Постанова № 27919716, 03.12.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2012 року Справа№2а-5517/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання- Маслаковій І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Дейнеки В.С. (довіреність б/н від 05.09.12 р.),

представника відповідача - Кіпчук А.С. (довіреність №49 від 27.09.12 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства "Бос-Транс-Ком"

до державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області

третя особа - ,

про скасування податкового повідомлення-рішення №0001322301/2140 від 28.08.12 р.,

в с т а н о в и в:

приватне підприємство "Бос-Транс-Ком" звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №0001322301/2140 від 28.08.2012 р., яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 458 269 грн., у тому числі, за основним платежем -388 259 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 70 010 грн. Вказуючи на необґрунтованість прийнятого рішення з мотивів його безпідставності, просило суд рішення податкового органу скасувати.

Ухвалою суду від 15.11.12 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити з урахуванням того, що до суду надано всі документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, які засвідчують реальний характер господарських операцій підприємства з ТОВ «Тірус», «Вікна-плюс», «Тіал-Альянс», «Декос Альянс», ПП «ШЕДУ»та ТОВ «ВІП СОЮЗ». Довести обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги представник позивача не зміг, пославшись на свою необізнаність у справі.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги не визнала, в матеріалах справи наявне заперечення проти позову, в якому єдиною підставою для невизнання позовних вимог вказано дані актів перевірок контрагентів ПП «Бос-Транс-Ком»про встановлення фактів здійснення цими підприємствами операцій з фінансово-грошовими потоками, товарний характер яких наявними документами, наданими до перевірки не підтверджено. В усних поясненнях довести правомірність прийнятого рішення з посиланням на доказами також не змогла. Проте зазначила, що документи первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності позивача на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства податковим органом не досліджувались, оскільки, на її думку, достатньо висновків актів перевірок контрагентів ПП «Бос-Транс-Ком».

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне:

31.07.2012 р., на підставі направлення №277/000262 та згідно із ст.ст. 20, п.п.78.1.1 п.78.1 статті 78 ПК України державним податковим ревізором-інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ в Обухівському районі було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП "Бос-Транс-Ком" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Тірус», «Вікна-плюс», «Тіал-Альянс», «Декос Альянс», ПП «ШЕДУ»та ТОВ «ВІП СОЮЗ»за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012р., наслідком якої стало складання акту перевірки №1780/220/33646179 від 13.08.2012 р. та прийняття податкового повідомлення-рішення №0001322301/2140 від 28.08.12 р. Згідно із висновками акту перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198 ПК України, що виявилося у занижені ПДВ у розмірі 388 259,00 грн., в т.ч. за серпень 2010 р. у сумі 9290,00 грн., за вересень 2010 р. - 9317,00 грн., за жовтень 2010 р. - 21 750,00 грн., листопад 2010р.- 17 150,00грн., грудень 2010р. -17 900,00грн., січень 2011р. -21 325,00грн., лютий 2011р. -14 278,00грн., березень 2011р. -16 500,00грн., квітень 2011р.- 10 900,00грн., травень 2011р. -22 470,00грн., червень 2011р. -22 750,00грн., липень 2011р. -19280,00грн., серпень 2011р. -1 000,00 грн., вересень 2011р. -16 770,00 грн., жовтень 2011р. -34 892,00грн., листопад 2011р. -20 850,00грн., грудень 2011р. -26 887,00грн., січень 2012р. -19 700,00грн., лютий 2012р. -16 800,00грн., березень 2012р. -18 250,00грн., квітень 2012р. -30 200,00грн.

Як убачається із матеріалів справи, 01.03.2011 р., між ПП "Бос-Транс-Ком", як замовником та ТОВ «Тірус»- виконавцем було укладено договір надання послуг за №060301, згідно умов якого виконавець прийняв зобов?язання здійснити експедиційні послуги, пов'язані з вантажоперевезенням замовника. На підтвердження реальності проведеної господарської операції були додані до матеріалів справи: податкові накладні, рахунки фактури, акти здачі-прийняття робіт(надання послуг).

04.07.2011р. та 18.07.2011р. ПП «Бос-Транс-Ком»уклало договори про надання послуг з ТОВ «Тіал-Альянс»за №180711/1, а також між сторонами були укладені аналогічні договори від 25.07.2011р. за №250711/1, від 28.07.2011р. за №280711/1, від 25.06.2011р. за №250611/1, від 20.06.2011р. за №200611/1, від 18.05.2011р. за №180511/1, від 27.05.2011р. за №270511/1, від 01.06.2011р. за №010611/1, від 080.06.2011р. за №080611/1, №040711/1 відповідно до умов яких виконавець прийняв зобов'язання, за замовленням позивача, надавати навантажувально-розвантажувальні послуги. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій були додані до матеріалів справи: податкові накладні, рахунки фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

07.11.2011р., 22.11.2011р., 14.11.2011р., 28.11.2011р., 12.10.2011р., 28.10.2011р., 19.10.2011р., 12.09.2011р., 21.09.2011р., 26.09.2011р., 30.09.2011р., 10.08.2011р., 17.08.2011р. 23.08.2011р., 31.08.2011р., 03.10.2011р., 28.12.2011р., 29.12.2011р., 25.01.2012р., 13.01.2012р., 11.01.2012р., 05.01.2012р., 07.12.2011р., 14.12.2011р. між позивачем та ТОВ «Декос-Альянс»було укладено договори надання послуг аналогічні попереднім, на підтвердження реального характеру яких до позовної заяви додано: податкові накладні, рахунки фактури, акти здачі-прийняття робіт(надання послуг) та оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

11.04.2012 р. між позивачем та ТОВ «ВІП СОЮЗ» було укладено договір про надання послуг за №11042012/1 з навантажувально-розвантажувальних робіт. Такі ж договори були укладені з тим самим контрагентом 18.04.2012р. за №18042012/1, 20.04.2012р. за №20042012/1, від 05.03.2012р. за №05032012/1, від 10.02.2012р. за №10022012/1, від 24.02.2012р. за №24022012/2, від 07.03.2012р. за №07032012/1, від 22.03.2012р. за №22032012/1, від 23.03.2012р. за №23032012/1. До суду представлено оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, рахунки фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

По взаємовідносинах з ПП «ШЕДУ»наявні лише податкова накладна, рахунок фактура, акт здачі-прийняття робіт(надання послуг).

По взаємовідносинах з ТОВ «Вікна Плюс»наявні лише податкові накладні, рахунки фактури, акти здачі-прийняття робіт(надання послуг).

Дослідивши зміст представлених документів та співставивши їх з фактичними обставинами у справі, суд приходить до висновку про безтоварний характер здійснених господарських операцій з огляду на наступне:

відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і, які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем первинні документи не містять обов?язкових реквізитів щодо змісту та обсягу здійснених господарських операцій; місце їх проведення; прізвища, ім?я по батькові відповідальних за проведення операцій осіб, із зазначенням їх посад.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Так, представник позивача у судовому засіданні стверджував, що позивачем надавались розвантажувально-наватажувальні послуги ВАТ «Галактон»із залученням працівників третіх осіб- підприємств контрагентів. Вказана обставина жодним чином не підтверджена наявними доказами.

Крім того, суд зважає на таке: всі матеріальні цінності, що прибувають на підприємство, повинні бути своєчасно оприбутковані відповідними складами. Тільки в організаціях оприбуткування масових будівельних матеріалів допускається проводити поза складом.

Товари, що надходять на склади підприємства повинні підлягати реальній перевірці щодо відповідності їх асортименту (кількості, вазі, об'єму, рахунку-фактурі) і якості, вказаних у супровідних документах. Приймання і оприбуткування матеріалів, що надходять із сторони від постачальників, оформлюється відповідними складами підприємства шляхом складання типової форми № М-4 "Прибутковий ордер, який виписується на підставі рахунка-фактури постачальника та інших супровідних документів. На масові однорідні вантажі, що прибувають від одного і того самого постачальника декілька разів протягом дня, дозволяється складати прибутковий ордер у цілому за день. При встановленні невідповідності матеріальних цінностей, що надійшли, їх асортименту, якості і кількості, вказаних у рахунках-фактурах та інших документах постачальника, складається типова форма №7 "Акт про приймання матеріалів". Акт складається у двох примірниках: один є підставою для оприбуткування цінностей комірником; другий передається до юридичного відділу для впорядкування претензій постачальнику. Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковуються на склад на підставі товарно-транспортної накладної, одержаної від вантажовідправника. Товарно-транспортна накладна складається з трьох самостійних розділів: відомості про вантаж, вантажно-розвантажувальні роботи та інша інформація. Перший розділ накладної служить для списання матеріалів у вантажовідправника і оприбуткування на склад.

У разі надходження вантажу на склад без документів, відділ постачання виписує наказ складу про прийом вантажу без документів. Завідуючий складом здає накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.

Для одержання матеріалів від іногороднього постачальника, покупець повинен видати експедитору (або представнику відділу постачання) Довіреність т. ф. № М2 (або 4), зареєстровану у журналі реєстрації довіреностей.

Передумовою здійснення вантажно-розвантажувальних робіт є складання таких обов?язкових документів як вантажна квитанція, замовлення, розклад тощо про наявність яких представниками сторін нічого не відомо.

Поряд з іншими первинними документами з оприбуткування матеріалів використовується податкова накладна. Податкова накладна є підставою для нарахування суми податкового кредиту покупцем і суми податкового зобов'язання постачальником. Податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал надається покупцю, друга копія залишається у продавця. При цьому видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів або прийняття платежу із зазначенням суми податку. Дані податкових накладних покупцем записуються до Журналу реєстрації податкових накладних.

Суд також звертає увагу, що у відповідності з чинним законодавством договір транспортного експедирування -це самостійний договірний вид, який має багато рис інших видів зобов'язань. Договір про надання послуг (навантажувально-розвантажувальних робіт), договір перевезення (доставка вантажу); договір зберігання (забезпечення цілісності та неушкодженості вантажу); договір комісії або договір доручення (оформлення передачі та приймання вантажу) є договорами однієї ланки, що створюють нерозривний процес, юридичне регулювання якого здійснюється лише в рамках одного, а не декількох договорів. Цілісність зазначеного процесу визначена допоміжним характером діяльності експедитора по відношенню до транспортних перевезень. Поза зв'язком із транспортом немає і договору експедирування та договору про надання послуг. Необхідно відмітити, що особливість предмету договору еспедитування полягає в тому, що всі послуги, які надає клієнту експедитор направлені на досягнення єдиної мети - забезпечення перевезення вантажів. Суд вважає, що вказана ознака дозволяє відмежувати послуги які надаються експедитором, від послуг які надаються вантажовідправникам, вантажоодержувачам та транспортним організаціям з боку інших осіб, які обслуговують учасників транспортного процесу.

З урахуванням цілісності процесу транспортного експедитування та законодавчо врегульованого механізму надходження товарів від продавця до покупця та оприбуткування їх на склад або завантаження товару для відправки очевидно, що самі по собі розвантажувально-навантажувальні роботи, без прив?язок до операцій з придбання, експедитування, оприбуткування (відпуску) товару, існувати не можуть, а відтак всі дії суб?єктів господарювання повинні підпорядковуватись приписам нормативно-правових актів щодо складання та документального оформлення господарських операцій на кожному етапі її проведення. З огляду на надані представником позивача пояснення та документи, суд приходить до висновку про відсутність реального характеру операцій позивача з його контрагентами, отже про безпідставність заявлених вимог.

Згідно із п.198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі ) у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 статті198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту,- зазначено у п.201.7 ст.201 ПК України. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт, послуг що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платника податку. При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова звітність -бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємств за звітний період.

Частиною 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити про які судом зазначалось вище. Тому, будь-які документи (договори, накладні, рахунки-фактури, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактично господарська операція проведена не була, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних ревізитів таких документів. Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»або до вимог Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

З огляду на викладене суд вважає, що у задоволенні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0001322301/2140 від 28.08.12 р. слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 грудня 2012 р.