Постанова № 27895211, 04.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10641/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"04" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

при секретарі: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2012 року в справі за позовом Приватного підприємства «Санта-Україна»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Санта-Україна»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемними та фіктивними договорів суборенди, укладених між позивачем та ТОВ «Кримбудіндустрія», визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006882208 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 31 895 грн, в т.ч. 25 516 грн основного боргу, 6 379 грн штрафних санкцій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006892208 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 27 502 грн, в т.ч. 2201 грн основного боргу, 5501 грн штрафних санкцій.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва скасувати та ухвалити у справі нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено позапланову невиїзну перевірку ПП»Санта-Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Кримбудіндустрія»за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року за наслідками якої складено акт № 509/22-08/30634862 від 13.07.2012 року, у якому зазначено виявлені податковим органом порушення позивачем вимог податкового законодавства України, а саме:

-пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 22 001 грн,

-ст.185, п.198.1 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 25516 грн.

На підставі зазначеного акту перевірку, ДПІ у Печерському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 23.07.2012 року № 0006882208, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 25 516 грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 6379 грн та податкове повідомлення-рішення № 0006892208, яким позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22001 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5501 грн.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивач уклав договори суборенди від 01.04.2011 року №51 та від 01.04.2011 року № 51/1 з ТОВ «Кримбудіндустрія». Відповідно до умов договору позивач передав в строкове, платне користування нежитлові приміщення (офісні приміщення та холодильні камери) для здійснення господарської діяльності на суму 153099,96 грн ( в т.ч. ПДВ 25516 грн), що підтверджується актами приймання виконаних робіт та накладними. Позивач повністю оплатив надані послуги у т.ч. сплатив ПДВ у розмірі 25516 грн, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання.

Оспорюючи законність укладених договорів податковий орган в акті послався на їх нікчемність та фіктивність.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС з визнання нікчемними та фіктивними договорів суборенди, укладених між ПП «Санта-Україна»та ТОВ «Кримбудіндустрія»під час здійснення господарської діяльності, суд першої інстанції не врахував, що вимоги про визнання недійсним правочину (угоди, господарського зобов'язання), який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не може бути предметом позову з огляду на таке.

За змістом приписів ст.228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а, отже, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов»язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Отже, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З цих підстав колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновку суду першої інстанції в частині ухвалення постанови про визнання протиправними дії ДПІ у Печерському районі міста Києва щодо визнання нікчемними та фіктивними договорів суборенди, а тому в цій частині постанова підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі міста Києва, то колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, в ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено що зобов'язання за договорами суборенди виконувались у повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт ( наданих послуг), податковими накладними та платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання.

Крім того, реальність спірних господарських операцій підтверджується договорами оренди, укладеними між позивачем та ТОВ «Кримбудіндустрія», здачі в суборенду приміщень, листом-дозволом від орендодавця СПД «ОСОБА_2, який не заперечував проти передачі зазначених приміщень ТОВ «Кримбудіндустрія»в суборенду, витягом з ЄДРПОУ яким підтверджується реєстрація Кримської філії ТОВ «Кримбудіндустрія»за якими орендовано приміщення за вищевказаними договорами суборенди, положенням про Кримську філію ТОВ «Кримбудіндустрія», штатним розкладом, торговим патентом, ветеринарним свідоцтвом, накладними на переміщення, подорожніми листами, договорами поставок, реєстрами оплати по Кримському філіалу, договорами про перевезення вантажу автомобільним транспортом, рахунками, актами наданих послуг, видатковими накладними, які підтверджують постачання товару на території Кримської філії на користь третіх осіб з використанням в діяльності орендованих приміщень, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, оборотно-сальдовими відомостями,, які підтверджують наявність у позивача основних засобів (транспорту) для здійснення відповідних господарських операцій по перевезенню.

Щодо посилання відповідача на лист від УПМ ДПС У м. Києві від 24.05.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кримбудіндустрія», то суд першої інстанції вірно не прийняв їх до уваги, оскільки позивач не може нести будь-якої відповідальності за свого контрагента.

Та обставина, що податковий орган не зміг провести зустрічної звірки також не може бути доказом безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кримбудіндустрія».

На момент укладення договорів, складання актів приймання виконаних робіт (наданих послуг) та податкових накладних, ТОВ «Кримбудіндустрія»як юридична особа не була припинена.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно позивача чи його контрагента, а саме відносно посадових осіб цих суб'єктів господарювання, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, податковим органом надано не було.

Так, у справі «Булвес»АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини визнав про платник ПДВ не повинен нести відповідальності за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про низ знати.

У справі Інтерсплав проти України Європейський суд з прав людини визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач як платник ПДВ не втрачає права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у випадку вчинення зловживань його контрагентами .

Доказів, які б свідчили, що позивачу було відомо чи могло бути відомо про такі зловживання відповідач в ході розгляду справи не надав.

Таким чином, доводи податкового органу про недійсність (нікчемність) договорів, укладених позивачем та ТОВ «Кримбудіндустрія»є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах законодавства України і не приймаються судом до уваги під час вирішення питання щодо законності прийняття податкових повідомлень-рішень стосовно позивача.

Пунктом 198.6 статті 196 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст. 197 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постача.

За змістом п. 201.4ст.201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірникаху день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №969 від 21.12.2010 року податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних ТОВ «Кримбудіндустрія»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстровано як платник ПДВ, а отже зазначено товариство мало правові підстави для складання податкових накладних.

Відповідно до п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пункт 135.1 ст. 135 ПК України визначає, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (п.138.1 ст.138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК України).

Суд першої інстанції встановив і дана обставина підтверджується матеріалами справи, що витрати за договорами з ТОВ «Кримбудіндустрія»належним чином оформлені первинними документами, і їх реальність документально підтверджена.

Отже, будь-яких порушень позивачем пп..139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України позивач не вчиняв, а винесене ДПІ податкове повідомлення-рішення від 23.07.2012 року №0006892208 є незаконним і неправомірним.

Виходячи з вищевикладеного суд вірно зазначив, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі №0006882208 від 23.07.2012 року також є незаконним і підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду в частині вимог, щодо визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2012 року у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемними та фіктивними договорів суборенди скасувати та в цій частині відмовити у задоволенні позову.

В решті судове рішення залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 10 грудня 2012 року