Ухвала суду № 27923023, 04.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р. Справа № 36782/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Торгпостач» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2010 року у справі за позовом державної податкової інспекції у м. Рівне до малого приватного підприємства «Торгпостач» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

30 червня 2010 року державна податкова інспекція у м. Рівне (далі - ДПІ у м. Рівне) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила стягнути з малого приватного підприємства «Торгпостач» (далі - МПП «Торгопостач») податкову заборгованість в сумі 5034,63 грн. користь місцевого бюджету м. Рівне.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2010 року вказаний позов задоволено та стягнено з МПП «Торгопостач» на користь місцевого бюджету м. Рівне заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 5034,63 грн.

У поданій апеляційній скарзі відповідач МПП «Торгопостач» просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні заявленого ДПІ у м. Рівне адміністративного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки, на його думку, незаконним діям позивача при проведенні перевірки МПП «Торгопостач» та винесені податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 5034,63 грн.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ДПІ у м. Рівне, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем добровільно не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб, то відповідно до п. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Оскільки факт наявності спірного боргу відповідача є доведеним, однак, на час постановлення судом рішення залишається непогашеним, адміністративний позов про його примусове стягнення підлягає задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» податок на доходи фізичних осіб є загальнодержавним податком.

Порядок визначення об'єкту оподаткування, ставки та механізм сплати податку з доходів фізичних осіб встановлений Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно п.п. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 цього Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Пунктом 4.1 Порядку заповнення відомостей про нараховані та виплачені фізичним особам суми доходів і утриманих з них податків, затвердженого наказом ДПА України від 30.12.1997 № 473, довідки подаються до державної податкової служби щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом.

Відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього Закону податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Судом встановлено, що податковим повідомлення-рішенням ДПІ у м. Рівне від 21.01.2010 року № 0000101742/0/17-123, на підставі Акту перевірки з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб № 1777/17-118/22566601 від 31.12.2009 року, відносно МПП «Торгопостач» визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем - 1678,21 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 3356,42 грн., а всього на суму 5034,63 грн.

Оскільки відповідачем не було сплачено зазначену суму податкового зобов'язання, ДПІ у м. Рівне було виставлено першу податкову вимогу № 1/134 від 04.02.2010 року та сформовано другу податкову вимогу № 2/276 від 18.03.2010 року на суму 5034,63 грн. Дане податкове повідомлення-рішення та зазначені податкові вимоги відповідачем не оскаржувались і в матеріалах справи відсутні докази такого оскарження.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

П. 1.6 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що примусове стягнення - це звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження суми таким платником податків.

Доводи апелянта про неправомірність застосування до нього суми штрафних (фінансових) санкцій судом апеляційної інстанції до уваги не беруться з тих підстав, що питання правомірності застосування штрафних санкцій не може бути предметом доказування, оскільки предметом спору в даному випадку є стягнення заборгованості, а не правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Торгпостач» залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2010 року у справі № 2а-3091/10/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.В.Клюба