Постанова № 27895365, 06.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5098/11

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретарів судового засідання: Марчака А.В., Грищук С.Д.

представників позивача (апелянта): Матуса А.А., Шлапака В.С., Красніцької А.Г.

представника відповідача: Непийводи І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Авто" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Авто" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, старшого державного податкового інспектора відділу перевірок стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці Левчишиної Лілії Миколаївни, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю суб'єктами господарювання, які здійснюють розрахунки в готівковій формі управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці Тимкова Михайла Григоровича, завідувача сектором КПР по ПДРФО управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці Мельникової Наталії Іванівни, державного податкового ревізора-інспектора управління погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ у м. Вінниці Камінської Лесі Андріївни про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь , -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо Авто» (ТОВ «Кредо Авто») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (ДПІ у м. Вінниці), старшого державного податкового інспектора відділу перевірок стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці Левчишиної Лілії Миколаївни, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю суб'єктами господарювання, які здійснюють розрахунки в готівковій формі управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці Тимкова Михайла Григоровича, завідувача сектором КПР по ПДРФО управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці Мельникової Наталії Іванівни, державного податкового ревізора-інспектора управління погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ у м. Вінниці Камінської Лесі Андріївни про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь від 01 листопада 2011 року №0004522340, №0004542340, №0002342310, №0002352310, №0004532340.

05 січня 2012 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представники позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити

Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Відповідачі - старший державний податковий інспектор відділу перевірок стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці Левчишина Л.М., головний державний податковий ревізор-інспектор відділу контролю суб'єктами господарювання, які здійснюють розрахунки в готівковій формі управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці Тимков М.Г., завідувач сектором КПР по ПДРФО управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці Мельникова Н.І., державний податковий ревізор-інспектор управління погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ у м. Вінниці Камінська Л.А. в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ДПІ у м. Вінниці проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Кредо Авто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт від 17 жовтня 2011 року №4092/2301/33649122.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п.1.32, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 23000 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування всього на суму 16551 грн.; порушення п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст.4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 38772 грн., та зменшено залишок від'ємного значення всього на суму 11370 грн.; порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, підприємством не оприбутковані готівкові кошти, які фактично надійшли 13 грудня 2010 року згідно фіскального звітного чеку №201, в сумі 21589,052 грн., в книзі обліку розрахункових операцій №0228010006р/1/ від 14 жовтня 2010 року, тобто підприємством не здійснений облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чеку РРО; порушення п.5, п.9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР та порушення п.п. 267.1.1 п.267.1, пп.267.4.6 п.267.4 ст. 267 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки, 01 листопада 2011 року ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення №0004522340 про застосування штрафних санкцій в розмірі 107945,10 грн., №0002342310 про збільшення суми податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 28750 грн., №0002352310 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 48403 грн., №0004542340 про застосування штрафних санкцій в розмірі 3848 грн. та №0004532340 про застосування штрафних санкцій в розмірі 680 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями позивач оскаржив їх до Вінницького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, а також виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, з метою вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержанням ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами Президентом України прийнято указ в якому установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземним громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються штрафні санкції у вигляді штрафу. Зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовується штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Таким чином, в останньому випадку, для оприбуткування готівки суб'єкт господарювання повинен провести готівкові кошти у повній сумі їх фактичних надходжень через реєстратор розрахункових операцій, роздрукувати фіскальні звітні чеки і здійснити їх облік у книзі обліку розрахункових операцій.

Книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Відповідно до пункту 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року №614 використання книги обліку розрахункових операцій (книга ОРО), зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Тобто, як вбачається з наведених положень, записи в розділі 2 книги ОРО здійснюються на підставі фіскальних звітних чеків, які містять інформацію про обсяг виконаних розрахункових операцій за день. Таким чином, записи до книги повинні вноситись щоденно в кінці робочого дня.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції те, що записи в розділі другому «Облік руху готівки та сум розрахунків» книги обліку розрахункових операцій №0228010006р/1/ від 14 жовтня 2010 року за 13 грудня 2010 року - відсутні, про що при проведенні перевірки зазначено працівниками податкового органу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що проведення розрахункових операцій через РРО само по собі не є свідченням того, що готівкові кошти оприбутковані в розумінні Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, а відтак прийняте відповідачем в результаті виявленого порушення податкове повідомлення-рішення є правомірним і не підлягає скасуванню.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 листопада 2011 року №0004532340 про застосування до ТОВ «Кредо Авто» штрафних санкцій в розмірі 680 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до п. п.9 5 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

При цьому, пп.. 9.1 п. 9 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року №614 передбачено, що перед початком використання розрахункової книжки на її реєстраційній сторінці необхідно зазначити дату початку використання.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем в порушення вищенаведених норм не зазначено дати початку використання розрахункової книжки №0228010006/1, зареєстрованої в ДПІ м. Вінниці 01 грудня 2010 року та не забезпечено зберігання фіскального чеку №2 за 13 квітня 2010 року.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 листопада 2011 року №0002342310 про збільшення ТОВ «Кредо Авто» суми податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 28750 грн. з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи те, що ТОВ «Кредо Авто» включено до складу валових витрат по рядку 04.1 декларацій - витрати по придбанню послуг з маркетингового дослідження по розширенню бази покупців, постачальників для збільшення товарообігу і поліпшення ефективності роботи підприємства, отриманих від ТОВ "Бромвтормет" та послуг по отриманню допомоги у веденні бухгалтерського обліку, складанні фінансової та податкової звітності, отриманих від ФОП ОСОБА_10

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року №283/97-ВР (Закон №283) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Дана стаття не містить жодних застережень щодо неможливості включення до складу валових витрат суб'єкта підприємницької діяльності сум, сплачених за договорами про надання юридичних, інформаційно-довідкових та послуг з ведення бухгалтерського обліку і звітності.

Підпункт 5.2.1 п. 5.2 вказаного Закону встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. До таких обмежень віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст. 5 Закону №283 передбачено особливий порядок податкового обліку.

За своєю суттю маркетинг для підприємства -це система організації його праці, за якою виробничі рішення приймаються спеціальним вивченням вимог ринку, прогнозуванням та управлінням їх. У систему маркетингу входить вивчення кон'юктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється (збувається) підприємством; аналіз зміни цін на продукцію та її замінники; прогнозування доходів потенційних споживачів і їх потреб у певному товарі; використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами, стимулювання збуту продукції; планування товарного асортименту з урахуванням соціально-психологічних настанов різних груп споживачів; спеціальна організація обслуговування споживачів, яка передбачає максимальне наближення товару до потенційного споживача.

Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку і підтверджуватись документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996).

В свою чергу вказаний Закон визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, які, зокрема, підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку, серед яких: документи, що підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

З огляду на наведені вище норми та зазначені фактичні обставини справи надані позивачем акти виконаних робіт не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують факти виконання маркетингових послуг, оскільки не містять інформації про конкретні обсяги та напрями, за якими згідно договорів здійснювалися відповідні дослідження.

Таким чином, у разі відсутності інформації щодо видів, змісту та обсягу спірних маркетингових послуг виключає можливість зробити оцінку щодо відповідності зазначеної позивачем вартості цих послуг рівню звичайної ціни.

Відповідно до змісту зазначених актів вони слугували підставою для прийняття позивачем рішення про оплату наданих послуг з відповідним віднесенням нарахованих до виплати грошових коштів до валових витрат підприємства.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що б містили дані про те, які маркетингові дослідження по розширенню бази покупців, постачальників для збільшення товарообігу і поліпшення ефективності роботи підприємства, а також яка саме допомога у веденні бухгалтерського обліку, складанні фінансової та податкової звітності проведено виконавцями за вказаними договорами. Адже з наявних в справі актів здачі-прийняття не вбачається, які роботи маркетингового характеру та в якому обсязі були виконані. Види наданих згідно актів прийому-здачі послуг носять загальний характер і фактично відтворюють умови договору про надання маркетингових послуг стосовно зобов'язань виконавців за цими договорами. При цьому позивачем не зазначено та жодним чином не підтверджено, в якій самій формі було викладено результати проведених маркетингових досліджень, як-от -звіт, висновок тощо.

Також, з актів прийому - передачі виконаних робіт, не зрозуміло, які саме проведено роботи, відсутній зміст та обсяг господарської операції та яким саме чином зазначені в акті послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про завищення позивачем валових витрат на суму придбаних маркетингових послуг.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 листопада 2011 року №0002352310 про збільшення ТОВ «Кредит Авто» суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 48403 грн., то колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до пп.. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону України "Про податок на додану вартість", для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Також, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить заборони на включення податкової накладної в тому місяці, коли її фактично отримано. Також не містить обов'язку платника податку включати податкову накладну до складу податкового кредиту того місяця, в якому вона була виписана.

Більше того, цими нормами чітко передбачено взаємозв'язок між включенням суми податку по господарській операції до податкового кредиту та датою отримання податкової накладної і містить пряму заборону не включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених податковими накладними чи іншими документами, які дають таке право.

Таким чином, помилковим являється висновок суду першої інстанції, стосовно того, що податковий орган правомірно встановив факт неправомірного формування позивачем податкового кредиту, оскільки даний висновок суду спростовується наявними в матеріалах справи податковими накладними, які відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і містять всі обов'язкові реквізити. При цьому, наявність помилки у оформленні податкової накладної не позбавляє права позивача сформувати податковий кредит.

Також колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 листопада 2011 року №0004542340 про застосування до ТОВ «Кредо Авто» штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування в розмірі 3848 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками збору за провадження деяких видів господарської діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Підпунктом 267.4.1 п. 267.4 ст. 267 вказаного кодексу передбачено, що для провадження передбачених цією статтею видів підприємницької діяльності суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби за місцем сплати збору заявку на придбання торгового патенту. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до цієї статті.

У разі невідповідності відомостей, наведених у поданій суб'єктом господарювання заявці, документам, на підставі яких заповнена така заявка, або невнесення до заявки усіх необхідних відомостей, орган державної податкової служби має право відмовити у видачі торгового патенту суб'єкту господарювання (пп. 267.4.2 п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України).

При цьому, бланк торгового патенту є документом суворого обліку.

Згідно пп. 267.4.6 п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України для провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних послуг та діяльності з торгівлі валютними цінностями торгові патенти придбаються окремо для кожного пункту продажу товарів, пункту з надання платних послуг, пункту обміну іноземної валюти.

В матеріалах справи наявний торговий патент виданий ТОВ «Кредо Авто» за підписом керівника державного податкового органу для здійснення роздрібної торгівлі автомобілями, супутніми товарами, послуг з обслуговування автомобілів, що на думку податкового органу є порушенням норм пп. 267.4.6 п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України з чим погодився суд першої інстанції.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що бланк торгового патенту є документом суворого обліку та видається податковим органом за результатами перевірки відомостей, наведених у поданій суб'єктом господарювання заявці на придбання торгового патенту.

Таким чином, подана ТОВ «Кредо Авто» заявка на придбання патенту відповідала усім необхідним вимогам, в результаті чого керівником державного податкового органу видано торговий патент.

Факт зазначення в одному торговому патенті декількох видів діяльності не може ставитись за вину позивачу, оскільки він не може відповідати за дії суб'єкта владних повноважень до компетенції якого належить видача таких торгових патентів.

Що стосується позовних вимог ТОВ "Кредо Авто" про визнання дій відповідачів протиправними, то колегія суддів дійшла висновку про те, що вони також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не зазначено у чому саме полягає порушення його прав, свобод та інтересів, а також не вказано, які конкретно норми законодавства відповідачами порушено та на підставі і у відповідності до якого нормативного акту вони повинні були діяти.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Авто" задовольнити частково .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2011 року, - скасувати в частині відмови в задоволенні адміністративного позову щодо скасування податкових повідомленнь-рішеннь від 01 листопада 2011 року №0002352310 та №0004542340.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Авто" щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь від 01 листопада 2011 року №0002352310 та №0004542340, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 01 листопада 2011 року №0002352310 та №0004542340.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "12" березня 2012 р. .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.