Постанова № 27921792, 27.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року справа №2а/0570/8649/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.

секретар Копиця С.В.

за участі представника позивача Токмань В.Т. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби та Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» на постанову Донецького окружного адміністративного суду 27 вересня 2012 року у справі №2а/0570/8649/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» до Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0004150152 від 12 червня 2012 року в частині нарахування штрафу про нарахування штрафу у сумі 47269,82 грн.

Постановою суду першої інстанції від 27 вересня 2012 року позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області ДПС від 12.06.2012 року № 0004150152 в частині нарахування штрафу у сумі 34660,26 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в які просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на неправомірність прийнятого рішення. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство «Азовський машинобудівний завод» зареєстроване як юридична особа 24 грудня 2004 року, ідентифікаційний код юридичної особи 32954671 згідно виписки з єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 012267 серія ААВ.

Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання платіжної дисципліни по орендній платі за період з 31.05.2009 року по 22.04.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 29.05.2012 року № 365/152-32954671.

Відповідно до акту, перевіркою встановлено, що в порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового Кодексу України підприємством проводилась несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов'язань.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012 року № 0004150152, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного пунктом 1 статті 57 Податкового кодексу України, та на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 610 календарних дня сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 248235,30 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 20% у сумі 49647,06 грн.

Як встановлено під час апеляційного розгляду та вбачається із матеріалів справи податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік (вхід. № 1536 від 28.01.2009) позивачем визначено зобов`язання з орендної плати на загальну суму 357290грн. 73коп., зі сплатою по 29774грн. 22коп. за лютий, травень, серпень, листопад, по 29774грн. 23коп. за січень, березень, квітень, липень, вересень, жовтень, грудень та 29774грн. 24коп. за червень.

Податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік (вхід. № 3600 від 28.01.2010) позивачем визначено зобов`язання з орендної плати на загальну суму 378370грн. 88коп., зі сплатою по 31530грн. 90коп. за лютий, травень, серпень, листопад та по 31350грн. 91коп. за січень, березень, квітень, червень, липень, вересень, жовтень, грудень.

Податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік (вхід. № 1774 від 26.01.2011) позивачем визначено зобов`язання з орендної плати на загальну суму 378370грн. 88коп., зі сплатою по 31516грн. 87коп. за січень, березень, травень, липень, вересень, по 31316грн. 88коп. за лютий, квітень, червень, серпень, по 31573грн. за жовтень, по 31573грн. 01коп. та 31573грн. у грудні.

З розрахунку штрафних санкцій вбачається, що зазначена в рядках 1-5 сума штрафу нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем орендної плати по декларації №1536 від 28.01.2009 року за квітень, травень, червень 2009 року.

Відповідно до матеріалів справи, позивач платіжним дорученням №2000 від 02.11.2010 року на суму 31530,91 грн. сплатив податкові зобов'язання з орендної плати за землю за жовтень 2010 року, 30.11.2010 року позивач платіжним дорученням №2276 від 30.11.2010 року на суму 31530,91 грн. сплатив податкові зобов'язання з орендної плати за землю за серпень 2010 року, 28.12.2010 року позивач платіжним дорученням №2460 від 28.12.2010 року на суму 31530,90 грн. сплатив податкові зобов'язання з орендної плати за землю за листопад 2010 року.

Згідно розрахунку штрафних санкцій, що зазначена в рядках 8-13 сума штрафу нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем орендної плати по декларації №3600 від 28.01.2010 року за вересень, жовтень, листопад 2010 року.

Тобто відповідач дані здійснені позивачем у 2010 році платежі розподілив на погашення узгодженого податкового зобов'язання згідно податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік на нараховані податкові зобов'язання за квітень, травень, червень 2009 року, а не за цільовим призначенням платежу, визначеним у платіжних дорученнях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що у відповідача не було підстав для перерозподілу перерахованих позивачем сум.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Пунктом 16.3 І. ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі при сплаті податкового боргу, то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частину) та надсилає такому платнику податків повідомлення. В якому міститься зазначена інформація.

Таким чином, прийняття податковим органом повідомлення про розподіл сплаченої суми передбачається лише у випадку, коли платник податку сплачує податковий борг і не сплачує пеню, нараховану на такий податковий борг.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, що застосування штрафу у сумі 3834,03 грн. за червень 2009 року є безпідставним з огляду на наявність обставин встановлених судовими рішеннями у справі № 2а/0570/888/2011 (постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року) та у справі № 2а-14543/10/0570 (постанова Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року).

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій, що зазначена в рядках 14-17 сума штрафу нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем орендної плати по декларації № 3600 від 28.01.2010 року за грудень 2010 року та № 1774 від 26.01.2011 року за січень 2011 року.

3 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, послався на пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму оплати, визначеного платником податків. У випадку порушення платниками податків граничних термінів сплати податкових зобов'язань, передбачених податковим законодавством, з 1 січня 2011 року з урахуванням строку давності застосовується штрафна санкція у розмірах, встановлених статтею 126 Кодексу.

У разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Кодексом, такий платник податків притягається до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Штрафна санкція, передбачена пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, застосовується за порушення податкового законодавства виключно при обчисленні податкових зобов'язань за період з 01.01.2011 по 30.06.2011. Суд першої інстанції зазначив, що відсутні підстави для застосування у межах спірних відносин пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, за яким штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення та прийшов до висновку, що податковим органом правомірно застосований штраф у розмірі 5510,67 грн., 795,51 грн., 1650,42 грн., 4652,96 грн., що є помилковим.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач нарахував штрафи за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з орендної плати за землю, а саме: за порушення строку сплати податкового зобов'язання за грудень 2010 року по декларації № 3600 від 28.01.2010 року з кінцевим строком сплати зобов'язання 30.01.2011 року у розмірі 5510,67 грн., 795,51 грн., а всього 6306,18 грн.; за порушення строку сплати податкового зобов'язання за січень 201 року по декларації № 1774 від 26.01.2011 року з кінцевим строком сплати зобов'язання 02.03.2011 року у розмірі 1650,42 грн., 4652,96 грн., а всього 6303,38 грн.

22.04.2011 року між позивачем та Бердянською державною податковою інспекцією був укладений договір № 1 про розстрочення податкового боргу. Сума, не сплачена позивачем на час виникнення зобов'язання, з 22.04.2012 року увійшла в договір розстрочення податкового боргу, що сторонами не оспорюється.

З огляду на зазначене, колегія суддів не підтримує висновок суду стосовно того, що відповідач правомірно застосував штраф у розмірі 5510,67 грн., 795,51 грн., 1650,42 грн., 4652,96 грн.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в цій частині неповно встановлені обставини справи, зроблені висновки які не відповідають обставинам справи.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року по справі № 2а/0570/8649/2012 - скасувати.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби № 0004150152 від 12.06.2012 року в частині нарахування штрафу у сумі 47269,82 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак