Ухвала суду № 27894310, 25.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2012 р.

справа № 2а-0870/2207/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Пасічника Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2а-0870/2207/11 за позовом відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»до Запорізької митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/002120/1 від 25.10.2010р., яким було завищено митну вартість товарів при митному оформлені. В обґрунтуванні позову позивач посилався на те, що ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною зовнішньоекономічного контракту. Надані для митного оформлення документи є достатніми для застосування методу визначення митної вартості №1, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Запорізька митниця, без достатніх для цього підстав, при визначені митної вартості товару, застосувала метод визначення митної вартості №2.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована правом митного органу самостійно визначити митну вартість товарів, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення такої вартості товарів декларантом у ВМД. У спірному випадку декларантом на вимогу митниці не надано усіх витребуваних документів, що і стало обґрунтованою підставою для визначення відповідачем митної вартості товарів за методом №2.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, просило скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована неправомірністю застосування відповідачем методу визначення митної вартості товарів №2 з огляду на те, що позивачем, на вимогу Митниці, надано витребувані документи, які підтверджують обґрунтованість митної вартості товарів, що зазначена у ВМД та яка визначена за методом №1.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 11.01.2010 між ВАТ "Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь" та фірмою "MIDLAND RESOURCES UK Ltd" було укладено контракт №ВП.1323.37515.10.01И (далі - Контракт), згідно з яким фірма "MIDLAND RESOURCES UK Ltd" взяла на себе зобов’язання продати та поставити ВАТ "Запоріжсталь" на умовах –кордон Словаччина –Україна, прикордонні станції Чоп, Ужгород, магнезитовий порошок походженням Словаччина; DAF –кордон Російська Федерація –Україна, прикордонна станція Тополі, магнезитовий порошок та вогнетривкі вироби походженням РФ, згідно "Інтеркомс –2000".

Відповідно до умов поставки, фірма "MIDLAND RESOURCES UK Ltd" у жовтні 2010 року поставила вироби вогнетривкі періклазові, марки Dalmag 91 № 1-2, кількістю 43, 066 тон, за ціною 454 тони Євро за тону, Dalmag 91 №6-2, кількістю 20,368 тон, за ціною 467 Євро за тону.

Декларантом ВАТ "Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь" при митному оформленні товару, який був поставлений покупцю на умовах DAF –кордон Російська Федерація –Україна, прикордонна станція Тополі, ( згідно "Інтеркомс –2000") до Запорізької митниці було надано ВМД №112030000/2010/026344 від 20.10.2010 для митного оформлення вантажу у режимі "Імпорт". Митну вартість товару було визначено за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод №1).

Не погодившись з визначеною декларантом митною вартістю товарів, Запорізькою митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/002120/1 від 25.10.2010р., згідно з яким Митницею застосовано метод визначення митної вартості товарів №2.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції правильно виходив з обсягу повноважень митних органів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів –це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що вміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Згідно із ч.2 ст.262 Митного Кодексу України, порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМУ №1766 від 20.12.2006р. (чинного на день митного оформлення позивачем отриманого товару), для підтвердження заявлених відомостей про митну варість товарів декларант зобов’язаний подати:

зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

пакувальні листи;

копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Згідно п.11 зазначеного Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Відповідно до ч.І ст.264 Митного Кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі потреби у підтверджені заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, чинного на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на виконання своїх повноважень Запорізька митниця, після перевірки відповідності заявленої позивачем митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ, внаслідок чого виникли сумніви у правильності задекларованої митної вартості товарів, запросила у позивача ряд додаткових документів: договір з третіми особами, пов'язаний з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; відповідна бухгалтерська документація; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару; калькуляцію фірми-виробника товару; сертифікат про походження товару; інформацію зовнішньоторгових та біржових організацій про вартість товару та/або сировини; інші документи (за бажанням декларанта) для підтвердження митної вартості.

Необхідність надання вказаних документів зазначена у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості, про що ознайомлено Декларанта.

Витребувані документи позивачем надано не у повному обсязі, що не заперечувалось останнім, при цьому позивач зазначає, що документи не надані з поважних причин.

Факт неподання Декларантом у повному обсязі витребуваних Митницею документів, став підставою для самостійного визначення Митницею митної вартості товару, з огляду на те, що надані документи не підтверджували заявлену Декларантом митну вартість товару, яка визначена за методом №1.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Спірним рішенням відповідача митну вартість товарів визначено за методом №2 –за ціною договору щодо ідентичних товарів, тобто Митницею правомірно застосовано наступний метод визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з заявленого позову та доводів апеляційної скарги, позивачем не спростовується правильність визначення митної вартості товарів за методом №2, протиправність оскарженого рішення Запорізької митниці позивач пов’язує з безпідставністю застосування відповідачем методу №2, з огляду на те, що Декларантом подані усі необхідні документи, які свідчать про правильність визначення митної вартості товару за методом №1.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржене рішення прийнято відповідачем в межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч.1, ст. 198, ст. 200, ст.ст.205, 206 КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2а-0870/2207/11 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 26.10.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк