Ухвала суду № 27902229, 29.11.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/5792/12

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

при секретарі: Грищук С.Д.

за участю представників сторін:

представника позивача: Іванчук Наталії Олексіївни,

представника відповідача: Пятковського Андрія Михайловича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська агрохімічна компанія" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Подільська агрохімічна компанія" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008322301/2773, №0008332301/2774, №0008342301/2775 від 15.08.2012 року.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 10 жовтня 2012 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Хмельницьким окружним адміністративним судом встановлено, що працівниками ДПІ у м. Хмельницькому проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.4, п.п. 138.8.1 п. 138.8, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яке полягає у занижені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період в розмірі 373 791 грн., а також порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, в розмірі 311 372 грн.

На підставі виявлених порушень складено акт № 4609/22-2/32875071 від 06.08.2012 року та винесено податкові повідомлення-рішення від 15.08.2012 року № 0008322301/2773, № 0008332301/2774 та № 0008342301/2775.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно визначив розмір валових витрат та податкового кредиту. Факт отримання позивачем товарів підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують здійснення платником витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

П.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено Хмельницьким окружним адміністративним судом та підтверджується матеріалами справи, 08.11.2010 року між позивачем та ТОВ СП "Агромрія" укладено договір купівлі-продажу мінеральних добрив № 44/11/2010-МД, відповідно до умов якого ТОВ СП "Агромрія" зобов'язалось доставити а позивач прийняти та оплатити товар. 17.11.2010 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до даного договору, відповідно до якої Продавець продає а Покупець купує мінеральні добрива загальною вартістю 76 260 грн.

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується видатковими накладними №Ам-0000022, №Ам-0000023 від 17.11.2010 року, податковими накладними №23, №24 від 17.11.2010 року, актом прийому-передачі мінеральних добрив від 17.11.2010 року.

03.03.2011 року між позивачем та ТОВ СП "Агромрія" укладено договір купівлі продажу товару № 10/3/2011. Згідно його умов позивач придбав у ТОВ СП "Агромрія" автонавантажувач валовий загальною вартістю 45 000 грн.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано видаткову накладну №Ам-0010/1 від 10.03.2011 року, податкову накладну №1 від 10.03.2011 року, акт приймання-передачі № 1 від 10.03.2011 року.

18.05.2011 року між позивачем та ТОВ СП "Агромрія" укладено додаткову угоду №3 до договору № 44/11/2010-МД від 08.11.2010 року, згідно умов якої Продавець продає а Покупець купує мінеральні добрива загальною вартістю 85300 грн.

Факт доставки та оплати товару підтверджується видатковою накладною № Ам-000138 від 18.05.2011 року, податковою накладною №138 від 18.05.2011 року, актом прийому-передачі мінеральних добрив від 18.05.2011 року.

Згідно з договором купівлі-продажу № 101/09/11 від 13.07.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Родючість Плюс", останнє поставило позивачу мінеральні добрива.

Факт доставки та оплати товару підтверджується видатковими накладними № РН-1 від 21.07.2011 року на суму 559681,50 грн., № РН-2 від 22.07.2011 року на суму 573875,25 грн., № РН-3 від 24.07.2011 року на суму 233521,50 грн., № РН-4 від 24.07.2011 року на суму 289591,25 грн., податковими накладними №1 від 14.07.2011 року, №2 від 14.07.2011 року, №3 від 15.07.2011 року, №4 від 20.07.2011 року, №5 від 21.07.2011 року, №6 від 21.07.2011 року, №7 від 22.07.2011 року, №8 від 24.07.2011 року, накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей на отримання мінеральних добрив ТОВ "СП Агромрія" від ВАТ "Одеський припортовий завод", сертифікатами якості, а також накладними на перевезення вантажу залізничним транспортом по кожній операції з поставки мінеральних добрив.

Матеріали також містять докази подальшої реалізації отриманого товару, а саме: видаткові накладні: №РН-0000097 від 05.03.2012 року, №РН-0000096 від 13.03.2012 року, №РН-0000128 від 15.03.2012 року, №РН-0000148 від 21.03.2012 року, №РН-00692 від 20.04.2011 року, №РН-00696 від 14.04.2011 року, №РН-0000230 від 26.04.2012 року, №РН-0000232 від 03.05.2012 року, №РН-0000255 від 04.05.2012 року, №РН-0000257 від 11.05.2012 року, №РН-00911 від 01.08.2011 року, №РН-00906 від 11.08.2011 року, №РН-00878 від 25.08.2011 року, №РН-00968 від 30.08.2011 року, №РН-00904 від 05.09.2011 року, №РН-00907 від 06.09.2011 року, №РН-00951 від 19.09.2011 року.

Крім того, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем надано виписки з банківських рахунків та витяг із книги складського обліку.

Вказані первинні документи були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність операцій позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

На спростування доводів відповідача щодо відсутності документального підтвердження виписки довіреностей, а також відсутності документів, що підтверджують поставку товару від ТОВ "СП Агромрія" позивачем надано копії договорів, укладених з ТОВ "СП Агромрія" відповідно до умов яких поставка товару здійснюється за умовах СРТ (згідно з правилами "Інкотермс-2000"), копії наказів про призначення матеріально-відповідальних осіб по прийняттю вантажів та договорів про повну матеріальну відповідальність.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи податкового органу щодо недекларування контрагентом позивача - товариством з обмеженою відповідальністю "СП Агромрія" податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів відхиляє також доводи податкового органу щодо анулювання свідоцтв платника податків контрагентів позивача - ТОВ "СП Агромрія" та ТОВ "Родючість Плюс".

Не може бути підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Колегія суддів вважає помилковим посилання податкового органу на відсутність в залізничних накладних ТОВ "Родючість Плюс" як відправника товару в обґрунтування нездійснення господарських операцій.

Зазначені накладні є супровідними документами для залізничного транспортування та не містять відомості про продавця товару. Таким чином з огляду на те, що зазначені документи оформлюються відправником товару та перевізником, цілком логічно, що ТОВ "Родючість Плюс" не згадується в залізничних накладних. Даний факт не може підтверджувати чи спростовувати перехід права власності на товар, а підтверджує виключно транспортування залізничним транспортом зазначеного товару.

Також, відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, визначено хто є вантажовідправник та вантажоодержувач. Вантажовідправник (відправник і вантажовласник) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення. Вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж. Дане свідчить про те, що відправник товару не обов'язково має бути власник продукції. В даному випадку продавець є власником, а відправником є сам виробник товару.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 грудня 2012 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.