Постанова № 27919738, 01.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2012 року 12:36 2а-3048/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Горбунова К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Альба Україна»до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №129 від 10.05.2012,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Альба Україна»(далі - позивач) з позовом до Київської регіональної митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №129 від 10.05.2012.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення незаконним та неправомірним. Увезений товар позивачем було оформлено на митниці у встановленому порядку і митним органом випущено у вільний обіг в Україні. Будь-яких зауважень щодо правильності заповнення вантажно-митних декларацій (далі - ВМД) відповідачем під час митного оформлення товару не здійснювалось. Відповідач під час митного оформлення мав можливість встановити наявність методологічних помилок у поданих позивачем ВМД та прийняти рішення про визначення правильного на його думку коду товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі -УКТЗЕД), проте ним цього зроблено не було, тобто контролюючий орган погодився з правильністю визначення коду товарної номенклатури. Якщо відповідач, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погодився з кодом товарної номенклатури, зазначеним декларантом у вантажній митній декларації, то платник податків не несе відповідальність за помилковість визначення коду за УКТЗЕД, відтак податкові зобов'язання донарахуванню не підлягають. Обґрунтовуючи цю позицію, позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 02.06.2009 у справі № 21-474во09 та постанову Верховного Суду України від 21.01.2011 у справі № 21-64а10. Також, позивач стверджує, що в акті перевірки не наведено доказів того, що позивачем при декларуванні визначених в акті товарів було надано неправдиву інформацію щодо цих товарів, або фактів приховування необхідної інформації тощо. Це могло би бути єдиною підставою для покладення відповідальності за неправильне декларування. Єдиним органом, який згідно з чинним законодавством має повноваження щодо прийняття рішення про реєстрацію препарату, як лікарського засобу є Міністерство охорони здоров'я України або уповноважений ним орган. У свою чергу, видання реєстраційного посвідчення на лікарський засіб та внесення його до Державного реєстру лікарських засобів було підставою для віднесення цього товару у товарну позицію УКТЗЕД 3004 - «Лікарські засоби», що і зробив позивач. Крім цього, позивач вважає, що застосування до цих правовідносин ст.69 Митного кодексу України є неприпустимим, оскільки нормами цієї статті передбачені зовсім інші підстави для її застосування. Посилання відповідача на правомірність перевірки визначення податкового зобов'язання на підставі 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України є безпідставним, так як підставою для застосування цієї норми є виявлені факти заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у податкових (митних) деклараціях. Але у митних деклараціях податкові зобов'язання визначено не платником податків, а митним органом, на якого в силу закону покладається обов'язок щодо визначення податкових зобов'язань під час здійснення митного оформлення. Повторного визначення податкових зобов'язань контролюючим органом закон не допускає.

Позивач зазначає, що згідно з положеннями Митного кодексу України та Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 №314 (далі -Порядок №314), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 за №439/10719, прийняття рішення про зміну класифікації товарів, що імпортуються на митну територію України, можливе виключно до закінчення митних процедур. Під час митного контролю за спірними вантажними митними деклараціями відповідачем підтверджено правильність визначеного позивачем коду та нарахованих митних платежів, про що зазначено у кожній ВМД відповідним штампом «сплачено»та особистим підписом особи, яка здійснила перевірку повноти і правильності сплати митних зборів і податків. Відповідно до ст.10 Митного кодексу України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України. Відповідно до п. 10.3 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент митного оформлення товарів, платники податків відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування. Згідно з ст. 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф»обов'язок нарахування ввізного мита покладено на митні органи. Також, відповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент митного оформлення товарів, у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання. Якщо Київська регіональна митниця, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалась з відомостями про код товарної номенклатури, зазначеним позивачем, то відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст.4 Закону України №2181 митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити. Заперечення аргументував тим, що в ході перевірки встановлено, що позивачем невірно визначено код товару згідно з УКТЗЕД під час митного оформлення та ввезення на митну територію України препарату «Кальцій-ДЗ Нікомед Форте»за період з 01.06.2009 по 31.12.2009, що призвело до порушення вимог чинного законодавства. Законність податкового повідомлення-рішення від 10.05.2012 №129 підтверджена рішенням Держмитслужби від 12.06.2012 №11.1/2-15.1/6586. Наказом Держмитслужби України від 28.11.2007 №1006 внесено зміни до Пояснень УКТЗЕД, якими доповнено додаткові загальні положення до групи 30 УКТЗЕД стосовно класифікації мінеральних та вітамінних препаратів на основі вітамінів товарної позиції 2936, на основі мінералів, в тому числі мікроелементів, або їх сумішей, які використовуються для лікування або профілактики захворювань, нездужань або їхніх симптомів. Препарати, які мають в своєму складі високий вміст вітамінів або мінералів, як правило, щонайменш у три рази більше, ніж рекомендовано середньодобовою нормою вживання, відповідають лікарським засобам, а ті препарати, які не відповідають даним положенням, повинні розглядатись як біологічно-активні добавки. В свою чергу, в одній одиниці препарату «Кальцій-ДЗ Нікомед Форте»кількість кальцію (500 мг) не перевищує норму (800 мг), кількість вітаміну ДЗ (10 мкг) перевищує норму (5 мкг) у два рази, тобто цей препарат за кількісним складом діючих речовин (вітаміну та мінералу) не перевищує щонайменш у три рази середньодобову норму вживання. Тому препарат «Кальцій-ДЗ Нікомед Форте»не є лікарським засобом і його слід класифікувати за кодом УКТЗЕД 2106909200. Реєстрація препарату Міністерством охорони здоров'я України як лікарського засобу не є підставою для однозначної класифікації такого препарату у товарній групі 30 згідно з УКТЗЕД. Посилання позивача на те, що прийняття рішення про зміну коду товару можливе лише до закінчення митних процедур не відповідає дійсності та не закріплено на законодавчому рівні. Відповідач посилається на положення ст.69 Митного кодексу України, згідно з якою незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, які склалися між сторонами.

Відповідачем з посиланням на ст. 41, 69 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-ІV (чинного на час виникнення правовідносин), постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №71 «Про затвердження Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок», наказу Київської регіональної митниці від 13.03.2012 №299-к, наказу Київської регіональної митниці від №344 «Про проведення невиїзної документальної перевірки»посадовими особами віідповідача з 02.04.2012 проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ПрАТ «Альба Україна»(код ЄДРПОУ 22946976) вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товару «Кальцій-ДЗ Нікомед Форте»за період з 01.06.2009 по 31.12.2009.

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 06.04.2012 №н/33/12/100000000/22946976 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зафіксовано, що при проведенні митного оформлення препарату «Кальцій-ДЗ Нікомед Форте»декларантом невірно визначено код товару згідно з УКТЗЕД, що призвело до порушення позивачем Закону України від 05.04.2001 №2371-111 «Про Митний тариф України». Так, декларантом визначено код товару за УКТЗЕД 3004 501000 (Розділ VI - продукція хімічної та пов'язаної з нею галузей, група 30 - фармацевтична продукція, товарна позиція 3004 - лікарські засоби (ліки) (за винятком товарів, включених до товарних позицій 3002, 3005 або 3006), що складаються із змішаних або незмішаних продуктів для терапевтичного або профілактичного застосування, у дозованому вигляді (включаючи лікарські засоби у вигляді трансдермальних систем) або розфасовані для роздрібної торгівлі, товарна підпозиція 300450 - інші лікарські засоби, що містять вітаміни або інші сполуки товарної позиції 2936, код 3004501000 - лікарські засоби, розфасовані для роздрібної торгівлі). Ставка мита - 0%. Проте, препарат «Кальцій-ДЗ Нікомед Форте»необхідно класифікувати за кодом УКТЗЕД 2106909200 (Розділ IV, група 21 - різні харчові продукти, товарна позиція 2106 - харчові продукти, в іншому місці не зазначені, товарна підпозиція 210690 - інші, код 2106909200 - без вмісту молочних жирів, цукрози, ізоглюкози, глюкози, крохмалю або з вмістом менш як 1,5 мас. % молочних жирів, менш як 5 мас. % цукрози чи ізоглюкози, менш як 5 мас. % глюкози або крохмалю). Ставка мита - 8 %.

Згідно з Актом перевірки в текстовому описі до товарної позиції 3004 УКТЗЕД до неї включаються «Лікарські засоби (ліки) (за винятком товарів, включених до товарних позицій 3002, 3005 або 3006), що складаються із змішаних або незмішаних продуктів для терапевтичного або профілактичного застосування, у дозованому вигляді (включаючи лікарські засоби у вигляді трансдермальних систем) або розфасовані для роздрібної торгівлі». Однак, група 30 УКТЗЕД не включає харчові продукти або напої (такі як дієтичні, діабетичні або збагачені харчові продукти, харчові добавки, тонізуючі напої та мінеральні води), крім поживних препаратів для внутрішньовенного введення, як це зазначено в примітці 1 а) до групи 30 УКТЗЕД.

Як слідує з Акта перевірки, наказом Держмитслужби України від 28.11.2007 № 1006 внесено зміни до Пояснень УКТЗЕД, якими доповнено додаткові загальні положення до групи 30 УКТЗЕД стосовно класифікації мінеральних та вітамінних препаратів на основі вітамінів товарної позиції 2936, на основі мінералів, в тому числі мікроелементів, або їх сумішей, які використовуються для лікування або профілактики захворювань, нездужань або їхніх симптомів. Так, препарати, які мають в своєму складі високий вміст вітамінів або мінералів, як правило, щонайменш у три рази більше, ніж рекомендовано середньодобовою нормою вживання (RDA), відповідають лікарським засобам, а ті препарати, які не відповідають даним положенням, повинні розглядатись як біологічно-активні добавки. Отже, при класифікації вітамінних та вітамінно-мінеральних препаратів, представлених у формі драже, таблеток та аналогічних формах до уваги слід брати зазначений в інструкції для користувачів вміст діючих речовин в одній одиниці лікарської форми. В одній одиниці препарату «Кальцій-ДЗ Нікомед Форте»кількість кальцію (500 мг) не перевищує RDA (800 мг), кількість вітаміну ДЗ (10 мкг) перевищує RDA (5 мкг) у два рази, тобто даний препарат за кількісним складом діючих речовин (вітаміну та мінералу) не перевищує щонайменш у три рази RDA, отже є біологічно-активною добавкою.

В Акті перевірки зроблено висновок про те, що через неправильне декларування коду товару: «Кальцій-ДЗ Нікомед Форте»позивачем порушено вимоги правил 1,6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, що призвело до порушення Закону України від 05.04.2001 №2371-111 «Про Митний тариф України»та, відповідно, вимог пункти 4.3 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що діяв до 01.01.2011, у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України. Виявлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань ПрАТ «Альба Україна»по сплаті мита на суму 19347,77 грн. та розрахунку невірного розміру податку на додану вартість, нарахованого умовно.

Позивач подав заперечення від 23.04.2012 вх. №808 на Акт перевірки до відповідача. Листом №14/3-17/16249 від 07.05.2012 відповідач залишив без задоволення вказані заперечення.

На підставі Акту невиїзної документальної перевірки дотримання ПрАТ «Альба Україна»законодавства України з питань митної справи №н/33/12/100000000/22946976 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 10.05.2012 №129, яким позивачу визначено податкові зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»на загальну суму 29021,66 грн., з яких 19347,77 грн. - за основним платежем та 9673,49 грн. - за штрафними санкціями.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулося до Державної митної служби України із скаргою від 23.05.2012 №983. Рішенням про результати розгляду скарги від 12.06.2012 №11.1/2-15.1/6586 Державна митна служба України повідомила позивача про те, що скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивачем під час митного оформлення спірного товару було подано всі необхідні документи, зокрема копії вантажних митних декларацій (ВМД), які не викликали сумніву у митного органу. Митне оформлення здійснювалось відповідно до поданих ВМД, які мають всі передбачені вимогами Порядку здійснення митного контролю і митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України 20.04.2005 № 314 (далі - Порядок №314) відмітки щодо закінчення митного оформлення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №129 від 10.05.2012 протиправним та незаконним, позивач звернулось із цим позовом до суду.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що під час митного оформлення працівники митного органу, які перевіряли подані позивачем ВМД, погодились із визначеним у них кодом товару препарату «Кальцій-ДЗ Нікомед Форте»та ставкою оподаткування.

Як убачається з даних Акта перевірки та встановлено під час судового розгляду товар, заявлений позивачем до митного оформлення, пропущено на митну територію України, при цьому позивачем митні платежі не сплачувалися, оскільки на той час митним органом визнавалося, що ставка ввізного мита за визначеним кодом УКТЗЕД товару складає 0%. Наведені обставини сторонами не заперечувалися.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України, у разі ввезення товару на митну територію України митний контроль закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 затверджено Положення про вантажну митну декларацію. Згідно з цим Положенням, у графі 33 ВМД зазначається код товару згідно з УКТЗЕД.

Відповідно до статті 86 Митного кодексу України, митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Згідно з пунктом 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 №314, під час прийняття ВМД до оформлення здійснюється, зокрема, перевірка за допомогою програмного забезпечення правильності заповнення декларантом ВМД відповідно до вимог, встановлених Положенням про вантажну митну декларацію.

При здійсненні митного контролю проводиться перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами), перевірка правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства.

Таким чином, митний контроль здійснюється на стадії декларування товару і саме митний орган на цій стадії здійснює перевірку класифікації та кодування товару.

На відміну від податкової декларації - документу, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку (підпункт 1.11 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), митна декларація містить лише відомості про товар, який переміщується через митний кордон, а не визначає податкові зобов'язання.

Згідно з статтею 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Наслідком завершення митного оформлення є пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України (пункти 19, 35 статті 1 Митного кодексу України).

Згідно із статтею 4 Закону України від 05.02.1992 №2097-XII «Про Єдиний митний тариф»товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 8 Закону України від 05.02.1992 № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф»передбачено, що ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 05.02.1992 № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф»мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Таким чином, відповідальним за нарахування мита є митний орган.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2, підпункту б) пункту 10.1 статті 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган.

При цьому платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»відповідають лише за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Як вже зазначалось судом, пропуск товарів через митний кордон України означає завершення митного оформлення і виконання митним органом митних процедур, у тому числі й сплату податків і зборів, що пов'язуються з імпортом товарів на митну територію України.

Судом встановлено, що у 2009 р. перевірка правильності класифікації товару згідно з УКТЗЕД, нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД, поданими позивачем, та застосування пільг у їх сплаті проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар. Будь-які зауваження щодо правильності заповнення ВМД, класифікації та кодування товару під час митного оформлення були відсутні, документи, які були подані позивачем для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та для застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні товару у митного органу сумнівів не викликали.

Ставки ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України, встановлюються на підставі Закону України «Про Митний тариф України»від 05.05.2001 № 2371-III.

Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Відповідно до статті 311 Митного кодексу України в УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Відповідно до статті 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян. За змістом статті 313 Митного кодексу України класифікація товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Згідно з частиною першою статті 15 Митного кодексу України та пунктами 1.1, 3.22 Примірного положення про митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 25.07.2003 № 500, митниця є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі митної справи, який у межах своєї компетенції веде роботу з класифікації та кодування товарів у митних цілях відповідно до УКТЗЕД.

Як встановлено судом, відповідач за період оформлення позивачем вказаних у позові ВМД та пропуску товару у вільний обіг не виносив рішення щодо класифікації товару, яким би позивачу було визначено обов`язок класифікувати товар за кодом, відмінним від коду УКТЗЕД, яким керувався позивач при здійсненні митного оформлення товарів протягом зазначеного періоду.

Як вбачається з даних Акта перевірки, товар, заявлений позивачем до митного оформлення згідно вказаних ВМД, пропущено на митну територію України.

Згідно з матеріалами справи в період з 01.06.2009 по 31.12.2009 позивач здійснював ввезення на митну територію України спірного препарату на підставі перевірених та погоджених з Митним органом ВМД. Суд бере до уваги, що заповнюючи ВМД позивач зазначав наявну у нього достовірну інформацію стосовно ввезеного товару (найменування, кількісні та якісні характеристики), а митний орган погоджувався із присвоєнням товару коду групи 3004. Таким чином, у цій справі судом не встановлено обставин та відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо порушення товариством законодавства України безпосередньо під час пропуску товарів через митний кордон України.

Отже, оформлення відповідачем ВМД свідчить про надання цьому суб`єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує його права та обов`язки щодо здійснення ним відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Таким чином, якщо митний орган, приймаючи вантажні митні декларації, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України, тобто погоджувався з наданими позивачем відомостями про товар, то відповідно до статті 17 Закону України від 05.02.1992 № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф», пунктів 10.1 та 10.3 статті 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»митний орган не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема з посиланням на результати перевірки.

Як вже зазначалось судом, згідно з чинним на час вчинення цих операцій законодавством вантажна митна декларація не є тотожною податковій декларації, а відповідальним за визначення податкових зобов'язань щодо сплати ввізного мита та податку на додану вартість у зв'язку з ввезенням товарів на митну територію України в силу закону є митний орган.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2 оглядового листа Верховного Суду України від 01.03.2010 № 21-13/2010, а також у постановах Верховного Суду України від 02.06.2009 у справі № 21-474во09 та від 21.01.2011 у справі №21-64а10.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Відповідачем не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято законно, обґрунтовано, у межах компетенції, тобто з урахуванням усіх обставин.

Отже, суд дійшов висновку про те, що відповідач не має у цей час правових підстав для винесення податкового повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, якщо мав місце факт згоди митного органу з відомостями щодо ставки ввізного мита чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної позивачем, під час прийняття вантажно-митних декларацій та пропуску товару на митну територію України у 2009 р.

Таким чином, беручи до уваги приписи наведених правових норм, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що нарахування відповідачем податкового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість», а також нарахування штрафних санкецій здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для визнання протиправними та скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 10.05.2012 №129.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач сплатив судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 72, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №129 від 10.05.2012, винесене Київською регіональною митницею.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» судовий збір у сумі 290 (двісті дев'яносто) грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 серпня 2012 р.