Постанова № 27919750, 30.11.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/9000/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Опейкіній Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до Відділу Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною щодо невиконання постанови №62 від 29.12.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до Відділу Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною щодо невиконання постанови №62 від 29.12.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне.

06.11.2012 на підставі ч.1 ст.12 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів в Україні щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів спеціалістом управління Пенсійного фонду України в м.Алчевську з відома начальника відділу Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Лаптінова В.В. проведено ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та станом примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 в сумі 850,00грн. відкритого 06.01.2012 за заявою управління від 29.12.2011 за №13688/08-42. Встановлено, що державним виконавцем відділу ДВС Алчевського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчих документів в строки відповідно до ст..25 Закону №2677, а саме 06.01.2012 але станом на 06.11.2012 управлінням ПФУ копію постанови не отримало, в порушення вимог ст..25 Закону №2677.

Також при ознайомленні зі станом реалізації виконавчих проваджень по примусовому виконанню виконавчих листів встановлено, що актами державного виконавця від 10.04.2012, від 17.04.2012, від 05.06.2012, від 18.08.2012, від 19.09.2012 при виході за адресою проживання боржника двері жодного разу не відчинили. Як зазначає позивач, ніяких інших дій, які підтверджують примусове виконання виконавчих документів, більш не здійснено. З моменту перебування виконавчих документів у відділі державної виконавчої служби державним виконавцем не проведено заходів щодо виявлення та звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

На думку позивача належним чином не проводяться заходи щодо виявлення майна, яке належить боржнику на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, та не вживаються дієві заходи встановлені законодавством та Інструкцією про проведення виконавчих дій, щодо примусового виконання зазначеного виконавчого документу.

За таких обставин позивач просить визнати бездіяльність державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції у невиконанні постанови про накладення адміністративного стягнення №62 від 12.12.2011 та зобов'язати провести виконавчі дії згідно до вимог Закону України №2677.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеному в адміністративному позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, надав письмові заперечення проти позову відповідно до яких зазначив, що 03.01.2012 року до ВДВС Алчевського МУЮ надійшла заява УПФУ у м. Алчевськ, про примусове виконання постанови № 16 від 12.12.2011 року виданий УПФУ м. Алчевськ, про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПФУ штрафу у сумі 850,00 грн. Керуючись ст.ст. 17,18,19,25 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 06.01.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження , копії направлено сторонам виконавчого провадження, та суду. 17.01.2012 року державним виконавцем направлено постанову на утримання із заробітної плати боржника на його місце роботи, а саме: м. Алчевськ, ТОВ МП «Ескулап». 10.04.2012 року державним виконавцем здійснено вихід за місцем проживання боржника а саме: АДРЕСА_1, але перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим, оскільки двері ніхто не відчинив, залишено виклик. 17.04.2012 року державним виконавцем здійснено вихід за місцем проживання боржника а саме: АДРЕСА_1, але перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим, оскільки двері ніхто не відчинив, залишено виклик. 05.06.2012 року державним виконавцем здійснено повторний вихід за місцем проживання боржника а саме: АДРЕСА_1, але перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим, оскільки двері ніхто не відчинив, залишено виклик. 10.08.2012 року державним виконавцем здійснено повторний вихід за місцем проживання боржника а саме: АДРЕСА_1, але перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим, оскільки двері ніхто не відчинив, залишено виклик. 19.09.2012 року державним виконавцем здійснено повторний вихід за місцем проживання боржника а саме: АДРЕСА_1, але державним виконавцем встановлено, що боржник ОСОБА_2 за вказаною адресою у виконавчому документі не мешкає. 21.09.2012 року державним виконавцем направлено до Алчевського МВ УМВС запит, щодо місця реєстрації ОСОБА_2 07.11.2012 року направлено запити до третіх осіб, з метою виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення. Згідно відповіді СГІРФО м. Алчевськ від 29.11.2012 року боржник ОСОБА_2 зареєстрован за адресою: АДРЕСА_2.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно з ч.5 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом 10 днів після відкриття провадження у справі.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі посилання на норми Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження» (надалі-Закон №606) наводяться в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року №2677-VI «Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)").

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону №606).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (ч.2 ст.2 Закону №606).

Згідно із статтею 5 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 5 Закону №606 визначено що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України,

Частинами 1,2 ст.8 Закону №606 встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Статтею 11 Закону №606 визначені обов'язки і права державних виконавців, - державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; а ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні

У відповідності із статтею 17 Закону №606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до статті 27 Закону №606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Заходами примусового виконання рішень згідно із статтею 32 Закону №606 є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

В судовому засіданні встановлено, що 12 грудня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м.Алчевську Луганської області прийнято постанову №62 відповідно до якої було притягнуто ОСОБА_2 керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Медичного підприємства «Ескулап» до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.1651 КУпАП, ч.1 статті 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00грн. Також зазначеною постановою передбачено, що у разі несплати боржником штрафу у строк встановлений частиною першою статті 307 КУпАП та примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби, розмір штрафу який підлягає стягненню відповідно до зазначеної постанови складає 850,00грн (а.с.7).

Зазначена постанова про накладення адміністративного стягнення було направлена позивачем до примусового виконання до органів державної виконавчої служби 29.12.2011, що підтверджується відповідною заявою про порушення виконавчого провадження та отримана відділом Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції 03 січня 2012 року (а.с.8)

06 січня 2012 року відділом Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №30823681 з примусового виконання постанови управління ПФУ в м.Алчевську Луганської області від 12 грудня 2011 року щодо стягнення з ОСОБА_2 суми штрафу в розмірі 850,00рн. (а.с.32).

Зазначена постанова, відповідно до супровідного листа від 06.01.2012 №523 була направлена відділом Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції сторонам виконавчого провадження для виконання (а.с.31), однак документального підтвердження факту отримання зазначеної постанови сторонами виконавчого провадження державним виконавцем до суду не надано.

16 січня 2012 року державним виконавцем Фаріон І.О. відділу Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції з примусового виконання постанови про застосування адміністративного стягнення УПФУ в м.Алчевську було прийнято постанову відповідно до якої було вирішено звернути стягнення штрафу в розмірі 850,00грн. на заробітну плату ОСОБА_2 шляхом утримання коштів у розмірі 20% щомісяця. (а.с.34)

12 березня 2012 року державним виконавцем відповідача було надіслано на адресу боржника за виконавчим провадженням №30823681 виклик з вимогою з'явитись до відділу Державної виконавчої служби для сплати боргу за вказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату боргу (а.с.35)

Відповідно до частини 2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Так, у судовому засіданні встановлено, що виконавче провадження №30823681 щодо стягнення з фізичної особи ОСОБА_2. на користь позивача суми боргу перебувають на примусовому виконанні в ВДВС Алчевського МУЮ з січня 2012 року, тобто на час звернення позивача до суду вже сплинув строк передбачений ч.2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» протягом якого державний виконавець зобов'язаний провести всі виконавчі дії.

Предметом спору у даній справі є поважність чи неповажність причин невиконання судового рішення.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, при виконанні своїх функцій при примусовому виконанні постанов управління ПФУ не дотримано строків примусового виконання рішення, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV, обставини щодо вжиття державним виконавцем відповідача усіх необхідних заходів за вказаним виконавчим провадженням не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження запити до державних органів з метою встановлення майнового стану боржника здійснювалися відповідачем лише починаючи з вересня місяця, тобто набагато пізніше, ніж закінчився передбачений законом 6-місячний строк для виконання рішення майнового характеру. Так, державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції було надіслано запити від 21.09.2012 №23040, 07.11.202 №26864, від 07.11.2012 №26865, до обліково-реєстраційних установ - КП «Алчевське БТІ», ВРЕР з обслуговування м.Алчевськ та Перевальського району, Алчевського МВ УМВС, з вимогою надати відомості щодо наявності рухомого та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, яке обліковується за боржником ОСОБА_2, та повідомити про місце реєстрації боржника за зазначеним виконавчим провадженням (а.с.41,42,43,45)

Відповідно до наданої адресної довідки від 29 листопада 2012 року Алчевським УМВС було повідомлено про місце проживання боржника (а.с.44)

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити наступне, що Закон України «Про виконавче провадження» передбачає декілька заходів примусового виконання рішень, однак державним виконавцем з метою примусового виконання постанови управління Пенсійного фонду України в м.Алчевську Луганської області щодо застосування адміністративного стягнення №62 від 12.12.2011 було здійснено лише таку виконавчу дію, яка передбачає перевірку майнового та немайнового стану боржника як направлення запитів до обліково-реєстраційних установ, на які до цього часу так і не отримано жодної відповіді. При цьому доказів надіслання зазначених запитів, принаймні простою кореспонденцією, суду не надано. Враховуючи загальновідомі обставини щодо часу поштового пробігу та той факт, що всі адресати є державними органами, розташованими в тому самому місті, що і відповідач, відсутність відповідей відповідних установ ставить під сумнів сам факт надіслання відповідачем відповідних запитів, тим більш з огляду на відсутність відповідних підтверджень з боку відповідача. Таким чином суд вважає, що надіслання запитів відповідачем суду не доведено належними доказами.

Також, судом встановлено, що державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції з метою перевірки майнового стану боржника за зазначеним виконавчими провадженнями було здійснено виходи за адресою місця проживання боржника, про що було складено акти від 10.04.2012, 05.06.2012,10.08.2012, 19.09.2012, однак перевірити майновий стан боржника державному виконавцю не вдалось в зв'язку з відсутністю боржника вдома, боржнику залишено виклик, 17.04.2012 року державним виконавцем з метою перевірки утримання заборгованості з заробітної плати боржника ОСОБА_2 було здійснено вихід за адресою підприємства ТОВ «МП Ескулап», однак здійснити перевірку відрахування державному виконавцю не вдалось, оскільки підприємство було закрито, про що складено акт. (а.с.36-40)

Отже, єдиними документальними підтвердження вчинення дій в межах виконавчих проваджень є акти виходів державного виконавця за адресою проживання боржника, що не може бути розцінено судом як вжиття належних заходів з примусового виконання виконавчого документа.

Прийнявши постанову про звернення стягнення штрафу з заробітної плати від 16.01.2012 відповідач жодним чином не переконався в отриманні зазначеної постанови підприємством ТОВ МП "Ескулап", з січня місяця по час розгляду даної справи судом в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які відомості про отримання та виконання цієї постанови підприємством. Відповідачем не вжито будь-яких, передбачених законом дії за невиконання постанови про звернення стягнення на заробітну плату, не перевірено чи дійсно боржник працює на даному підприємстві та чи отримує він заробітну плату взагалі.

Враховуючи вищевикладене, на основі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції в частині неналежного виконання виконавчого провадження №30823681.

Суд також вважає за необхідне зазначити наступне, що друга позовна вимога про зобов'язання відповідача провести виконавчі дії згідно до вимог Закону №2677 є безпідставною оскільки виконання рішень органів виконавчої влади є обов'язковим до виконання в силу імперативних приписів Конституції України та інших Законів і не потребує додаткового підтвердження шляхом прийняття судового рішення про зобов'язання виконати інше рішення яке і так підлягає примусовому виконанню, більш того, вже знаходяться на виконанні і в межах цієї справи судом встановлено, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного рішення управління Пенсійного фонду.

За таких обставин суд прийшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції в частині неналежного виконання виконавчого провадження №30823681, в іншій частині позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до Відділу Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною щодо невиконання постанови №62 від 29.12.2011 року задовольнити частково.

Визнати бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції з примусового виконання виконавчого провадження №30823681 відкритого з примусового виконання постанови управління Пенсійного фонду України в м.Алчевську Луганської області від 12 грудня 2011 року щодо стягнення з ОСОБА_2 суми штрафу в розмірі 850,00рн. протиправною.

В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 05 грудня 2012 року

Суддя А.М. Каюда