Рішення № 2790980, 13.01.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

13.01.2009

Справа №2-15/10678-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Салта» ЛТД», (95000 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Комунальна/пров. Промежуточний, 24/3; 95017 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 34/2; ідентифікаційний код 22277848)

До відповідача Товариства з обмежено відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД, (95017 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Грибоєдова,7; ідентифікаційний код 30848549)

Про стягнення 25694,52 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – Махлай О.В., довіреність № 2 від 12.01.2009 р. у справі

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Салта» ЛТД» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмежено відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД про стягнення 25174,52 грн. основного боргу, 462,22 грн. – пені, 57,78 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 37/03-2007 на виготовлення поліграфічної продукції від 13.03.2007 р. щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, що і стало приводом для звернення ТОВ Фірма «Салта» ЛТД» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Представник відповідача позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, то суд вважає за можливим розглянути справу за наявними у справі документами в порядку ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

13.03.2007 р. між ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД (Замовник) та ТОВ «Фірма «Салта» ЛТД» (Виконавець) був укладений договір № 37/03-2007 на виготовлення поліграфічної продукції (а.с.7-8).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Виконавець за дорученням Замовника приймає на себе зобов’язання виготовити поліграфічну продукцію відповідно зразків, затверджених Замовником (далі – Продукція), а Замовник зобов’язується прийняти та сплатити на передбаченим даним договором умовах виконану роботу.

Оплата продукції здійснюється по договірним цінам, узгодженими сторонами. Умови оплати: відстрочення платежу 15 календарних днів з моменту відвантаження продукції (п. 2.1 Договору).

По завершенню робіт Виконавець надає Замовнику розрахункову накладну. Замовник протягом 2-х днів зобов’язаний направити Виконавцю підписану розрахункову накладну або мотивовану відмову від приймання робіт (п. 3.1 Договору).

На виконання умов зазначеного договору, позивачем на адресу відповідача була поставлена поліграфічна продукція на загальну суму 25174,52 грн., що підтверджується розрахунковими накладними № 911 від 14.10.2008 р. на суму 11516,40 грн., № 912 від 14.10.208 р. на суму 4797,90 грн., № 913 від 14.10.2008 р. на суму 8860,22 грн. (а.с.9-11).

Отримання зазначеної продукції відповідачем підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача у зазначених розрахункових накладних та довіреність на отримання товаро – матеріальних цінностей серії ЯПЗ № 333206 від 14.10.2008 р. (а.с.12).

Із урахуванням умов договору, щодо встановлення відстрочення платежу на 15 календарних днів з моменту відвантаження продукції, відповідач повинен був розрахуватися за отриману продукцію у строк до 29.10.2008 р., проте відповідну оплату не провів, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 25174,52 грн. за отриману продукцію, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Позивачем на адресу відповідача 19.11.2008 р. була спрямована вимога про сплату заборгованості (а.с.23).

У відповіді від 05.12.2008 р. № 706 на претензію позивача, відповідач визнав наявність у нього заборгованості щодо сплати отриманої продукції.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за поставлений позивачем товар.

За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 25174,52 грн. заборгованості за поставлений товар, через що вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ««Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД заборгованості у розмірі 25174,52 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 462,22 грн. за період з 12.10.2007 р. по 06.07.2008 р.

Так, п. 4.5 Договору передбачено, що у випадку порушення Замовником строків оплати продукції, … Замовник сплачує пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 462,22 грн. за період з 30.10.2008 р. по 26.11.2008 р. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 57,78 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено прострочення відповідачем обов’язку щодо оплати отриманого товару, вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних суд визнає обґрунтованими.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період 30.10.2008 р. по 26.11.2008 р. у розмірі 57,78 грн. підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД, (95017 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Грибоєдова,7; ідентифікаційний код 30848549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Салта» ЛТД», (95000 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Комунальна/пров. Промежуточний, 24/3; 95017 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 34/2; ідентифікаційний код 22277848; р/р 260042124701 в КРУ ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», м. Сімферополь, МФО 384889) 25174,52 грн. основного боргу, 462,22 грн. пені, 57,78 грн. 3 % річних, 256,95 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.