Ухвала суду № 27920804, 06.08.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"06" серпня 2012 р. Справа № Б8/053-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № Б8/053-11

за заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код юридичної особи: 14305909, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, (Кредитор),

до боржника -фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер фізичної особи -платника податків та інших обов'язкових платежів (надалі за текстом -«ідентифікаційний код»): НОМЕР_1, місце проживання фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1,

про банкрутство,

учасники провадження у справі про банкрутство:

Заявник 1 -ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМПАНІЯ «РАЙЗ», ідентифікаційний код юридичної особи: 13980201, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 152, (надалі за текстом: «Заявник 1»),

ліквідатор Банкрута: арбітражний керуючий Дорошенко Я.В., ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2, ліцензія на право провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) серії АВ № 600726, видана Міністерством юстиції України 12 квітня 2012 року,

за участю представників учасників судового провадження:

від Кредитора: головний юрисконсульт відділу по роботі з проблемними кредитами малого бізнесу Управління по роботі з проблемними кредитами юридичних осіб Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»Чорна Ю.А., яка діє на підставі довіреності від 01 лютого 2012 року №129, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (бланк серії ВРП № 173087);

від Банкрута: не з'явився;

від ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМПАНІЯ «РАЙЗ»: Шпічка М.І., який діє на підставі довіреності № 54-ЦР від 06 жовтня 2011 року;

від ліквідатора Банкрута: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/053-11 за заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(ідентифікаційний код: 14305909, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9) в особі Київської регіональної дирекції «Раййфайзен Банк Аваль»(надалі за текстом: «Кредитор») про банкрутство боржника -фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) (надалі за текстом: «Банкрут»), порушена ухвалою господарського суду Київської області від 30 березня 2011 року.

Постановою господарського суду Київської області від 28 квітня 2011 року визнано грошові вимоги Кредитора; визнано банкрутом фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1); відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Банкрута арбітражного керуючого Дорошенка Я.В.; призначено судове засідання для розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Банкрута на 30 серпня 2011 року; вирішено інші процедурні питання у справі.

29 серпня 2011 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМПАНІЯ «РАЙЗ»(ідентифікаційний код: 13980201, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 152) (Заявник 1) надійшла заява б/№, б/дати (вх. № 11869 від 29 серпня 2011 року) про визнання конкурсним кредитором з доданими документами, в якій заявлено вимоги до Банкрута, а саме Заявник 1 просить: визнати його конкурсним кредитором у справі № Б8/053-11; включити вимоги Заявника 1 до реєстру вимог кредиторів Банкрута; задовольнити грошові вимоги Заявника 1 до Банкрута в повному обсязі -в сумі 508 162,08 грн. Через відділ діловодства господарського суду Київської області від Заявника 1 надійшов лист № 101-ЮР/ЦРУ від 06 серпня 2012 року (вх. № 12409 від 06 серпня 2012 року) з доданими документами, в тому числі з доданою заявою № 100-ЮР/ЦРУ від 06 серпня 2012 року про зменшення заявлених вимог, зокрема Заявник 1 просить задовольнити його вимоги в розмірі 391 887,92 грн.

Ухвалами господарського суду Київської області від 30 серпня 2011 року та від 15 листопада 2011 року задоволено клопотання ліквідатора Банкрута про відкладення засідань для розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Банкрута; двічі відкладено засідання для розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Банкрута на 15 листопада 2011 року та на 17 квітня 2012 року, відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17 квітня 2012 року продовжено строк ліквідаційної процедури у справі № Б8/053-11 на шість місяців; призначено засідання для розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Банкрута на 08 жовтня 2012 року; заяву Заявника 1 з вимогами до Банкрута прийнято до розгляду у справі № Б8/053-11 та призначено її розгляд у судовому засіданні; зобов'язано Заявника 1 на призначене судове засідання надати документальні докази у справі; вирішено інші процесуальні питання у справі.

В судове засідання 06 серпня 2012 року для розгляду заяви Заявника 1 з вимогами до Банкрута з'явились Кредитор, Заявник 1 та надали свої пояснення у справі; в свою чергу Заявник 1 підтримав подані ним заяви та просить суд визнати його кредитором Банкрута з вимогами до Банкрута в розмірі 391 887,92 грн.

Провадження у справі № Б8/053-11 перебуває в ліквідаційній процедурі, в якій на 06 серпня 2012 року призначено судове засідання для розгляду заяви Заявника 1 з вимогами до Банкрута.

Відповідно до ч. 2 ст. 4? Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України ?Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом? (надалі за текстом: «Закон про банкрутство»), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 п.п. 2.6. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 (надалі за текстом: «Рекомендації»), у вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство господарські суди мають виходити з такого. Згідно зі статтею 4? ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом. Отже, господарські суди, розглядаючи справи про банкрутство, повинні керуватися Законом і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей ГПК України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу.

Судом встановлено, що публікація оголошення про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, та відкриття ліквідаційної процедури здійснена в газеті «Голос України»№ 118 (5118) від 02 липня 2011 року, що підтверджено примірником газети «Голос України»№ 118 (5118) від 02 липня 2011 року, доданої до заяви Кредитора б/№ від 19 лютого 2011 року (вх. № 9896 від 19 липня 2011 року).

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що після публікації оголошення про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури до господарського суду надійшла одна заява з вимогами до Банкрута -від ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМПАНІЯ «РАЙЗ». Інших заяв з вимогами до Банкрута, до суду не надходило.

Детально дослідивши заяви Заявника 1 з доданими документами, заслухавши пояснення Заявника 1, Кредитора, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Визначення терміну «кредитор»надається в ст. 1 Закону про банкрутство, згідно якої, кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Отже, грошові вимоги, що заявляються до боржника, мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Підпунктами 1, 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 4? Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Банкрут, ліквідатор Банкрута у судове засідання 06 серпня 2012 року не з'явились, заперечення стосовно вимог Заявника 1 не надали; Банкрут вимоги п. 6 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 17 квітня 2012 року не виконав; ліквідатор Банкрута вимоги п. 7 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 17 квітня 2012 року не виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вище викладене, в зв'язку з неявкою в судове засідання 06 серпня 2012 року Банкрута, ліквідатора Банкрута, в з в'язку з невиконанням Банкрутом, ліквідатором Банкрута вимог ухвали господарського суду Київської області від 17 квітня 2012 року, при розгляді заяви Заявника 1 з вимогами до Банкрута суд виходить з наявних матеріалів справи.

Досліджуючи вимоги Заявника 1, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що заява з вимогами до Банкрута Заявником 1 подана до господарського суду в строки, встановлені Законом про банкрутство.

В ході детального, об'єктивного дослідження вимог Заявника 1, перевірки в судовому процесі обставин справи в їх сукупності на підставі поданих Заявником 1 до господарського суду письмових заяв з вимогами до Банкрута та документів на їх підтвердження, дослідження інших матеріалів справи, суд дійшов наступних висновків.

В заяві б/№, б/дати про визнання конкурсним кредитором Заявником 1 заявлено вимоги до Банкрута, а саме Заявник 1 просить: визнати його конкурсним кредитором у справі № Б8/053-11; включити вимоги Заявника 1 до реєстру вимог кредиторів Банкрута; задовольнити грошові вимоги Заявника 1 до Банкрута в повному обсязі -в сумі 508 162,08 грн.; в заяві № 100-ЮР/ЦРУ від 06 серпня 2012 року про зменшення заявлених вимог, Заявник 1 просить задовольнити його вимоги в розмірі 391 887,92 грн.

Заборгованість в сумі 391 887,92 грн. виникла, як вказує Заявник 1 в зв'язку з невиконанням Банкрутом вимог за договором поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-18 від 03 березня 2008 року, договором поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-75 від 20 травня 2008 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом встановлено, що між Заявником 1 та Банкрутом було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-18 від 03 березня 2008 року (надалі за текстом: «Договір»), згідно п.п. 1.1. якого, в терміни, визначені договором, постачальник (Заявник 1 -згідно умов договору поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-18 від 03 березня 2008 року) зобов'язується передати у власність Покупця (Банкрут -відповідно до умов договору поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-18 від 03 березня 2008 року) продукцію виробничо-технічного призначення (надалі -Товар), а покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, вартість (ціна) Товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку № 1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом.

Згідно п. 2.2. Договору із урахуванням додаткової угоди від 09 жовтня 2008 року про внесення доповнень до Договору поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-18 від 03 березня 2008 року, сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу гривні до іноземної валюти, який буде встановлений УМВБ (Українською міжбанківською валютною біржею) на день фактичної оплати Покупцем ціни договору (її неоплаченої частини); однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується якщо курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений УМВБ (Українською міжбанківською валютною біржею) на день фактичної оплати вартості Товару Покупцем менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору. Інформацію про курс валюти грошового зобов'язання, що встановлений УМВБ Покупець може дізнатися звернувшись з письмовим запитом до Постачальника або на офіційний інтернет-сторінці УМВБ.

Відповідно до п.п. 2.7., 2.9. Договору, строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання Товару Покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються Покупцем та підлягають сплаті в термін, визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу. В цей же термін сторони підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування. Розмір процентів, які Покупець сплачує на користь Постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в розмір 12,4 відсотка річних від вартості Товару, отриманого Покупцем на умовах товарного кредиту (якщо розмір процентів не встановлений в додатку № 1а до договору).

Згідно п. 3.5. Договору, Покупець зобов'язаний провести оплату за Товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку, передбаченого п. 2.2.

Відповідно до п.п. 7.3.-7.5. Договору, Покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) Товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення; відшкодовує збитки, завдані Постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків Постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання Покупцем: 10 процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи не повний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф). У випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості Товару та сплаті відсотків, Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми.

Судом встановлено, що між Заявником 1 та Банкрутом було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-75 від 20 травня 2008 року (надалі за текстом: «Договір 1»), згідно умов п. 1.1. якого в терміни, визначені договором, Постачальник (Заявник 1 -згідно умов договору поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-75 від 20 травня 2008 року) зобов'язується передати у власність Покупця (Банкрута - відповідно до договору поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-75 від 20 травня 2008 року) продукцію виробничо-технічного призначення (надалі -Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Договору 1, вартість (ціна) Товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку № 1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку. Ціну договору становить вартість (ціна) Товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом. Сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума гривні, що підлягає сплаті Покупцем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземній валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати Покупцем ціни договору (її неоплаченої частини); однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати вартості Товару Покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.

Згідно п.п. 2.7., 2.9. Договору 1, строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару Покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються Покупцем та підлягають сплаті в термін, визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу. В цей же термін сторони підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування. Розмір процентів, які Покупець сплачує на користь Постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в розмірі 12,4 відсотка річних від вартості Товару, отриманого Покупцем на умовах товарного кредиту (якщо інакший розмір процентів не встановлений в додатку № 1а до договору.

Відповідно до п. 3.5. Договору 1, Покупець зобов'язаний провести оплату за Товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку, передбаченого п. 2.2.

Згідно п.п. 7.3.-7.5. Договору 1, Покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) Товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення; відшкодовує збитки, завдані Постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків Постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання Покупцем: 20 процентів неоплаченої вартості (ціни) Товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф). У випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості Товару та сплаті відсотків, Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми.

Факт отримання товару Банкрутом від Заявника 1 на виконання договору поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-18 від 03 березня 2008 року підтверджено видатковими накладними №№: ВН-10031-00137 від 31 березня 2008 року на суму 99 553,68 грн.; ВН-10031-00233 від 10 квітня 2008 року на суму 63 145,20 грн.; ВН-10031-00234 від 10 квітня 2008 року на суму 65 429,82 грн.; ВН-10031-00313 від 21 квітня 2008 року на суму 371 655,76 грн.; ВН-10031-00529 від 22 квітня 2008 року на суму 166 100,88 грн.; ВН-10031-00530 від 22 квітня 2008 року на суму 31 319,90 грн.; ВН-10031-00416 від 02 травня 2008 року на суму 99 493,08 грн.; ВН-10031-00475 від 12 травня 2008 року на суму 69 993,02 грн.; ВН-10031-0476 від 12 травня 2008 року на суму 787,80 грн.; ВН-10031-00634 від 12 травня 2008 року на суму 290 213,40 грн.; ВН-10031-0607 від 16 травня 2008 року на суму 225 541,10 грн.; ВН-10031-00661 від 04 червня 2008 року на суму 54 031,50 грн.; ВН-10031-00662 від 04 червня 2008 року на суму 2 810,33 грн.; ВН-10031-00678 від 06 червня 2008 року на суму 39 408,54 грн.; ВН-10031-00698 від 13 червня 2008 року на суму 13 000,00 грн.; Вн-10031-00714 від 19 червня 2008 року на суму 7 266,62 грн.; ВН-10031-00699 від 13 червня 2008 року на суму 11 362,50 грн.; ВН-10031-01199 від 01 листопада 2008 року на суму 80 818,10 грн.; ВН-10031-01197 від 12 грудня 2008 року на суму 128 161,00 грн.; ВН-10031-01198 від 12 грудня 2008 року на суму 5 819,12 грн., -на загальну суму 1 825 911,35 грн. Відповідно до умов договору поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-18 від 03 березня 2008 року Банкруту було нараховано відсотки за користування товарним кредитом у сумі 214 798,22 грн. Як зазначає Заявник 1 станом на дату подання заяви з вимогами до Банкрута, заборгованість останнього за договором поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-18 від 03 березня 2008 року становить 195 761,38 грн., що підтверджено також актом звірки взаємних розрахунків станом на 12 листопада 2009 року за договором поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-18 від 03 березня 2008 року, який підписаний Заявником 1 та Банкрутом.

Факт отримання товару Банкрутом від Заявника 1 на виконання договору поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-75 від 20 травня 2008 року підтверджено видатковими накладними №№: ВН-10031-0667 від 16 травня 2008 року на суму 24,24 грн.; ВН-10031-00391 від 17 травня 2008 року на суму 61 109,04 грн.; ВН-10031-00638 від 26 травня 2008 року на суму 153 400,00 грн.; ВН-10031-00706 від 17 червня 2008 року на суму 61 702,92 грн.; ВН-10031-00714 від 19 червня 2008 року на суму 7 266,62 грн.; ВН-10031-00769 від 23 липня 2008 року на суму 9 300,00 грн.; ВН-10031-00770 від 24 липня 2008 року на суму 8 510,00 грн.; ВН-10031-00794 від 07 серпня 2008 року на суму 33 205,78 грн.; ВН-10031-00796 від 07 серпня 2008 року на суму 239,38 грн.; ВН-10031-01163 від 21 листопада 2008 року на суму 32 602,80 грн., -на загальну суму 367 360,78 грн. Як зазначає Заявник 1 станом на дату подання заяви з вимогами до Банкрута, заборгованість останнього за договором поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-75 від 20 травня 2008 року становить 196 126,54 грн., що підтверджено також актом звірки взаємних розрахунків станом на 12 листопада 2009 року за договором поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-75 від 20 травня 2008 року, який підписаний Заявником 1 та Банкрутом.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.ч. 2, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В п. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Судом встановлено, що Заявник 1 своєчасно та належним чином виконав умови договору поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-18 від 03 березня 2008 року, договору поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-75 від 20 травня 2008 року.

В матеріалах справи № Б8/053-11 відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують виконання Банкрутом зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-18 від 03 березня 2008 року, договором поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-75 від 20 травня 2008 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимоги Заявника 1 за договором поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-18 від 03 березня 2008 року, договором поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-75 від 20 травня 2008 року є обґрунтованими, доведеними суду, тому визнаються судом в повному обсязі -в сумі 391 887,92 грн., що є заборгованістю.

В заяві б/№, б/дати про визнання конкурсним кредитором Заявником 1 зазначено, що між ним та Банкрутом було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 1102-09-026/1 від 12 травня 2009 року, відповідно до якого Банкрутом було отримано товар на суму 290 916,20 грн., що підтверджено видатковою накладною № ВН-10031-00506 від 01 червня 2009 року. Рішенням господарського суду Київської області від 12 березня 2010 року позовні вимоги про стягнення заборгованості з Банкрута за договором поставки на умовах товарного кредиту № 1102-09-026/1 від 12 травня 2009 року Заявника 1 задоволено частково; вирішено стягнути з Банкрута на користь Заявника 1 основного боргу в сумі 290 916,20 грн., 10 947,22 грн. пені, 14 952,30 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3 168,16 грн. витрат по сплаті державного мита та 158,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. З метою забезпечення виконання Банкрутом договору поставки на умовах товарного кредиту № 1102-09-026/1 від 12 травня 2009 року в обсязі, визначеному наказом господарського суду Київської області від 23 квітня 2010 року у справі № 20/018-10, що складає 320 142,18 грн. між Заявником 1, товариством з обмеженою відповідальністю «КІС-АГРО»та Банкрутом було укладено договір поруки від 30 липня 2010 року, відповідно до п. 1.2. якого у разі порушення Боржником (Банкрутом -згідно вказаного договору поруки) зобов'язання, забезпеченого порукою, Поручитель (товариство з обмеженою відповідальністю «КІС-АГРО»-відповідно до договору поруки від 30 липня 2010 року) та Боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор (Заявник 1 -згідно договору поруки від 30 липня 2010 року) може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до Боржника, так і до Поручителя.

Разом з тим, від Заявника 1 через відділ діловодства господарського суду Київської області надійшла заява № 100-ЮР/ЦРУ від 06 серпня 2012 року, що додана до листа Заявника 1 № 101-ЮР/ЦРУ від 06 серпня 2012 року (вх. № 12409 від 06 серпня 2012 року), в якій Заявник 1 зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «КІС-АГРО»свої зобов'язання за договором поруки від 30 липня 2010 року та рішенню господарського суду Київської області від 12 березня 2010 року у справі № 20/018-10 виконало в повному обсязі, в зв'язку з чим загальні вимоги Заявника 1 до Банкрута зменшились та складають 391 887,92 грн., з яких по договору поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-18 від 03 березня 2008 року в сумі 195 761,38 грн., по договору поставки на умовах товарного кредиту № Кр 271-07-75 від 20 травня 2008 року в сумі 196 126,54 грн.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В абз. 1, 3 п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26 грудня 2011 року передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, провадження у справі в частині вимог Заявника 1 до Банкрута в сумі 116 274,16 грн. підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає можливість припинення провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору, в зв'язку з тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «КІС-АГРО»свої зобов'язання за договором поруки від 30 липня 2010 року та рішенню господарського суду Київської області від 12 березня 2010 року у справі № 20/018-10 виконало в повному обсязі, в зв'язку з чим вимоги Заявника 1 до Банкрута зменшились та складають 391 887,92 грн.

Крім того судом встановлено, що Заявник 1 при поданні заяви б/№, б/дати про визнання конкурсним кредитором поніс витрати по оплаті державного мита за подання заяви з вимогами до Банкрута у справі про банкрутство № Б8/053-11 в сумі 85,00 грн., що підтверджено квитанцією № 33 від 26 серпня 2011 року та витрати на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог сплачених Заявником 1 у справі № Б8/053-11 в сумі 40,00 грн., що підтверджено квитанцією № 37 від 26 серпня 2011 року.

Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно абз. 7 ч. 1 ст. 49 Закону про банкрутство, у п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

У зв'язку з вище викладеним, суд з врахуванням положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України визнає обґрунтованими та такими, які підтверджуються матеріалами справи № Б8/053-11 грошові вимоги Заявника 1 в сумі 391 887,92 грн. (триста дев'яносто одна тисяча вісімсот вісімдесят сім гривень 92 коп.), заборгованості, що відносяться до п'ятої черги задоволення вимог кредиторів; витрати на оплату державного мита за подання заяви з вимогами до Банкрута у справі про банкрутство № Б8/053-11 в сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) та витрати на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі сплачених Заявником 1 у справі № Б8/053-11 в сумі 40,00 грн. (сорок гривень 00 коп.), що відносяться до п'ятої черги задоволення вимог кредиторів.

Заявником 1 заявлено вимогу включити до реєстру вимог кредиторів Банкрута його вимоги. Розглянувши вказану вимогу Заявника 1, суд відмовляє в її задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 2 статті 4? Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство, відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Особливості відносин пов'язаних з банкрутством суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина визначені ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство, відповідно до ч. 4 ст. 48 якого, якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 48 Закону про банкрутство, копію постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і інформацію про відкриття ліквідаційної процедури господарський суд направляє всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог, який не може перевищувати два місяці.

Таким чином, до особливостей процедури банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності -громадянина, належить перехід від розгляду судом заяви про порушення справи про банкрутство, за умови наявності встановлених Законом підстав, -до ліквідаційної процедури. Аналіз норми, що визначає особливості процедури банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності -громадянина вказує на відсутність в даній процедурі стадії розпорядження майном Боржника, що становить особливість процедури, визначеної ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство (на якій відбувається розгляд судом реєстру кредиторів боржника, його затвердження, внаслідок чого формується комітет кредиторів боржника). Таким чином, до особливостей процедури, визначеної ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство належить відсутність стадії розпорядження майном боржника.

Отже, відносини пов'язані банкрутством суб'єкта підприємницької діяльності -громадянина, що належать до окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються згідно ч. 3 ст. 5, ст. ст. 41 Закону про банкрутство - з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство. Станом на поточну дату провадження у справі перебуває на стадії ліквідації, на якій, відповідно до Закону про банкрутство не передбачені законодавством процесуальних дій по затвердженню судом реєстру кредиторів боржника, а особа боржника відповідно, перебуває у статусі банкрута з відповідним колом прав та обов'язків, відмінним від статусу боржника на стадії розпорядження майном боржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись п.п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 5, 41, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 4?, 4?, 33, 34, 43, 49, 75, 80, 82, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 193, 220 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 623, 694, 712 Цивільного кодексу України, Рекомендаціями Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 04 червня 2004 року № 05-5/1193, п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26 грудня 2011 року, суд -

УХВАЛИВ:

1. В частині кредиторських вимог ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМПАНІЯ «РАЙЗ»(ідентифікаційний код: 13980201, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 152) до Банкрута -фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер фізичної особи -платника податків та інших обов'язкових платежів: НОМЕР_1, місце проживання фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1, у вигляді заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту № 1102-09-026/1 від 12 травня 2009 року в сумі 116 274,16 грн. (сто шістнадцять тисяч двісті сімдесят чотири гривні 16 коп.), провадження у справі № Б8/053-11, -припинити, в зв'язку з відсутністю у цій частині вимог станом на 06 серпня 2012 року предмету спору.

2. Заяву ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМПАНІЯ «РАЙЗ»(ідентифікаційний код: 13980201, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 152) б/№, б/дати (вх. № 11869 від 29 серпня 2011 року) про визнання конкурсним кредитором, -задовольнити частково, а саме в частині визнання кредиторських вимог в сумі 391 887,92 грн.; в іншій частині вимог - відмовити; визнати кредиторські вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМПАНІЯ «РАЙЗ»(ідентифікаційний код: 13980201, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 152) до Банкрута -фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер фізичної особи -платника податків та інших обов'язкових платежів: НОМЕР_1, місце проживання фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1, в сумі 391 887,92 грн. (триста дев'яносто одна тисяча вісімсот вісімдесят сім гривень 92 коп.) заборгованості, що відносяться до п'ятої черги задоволення вимог кредиторів; в сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) витрат на оплату державного мита за подання заяви з вимогами до Банкрута у справі про банкрутство № Б8/053-11 та в сумі 40,00 грн. (сорок гривень 00 коп.) витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі сплачених Заявником 1 у справі № Б8/053-11, що відносяться до п'ятої черги задоволення вимог кредиторів.

3. Копію ухвали надіслати: учасникам провадження у справі.

Суддя Скутельник П.Ф.