Ухвала суду № 27895814, 06.06.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/843/12

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби та товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Зерновий Союз" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Зерновий Союз" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Зерновй Союз» (ТОВ «Агро-Зерновий Союз») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправними дій відповідача по прийняттю податкових повідомлень-рішень від 02 лютого 2012 року №0000262350, №0000252350, №0000242350 та визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень від 02 лютого 2012 року №0000262350, №0000252350, №0000242350.

13 квітня 2012 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких позивач просить скасувати вказану постанову в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправними дій відповідача по прийняттю податкового повідомлення-рішення від 02 лютого 2012 року №0000262350 та визнання його нечинним і скасування та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог. Відповідач у своїй апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційних скарг апелянти зазначають про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального права.

Позивач (апелянт) в судове засідання не з'явився. До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №27745 подав заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Відповідач (апелянт) в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ДПІ у м. Вінниці проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Агро-Зерновий Союз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15 травня 2009 року по 01 січня 2011 року, за результатами якої складено акт від 24 січня 2012 року №189/2320/36474378.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем пп. 4.11 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 611583 грн., а саме: за 4 квартал 2009 року в сумі 78209 грн.; за 1 квартал 2010 року в сумі 303369 грн.; за 2 квартал 2010 року в сумі 228828 грн.; за 3 квартал 2010 року в сумі 1177 грн.; порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 295868 грн. у тому числі: за листопад 2009 року на суму 42396 грн.; за грудень 2009 року на суму 9743 грн.; за січень 2010 року на суму 4710 грн.; за лютий 2010 року на суму 94649 грн.; за березень 2010 року на суму 103022 грн.; за квітень 2010 року на суму 39141 грн.; за травень 2010 року на суму 705 грн.; за червень 2010 року на суму 1170 грн.; за липень 2010 року на суму 332 грн.

Також встановлено порушення позивачем ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1993 року №56-93 та пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ, а саме ТОВ «Агро-Зерновий Союз» не подано податкових розрахунків комунального податку та занижено комунальний податок на суму 10,20 грн. у тому числі: за 2 квартал 2010 року на суму 3,40 грн.; за 3 квартал 2010 року на суму 3,40 грн.; за 4 квартал 2010 року на суму 3,40 грн., порушення позивачем пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 36.1 ст. 36, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ, а саме неподання у встановленні терміни декларацій з податку на прибуток підприємств за 2-4 квартали 2010 року.

На підставі акта перевірки, 02 лютого 2012 року ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення №0000262350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з комунального податку в розмірі 510 грн., №0000252350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 369835 грн. та №0000242350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 764989 грн.

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями позивач оскаржив їх до Вінницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 02 лютого 2012 року №0000252350, №0000242350 прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства, а також те, що скасування рішення охоплює в собі й визнання протиправними дій при його прийнятті, а тому питання протиправності дій, у даному випадку, окремого окреслення судовим рішенням не потребує.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року №283/97-ВР (Закон №283) визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 цієї ж статті).

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено те, що в ході перевірки податковим органом виявлено завищення ТОВ «Агро-Зерновий Союз» валових витрат за 9 місяців 2010 року наростаючим підсумком в сумі 7635859 грн., а за 2010 рік наростаючим підсумком в сумі 6780303 грн., тобто валові витрати за 4 квартал становлять мінус 855556 грн.

Також, податковим органом встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 04.1 Декларацій «, витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» та 05.1 «собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг )» завищення у сумі -1774313,00 грн., а саме: за 4 квартал 2009 року завищення в сумі 312837 грн.; за 1 квартал 2010 року завищення в сумі 1213479 грн.; за 2 квартал 2010 року завищення в сумі 246006 грн.; за 3 квартал 2010 року завищення в сумі 1991 грн. та заниження у сумі -2198821 грн., а саме: за 2 квартал 2010 року заниження в сумі 2069035 грн.; за 3 квартал 2010 року заниження в сумі 129786 грн., які пов'язані з наданням позивачем транспортних послуг по перевезенню будівельних матеріалів, що не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача, а відтак виключають наявність витрат, доцільність їх здійснення.

При цьому, в матеріалах справи на підтвердження надання вищевказаних транспортних послуг містяться наступні первинні документи: податкові та видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Стосовно посилань податкового органу відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

При цьому, відповідно до пп.. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Так, податкові накладні отримані ТОВ «Агро-Зерновий Союз» відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та містять всі обов'язкові реквізити.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно здійснено висновок про безпідставне заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, а відтак прийняті в результаті податкові повідомлення-рішення також є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень, оскільки при оскаржені таких рішень, суд перевіряє правомірність дій щодо їх винесення (прийняття) і у випадку встановлення протиправності в таких діях, скасовує відповідні рішення, тобто скасування рішень охоплює в собі й визнання протиправними дій при їх прийнятті, а тому питання протиправності дій, у даному випадку, окремого окреслення судовим рішенням не потребує.

Стосовно позовних вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 лютого 2012 року №0000262350 згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з комунального податку в розмірі 510 грн., то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки факт не подання податкових розрахунків комунального податку та заниження його в сумі 10,20 грн. не заперечувалось представником позивача в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби та товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Зерновий Союз", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий /підпис/ Матохнюк Д.Б.

Судді /підпис/ Курко О. П.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар