Ухвала суду № 27923073, 05.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 р. Справа № 152488/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.,

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.06.2011р. по справі позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И Л А:

23.11.2010р. позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати неправомірними дій відповідача щодо відмови надання позачергової щорічної безоплатної санітарно-курортної путівки та зобов'язати повернути грошові кошти, витрачені на купівлю путівки для лікування в медичному центрі "Медики-Чорнобилю" в сумі 3420 грн.

Постановою суду від 01.06.2011р. заявлений позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розміри компенсацій визначені не в конкретних грошових розмірах, а виходячи з мінімальних розмірів заробітної плати.

Згідно ст.62 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" роз'яснення порядку застосування вищевказаного закону проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Такий порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. №562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено суми щорічних допомог на оздоровлення і ця постанова не суперечить Закону та видана на його виконання.

Крім того, ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу та закону про Державний бюджет України.

П.20 ст.2 Бюджетного кодексу України визначено, що закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує повноваження органам державної влади виконувати Державний бюджет України протягом бюджетного періоду. Відповідно до ст.3 Бюджетного кодексу України "бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року".

При прийнятті постанови судом не враховано норми бюджетного процесу в Україні, визначені Бюджетним кодексом України, зокрема, ст.51 Бюджетного кодексу України, відповідно до ч.5 якої "розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами", а відповідно до ч.6 якої "будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватись" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В Законі України Про Державний бюджет України на відповідні роки не передбачені кошти на виплату допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України (редакція від 29.04.2011 чинний), "розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами", а відповідно до ч.4 вищезазначеного кодексу " зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства . Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються".

Крім того, ч.10 ст.78 Бюджетного кодексу України визначено, що «після набрання чинності законом про Державний бюджет України органам державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення додаткових витрат місцевих бюджетів, без визначення джерел коштів, виділених державою для забезпечення цих витрат».

Внесено зміни до ряду статей Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і, зокрема, ст.48 в частині виплати щорічної допомоги на оздоровлення текст статті 48 викладено в такій редакції: „Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Статтею 95 Конституції України визначено, що виключно Законом України про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування коштів. Згідно п.2 ст.4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього кодексу та Закону про Державний бюджет.

Кошторисні призначення за відповідними статтями видатків передбачені Законами України „Про Державний бюджет України" і, зокрема, на 2010 рік, виходячи з розмірів компенсацій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562 „Про щорічну допомогу оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На даний момент зміни до цієї постанови щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення постраждалим громадянам не вносилися.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Безспірно встановлено, що позивачка є потерпілою від аварії на ЧАЕС. З 01.07.2009 року їй встановлено 3 групу інвалідності, захворювання пов"язане з наслідками аварії на ЧАЕС та віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На неодноразові звернення позивача до відповідача про надання путівки на санаторно-курортне лікування, відповідач відповідав відмовою. При організації самостійного санаторно-курортного лікування в ДЗ "Клінічний Реабілітаційний Медцентр МОЗУ" позивачу відмовлено у виплаті компенсації за використану путівку, згідно квитанції та прибуткового касового ордеру №198 від 27.07.2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про під ставність заявленого позову, оскільки відповідно до п.6 ст.20 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до 1 категорії надаються пільги: позачергове щорічне безоплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання за їх бажанням грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки по Україні.

Згідно ст.29 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки і компенсація вартості самостійного санітарно-курортного лікування виплачується інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів на підставі медичних рекомендацій відповідно до законодавства, що визначає їх право на безоплатне забезпечення санітарно-курортним лікуванням. Грошову компенсацію замість санаторно-курортної путівки і компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування призначає і виплачує місцевий орган виконавчої влади, який відповідно до своїх повноважень забезпечує санаторно-курортне лікування інвалідів, категорії яких визначені законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Разом з тим, з відповідача слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги, відповідно до п.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», оскільки відповідно до ухвали суду від 23.04.2012р. сплату такого було відстрочено.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.06.2011р. по справі № 2а-3519/11- без змін.

Стягнути з Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради в користь держави на р/р 31219206781004 одержувач УДКСУ Галицького району м.Львова код ЄДРПОУ 38007573 банк одержувача ГУДКСУ у Львівській області МФО 825014 призначення платежу: судовий збір код 34668371 в сумі 33 грн. 20 коп. (тридцять три грн. 20 коп.)

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: В.М.Багрій

Д.М.Старунський