Ухвала суду № 27895811, 05.09.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-3077/10/2470

Головуючий у 1-й інстанції: Скакун О.П.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судових засідань: Лукашик М.О.

представника позивача (апелянта): Косовського М.В.

представника відповідача: Швець О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Перспектива плюс" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Перспектива плюс" до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2010 року приватне підприємство «Перспектива плюс» (ПП «Перспектива плюс») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області (ДПІ у Глибоцькому районі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 08 липня 2010 року №0000013500/0-10685, №0000312300/0-10684 та від 06 вересня 2010 року №0000013500/1-14237, №0000312300/1-14238.

24 травня 2012 року Чернівецький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити

Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ДПІ у Глибоцькому районі проведено планову виїзну перевірку ПП «Перспектива плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт від 24 червня 2010 року №137/2300/31462043.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем пп.7.2.1, п.п. 7.2.6, п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.5.1, п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 1122786 грн. та порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевірений період на загальну суму 1403482 грн.

Підставою для таких висновків податкового органу слугувало те, що зустрічні перевірки ТОВ «Формаксбуд» неможливо провести у зв'язку з відсутністю за місцем реєстрації, а ТОВ «КП Буд-Реал ЛТД» у зв'язку з визнанням його банкрутом, а відтак на думку податкового органу безпідставним є віднесення позивачем до складу валових витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг), постачальниками яких є ТОВ «Формаксбуд» та ТОВ «КП Буд-Реал ЛТД» та включення до податкового кредиту податок на додану вартість з вартості цих товарів та послуг.

На підставі акта перевірки ДПІ у Глибоцькому районі винесені податкові повідомлення-рішення від 08 липня 2010 року №0000013500/0-10685, яким ПП «Перспектива плюс» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2105223 грн., в тому числі основного платежу 1403482 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 701741 грн., від 08 липня 2010 року №0000312300/0-10684, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 1684179 грн., в тому числі основного платежу 1122786грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 561393 грн., від 06 вересня 2010 року №0000013500/1-14237, яким ПП «Перспектива плюс» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2105223 грн., в тому числі основного платежу 1403482грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 701741 грн. та від 06 вересня 2010 року №0000312300/1-14238, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 1684179 грн., в тому числі основного платежу 1122786грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 561393 грн.

Не погодившись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, про відсутність фактичного здійснення операцій із зазначеними контрагентами, що підтверджується відсутністю належним чином оформлених документів, необхідних для формування витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пп 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (Закон №168) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2. вказаної статті Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, згідно п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, в силу частини четвертої пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами.

Єдиною умовою не включення до складу валових витрат згідно пп. 5.3.9 цього Закону є не підтвердження будь-яких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Жодних інших підстав Закон не передбачає.

Наведене вище також узгоджується із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996), який визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наданні первинні документи ТОВ «Формаксбуд» та ТОВ «КП Буд-Реал ЛТД» для ПП «Перспектива плюс» стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, однак в матеріалах справи містяться письмові пояснення директора ТОВ «Формаксбуд» - ОСОБА_5 в яких вона вказала на те, що ніяких взаємовідносин з ПП «Перспектива плюс» не було, договорів не укладалось, робіт (послуг) не надавалось, податкових накладних, актів виконаних робіт, рахунків-фактур та інших документів особисто вона, як директор ТОВ «Формаксбуд» не підписувала. Представлені перевірці документи на придбання будівельних матеріалів не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкових реквізитів - справжніх відомостей про особу та підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ТОВ «Формаксбуд».

Також, в матеріалах справи наявні письмові пояснення директора ТОВ «КП Будріал ЛТД» - ОСОБА_6 в яких останній вказав на те, що він був директором з початку 2008 року по грудень 2008 року і під час його перебування на займаній посаді взаємовідносин з ПП «Перспектива плюс» не пам'ятає. Надані для перевірки документи на придбання підрядних робіт не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкового реквізиту - справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ТОВ «КП Будріал ЛТД».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наданні первинні документи ТОВ «Формаксбуд» та ТОВ «КП Буд-Реал ЛТД», які підписані їх директорами, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та формування валових витрат є безпідставним.

Так, ст.. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за вказаною статтею має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Герцаївським районним судом Чернівецької області судовим розглядом кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_7, займаючи посаду директора ПП «Перспектива плюс», діючи умисно з метою ухилення від сплати податків, при проведенні ремонтно - будівельних робіт у Чернівецькому національному університеті, уклав удавані угоди з ТОВ «КП Будріал ЛТД», однак фактично проводив ці роботи силами штатних працівників свого підприємства та інших працівників, з якими не були укладені трудові угоди. Таким чином, незаконно формував податковий кредит та безпідставно включив до його складу ПДВ в сумі 284216,8 грн. Крім цього, з метою ухилення від сплати податків включив до складу податкового кредиту декларації по податку на додану вартість по підробленим податковим накладним ТОВ «КП Будріал ЛТД» на загальну суму 284216,8 грн., тобто скоїв службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.

Однак, старший слідчий СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області виніс постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про її закриття через зміну обстановки, оскільки обвинувачений відшкодував усю нанесену ним шкоду. Підсудний ОСОБА_7 під час судового засідання вину свою визнав повністю, щиро каявся та просить кримінальну справу відносно нього закрити.

Враховуючи наведене, Герцаївський районний суду Чернівецької області 15 вересня 2011 року виніс постанову, яка набрала законної сили, про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності через зміну обстановки. Кримінальну справу провадженням закрито.

Відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що постанова Герцаївського районного суду Чернівецької області від 15 вересня 2011 року, якою закрито кримінальну справу за нереабілітуючими підставами, є обов'язковою для суду при розгляді даної адміністративної справи оскільки нею встановлено факт зловживання директором ПП «Перспектива плюс» у сфері оподаткування.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що укладені договори між позивачем та його контрагентами не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів та приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Перспектива плюс", - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 вересня 2012 року .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.