Ухвала суду № 27922641, 27.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 р.Справа № 2-а-5155/11/1470

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Мавродієва М.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -Милосердного М.М.,

суддів - Лук'янчук О.В. та Ступакової І.Г.,

при секретарі -Дубчак Ю.В.,

за участю: представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Барен" -Лущенкова Станіслава Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барен" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення -рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Барен" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправними дії ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні угод, укладених між ТОВ "Барен" та ТОВ Компанія "Інгулагро-Сервіс" нікчемними, а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21 червня 2011 року за №0000662301.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення винесено всупереч нормам чинного законодавства, зокрема, Конституції України, Закону України "Про податок на додану вартість", а висновки зроблені податковим органом за результатом проведеної перевірки ґрунтувались на даних перевірок суб'єктів господарювання, з якими у ТОВ "Барен" не було жодних господарських відносин, податковий кредит сформований позивачем у відповідності до положень Закону України "Про податок на додану вартість".

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправними дії ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні, в акті перевірки №1742/23-100/30333732 від 30 травня 2011р., угод, укладених між ТОВ "Барен" та ТОВ Компанія "Інгулагро-Сервіс" нікчемними, також суд скасував податкове повідомлення -рішення відповідача від 21 червня 2011 року за №0000662301.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясувані обставин, що мають значення у справі, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 квітня 1999 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради зареєстровано позивача, як юридичну особу, а 17 червня 1999 року було зареєстровано, як платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом за №19917632.

На підставі Наказу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва та відповідно до п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України фахівцями відповідача проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Барен" з питань взаємовідносин з ТОВ Компанія "Інгулагро-сервіс" за липень - серпень 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт за №1742/23-100/30333732 від 30 травня 2011 року, яким встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року за №168/97-ВР та зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "Барен" та ТОВ Компанія "Інгулагро-Сервіс" в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 62172,0 грн., у тому числі за липень 2010 року -23645,0 грн., за серпень 2010 року -30000,0 грн. та за вересень 2010 року -8527,0 грн..

За наслідками виявлених порушень та на підставі акту перевірки за №1742/23-100/30333732 від 30 травня 2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення -рішення за №0000662301 від 21 червня 2011 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 62172,0 грн. та штрафні санкції у сумі 15543,0 грн..

Винесення зазначеного податкового повідомлення - рішення і стало підставою звернення до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що діючим законодавством не передбачена відповідальність платників податків за невиконання обов'язків їх контрагентами, а також посилався на протиправність зазначення в акті перевірки податковим органом про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ Компанія "Інгулагро-Сервіс", та з того, що визнання правочинів нікчемними відноситься виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно до п.1.7. статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Положеннями підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 зазначеного Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договорів купівлі - продажу ТОВ Компанія "Інгулагро-Сервіс" видано податкові накладні з податку на додану вартість за №279 від 02 липня 2010 року, №280 від 25 липня 2010 року, №454 від 02 серпня 2010 року, №463 від 09 серпня 2010 року, №462 від 12 серпня 2010 року та №466 від 25 серпня 2010 року. Вказані накладні видані у відповідності до п.п. 7.2.1 Закону №168/97-ВР з зазначенням всіх необхідних реквізитів та даних, в установленому законом порядку не дійсними не визнавались, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем зазначених сум до податкового кредиту.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що неможливість податкового органу підтвердити наявність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів і фактичну діяльність ТОВ Компанія "Інгулагро-Сервіс" та його контрагентів не може бути підставою для зменшення податкового кредиту та застосування штрафних санкцій до позивача, оскільки законодавством не встановлено обов'язку для покупця товарів та послуг платника податку на додану вартість перевіряти дотримання податкового законодавства останнім, а тим більше його контрагентів за ланцюгом господарських операцій.

Стосовно визнання правочинів здійснених ТОВ Компанія "Інгулагро-Сервіс" з ТОВ "Барен" нікчемними на підставі того, що зазначені операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави та мають ознаки нікчемності, то колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 7 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, частинами 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З Акту проведеної перевірки вбачається, що основним видом діяльності позивача є діяльність автомобільного вантажного транспорту, також ТОВ "Барен" має ліцензію за № 510199 серія АВ від 25 січня 2010 року на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт визначених Законом України "Про автомобільний транспорт".

Надання вищезазначених послуг з перевезення підтверджується Контрактами-Заявками, товарно-транспортними накладними, замовленнями на перевезення вантажу та іншою документацією, яка складається за наслідками проведення господарської операції, і яка знаходиться в матеріалах справи.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на виконання договорів купівлі продажу позивач отримував від ТОВ Компанія "Інгулагро-Сервіс" дизпаливо, ремкомплекти, фреон, автогуму та інші запчастини, що підтверджується видатковими накладними, зокрема, від 03 серпня 2010 року за № ІА-0000436 та від 25 серпня 2010 року за ІА-0000438. Зазначене обладнання використовувалось у безпосередній діяльності ТОВ "Барен", про що свідчать Дефектні відомості, зокрема, від 02 серпня 2010 року та Акти виконання робіт від 07 вересня 2010 року за №РН-0002057 і за №РН-0002583.

А тому, оскільки наведені договори в установленому законом порядку недійсними не визнавалися, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, а також контрагентами було фактично виконано умови договорів, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість доводів податкового органу щодо нікчемності правочинів укладених між позивачем та ТОВ Компанія "Інгулагро-Сервіс".

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а за таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Також, при апеляційному розгляді справи, суд за клопотанням представника ДПІ у Заводському районні м. Миколаєва, допустив заміну належного відповідача у справі, а саме: Державну податкову інспекцію у Заводському районні м. Миколаєва на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Заводському районні м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва(правонаступник - Державна податкова інспекція у Заводському районні м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби) -залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: