивач не являється.

Підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР (зі змінами і доповненнями), встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються суми внесених (нарахованих) податків установлених Законом України "Про систему оподаткування" і сплачених (нарахованих) цим платником податків.

Для позивача суми по відшкодуванню земельного податку, які сплачені ЖЕКу №1004 КПУЖГ Шевченківського району м. Києва у складі вартості робіт (послуг), не є

податками, а є супутніми витратами з орендованого приміщення, тобто витратами, здійсненими при виконанні договірних зобов'язань за орендоване приміщення.

Пунктом 5.2.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1994р. №283/97-ВР (зі змінами і доповненнями) встановлено, що до складу валових витрат включаються "суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті".

Таким чином, орендоване приміщення площею 176,4 кв.м. за адресою: м.Київ, бул. Т.Шевченка, 36 протягом всього періоду оренди використовувалося у господарській діяльності позивача, а витрати, пов'язані з відшкодуванням Житлово-експлуатаційній конторі №1004 КПУЖГ Шевченківського району м.Києва, витрати на утримання та обслуговування цього об'єкту, в тому числі і витрат по відшкодуванню земельного податку, як складової частини вартості послуг є витратами, пов'язаними з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) позивача.

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції щодо правомірності включення позивачем таких витрат до складу валових витрат є обґрунтованими.

Згідно акту перевірки від 28.11.2005р. №687/16-2/19364615 перевіряючими встановлено, що в порушення пп.8.3.2 п.8.3 та п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакція від 22.05.1997р. №283/97-ВР, ТОВ КЛГЗ позивач при розрахунку амортизації невірно розрахувало балансову вартість груп основних фондів на початок звітного періоду, чим завищило суми амортизації в відповідних періодах на загальну суму 49881 грн..

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума

амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу (п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8).

Таким чином, за результатами експертизи наданих документів за період з 01.01.2003р. по 01.07.2005р. (з урахуванням даних 1 кварталу 2003р.) товариством "Столичний стандарт" завищено суму амортизаційних відрахувань на загальну суму 62,2 тис.грн., що на 12,1 тис. грн.. більше ніж в акті ДПІ (2,4 тис.грн. + 75,3 тис.грн. - 15,5 тис.грн. = 62,2 тис.грн.), в тому числі:

за 2003 рік - завищено на суму 2,4 тис.грн.;

за 2004 рік - завищено на суму 75,3 тис.грн.;

за півріччя 2005 року - занижено на суму 15,5 тис.грн.

Проте завищення суми амортизаційних відрахувань на суму 62,2 тис. грн.. не призвело до заниження податкових зобов'язань Позивача з урахуванням результатів податкового обліку від інших видів діяльності підприємства.

Узагальнюючі результати відповідно до акту перевірки від 28.11.2005р. №687/16-2/19364615 щодо порушень податкового законодавства ТОВ КЛГЗ "Столичний Стандарт" з донарахуванням суми податкових зобов'язань з податку на прибуток викладені в таблиці (таблиця 4 акту перевірки).

Згідно п.6.1.ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Враховуючи те, що Позивачем в 2003 році було завищено податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 61,1 тис. грн.., а в 2004 році занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 30,3 тис. грн. , в 2005 році завищено податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 3200,00 грн., від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2003 рік в сумі 61,1 тис. грн. повинні бути враховані при визначенні об'єкта оподаткування в 2004 році. Загальний результат податкових зобов'язань Позивача за 2004 рік з урахуванням результату 2003 року мав складати 30,8 тис. грн.. із знаком «мінус». Відповідно відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій.

За таких обставин, висновки, викладені в акті перевірки щодо заниження Позивачем податку на прибуток у 2003 р. - 1 півріччя 2005 року на суму 151043,00 грн. нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідачем надано суду довідку № 2155/22-10 від 16.08.2012 року про те, що матеріали, які знаходились в архіві були утилізовані.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою необхідно задовольнити позовні вимоги ТОВ «Адміністративно-складський комплекс «Кудрявський»про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0001001602/1 від 02 березня 2006 року.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 207 КАС України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адміністративно-складський комплекс «Кудрявський»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ТОВ «Адміністративно-складський комплекс «Кудрявський».

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0001001602/1 від 02 березня 2006 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання постановою законної сили.

Постанову складено в повному обсязі -29.11.2012 р.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.