Постанова № 27895921, 16.07.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/309/12

Головуючий у 1-й інстанції: Маренич І.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Залімського І. Г. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Державної податкової служби на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом корпорації "Скіф" до Державної податкової адміністрації у м. Чернівцях Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2012 року корпорація «Скіф» звернулась в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень від 01 лютого 2012 року №0000160231 та №0000170231.

04 травня 2012 року Чернівецький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені завчасно і належним чином, а відтак судом апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглянуто справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ДПІ у м. Чернівці проведено позапланову виїзну перевірку корпорації «Скіф» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з ТОВ «А-Нет» за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 18 січня 2012 року №101/23-1/30071505.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем 198.1.а) п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.202.2, п. 200.3, п.200.4.б) ст. 200, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України (ПК України), п. 1 Наказу ДПА України «Про затвердження форми Податкової накладної та порядку її заповнення» від 21 грудня 2010 року за №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 145784 грн. за податковими накладними від ТОВ «А-Нет», в тому числі по деклараціях за липень 2011 року - 30699 грн., за серпень 2011 року - 34266 грн., за вересень 2011 року - 80819 грн., позивачем занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 25 декларації), всього у сумі 104408 грн., в тому числі по декларації за серпень - 64965 грн., за вересень - 39443 грн., позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, по декларації з ПДВ за липень 2011 року в сумі 30699 грн. та по декларації за вересень 2011 року в сумі 41376 грн.

На підставі акта перевірки, 01 лютого 2012 року ДПІ у м. Чернівці прийняті податкові повідомлення-рішення №0000170231, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 41376 грн. та №0000160231, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 130510 грн., з яких за основним платежем - 104408 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 26102 грн.

Не погодившись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджується реальність господарської операції, а відтак податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у перевіряємий період між корпораціє «Скіф» та ТОВ «А.Нет» були укладені договори поставки та договір по виконанню комплексних робіт.

В той час, для перевірки корпорацією «Скіф» надані тільки документи, що мають назви видаткові накладні та податкові накладні, які в свою чергу належним чином не оформлені. Так, у податкових накладних відсутнє прізвище біля підпису особи, що виписала податкову накладну, а у видаткових накладних є лише печатка корпорації «Скіф», однак жодних підписів не має.

Разом з тим, апеляційний суд відмічає, що наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування таких за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Так, колегія суддів критично ставиться до висновків суду першої інстанції про те, що на виконання вказаних вище господарських операцій позивач повністю розрахувався з ТОВ «А.Нет», оскільки в матеріалах справи не має жодного підтверджуючого доказу з цього приводу, а саме платіжних доручень.

Так як в ході проведення перевірки не представлено вищезазначені документи, які є обов'язковими при передачі товару, перехід права власності не відбувся тобто немає підтвердження фактичного отримання товару. Витрати, понесені на придбання товару не оформлені відповідними первинними документами. У зв'язку з вищезазначеним, відсутнє підтвердження фактичного придбання товару та не доведено факт її використання у межах господарської діяльності.

Тобто, наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Державної податкової служби задовольнити повністю .

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2012 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову корпорації "Скіф" до Державної податкової адміністрації у м. Чернівцях Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити .

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Залімський І. Г.

Мельник-Томенко Ж. М.