Постанова № 27893300, 30.11.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2012 р. Справа № 5023/4155/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

за участю представників сторін:

позивача -Нестерової М.Б. за довіреністю № 16/05/12 від 16.05.2012 р.

відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3300Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2012 р. у справі № 5023/4155/12

за позовом Українсько-американського СП "Каіс" у формі ТОВ, м. Харків

до ТОВ "Омбілік-Трейд", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2012 р. Українсько-американське СП "Каіс" у формі ТОВ звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Омбілік-Трейд" 120000,00 грн. попередньої оплати, 2016,39 грн. -3% річних, 721,08 грн. інфляційних втрат та 58500,00 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2012 р. по справі № 5023/4155/12 (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Омбілік-Трейд" на користь Українсько-американського СП у формі ТОВ "Каіс" 120000,00 грн. передплати, 721,08 грн. інфляційних втрат, 2016,39 грн. -процентів за користування чужими коштами та 2454,74 грн. - витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 58500,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами - в позові відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, в своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що п. 6.3 договору фактично передбачено стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в порядку ст. 549 ЦК України, оскільки даним пунктом передбачено нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами в порядку ст. 536 ЦК України, які не є штрафними санкціями, а є компенсацією за час безпідставного користування чужими грошовими коштами. Крім того, судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволенні даної позовної вимоги на підставі ст. 83 ГПК України, з посиланням на те, що суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, а тому відмовив у її задоволенні, оскільки п. 3 даної статті передбачено зменшення штрафних санкцій, а не процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2012 р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.11.2012 р., запропоновано надати суду апеляційної інстанції відповідачу - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, а позивачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач на виконання вимог ухвали суду, 23.11.2012 р. надав за вх. № 9179 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду -без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

В судове засідання призначене на 26.11.2012 р. представник відповідача не з'явився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства був належним чином повідомлений про час місце проведення судового засідання.

До канцелярії Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача за вхідним № 9180 від 23.11.2012 року про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням представника у відрядженні у м. Києві, на підтвердження чого надано копію наказу № 1-К про відрядження від 23.11.2012 р.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечив, зазначив, що відповідач мав можливість направити для участі у справі іншого представника.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання та вислухавши представника позивача з приводу заявленого клопотання, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки воно є необґрунтованим. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника чи вирішити питання про направлення у відрядження іншого представника.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивач за відсутності представника відповідача, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а зазначене рішення господарського суду Харківської області підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 58500,00 грн. суд першої інстанції посилався на те, що передбачені п. 6.3. договору відсотки за користування чужими грошовими коштами по суті є пенею і скористався своїм правом на зменшення пені (ст. 83 ГПК України), відмовивши в стягненні цих сум повністю.

Колегія суддів із такими висновками погодитися не може, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2012р. між сторонами було укладено договір поставки №3001КА, відповідно до умов якого ТОВ "Омбілік-Трейд" (Постачальник) взяло на себе зобов'язання з поставки на користь УАСП ТОВ "КАІС" (Покупець) кукурудзи, врожаю 2011 року у кількості 80,0 т +1-5% у строк до 16.02.2012р.

Відповідно до умов договору, платіжним дорученням №148 від 31.01.2012р. позивач перерахував на користь відповідача попередню оплату за кукурудзу врожаю 2011 року згідно договору №3001КА від 30.01.2012р. у розмірі 120 000,00 грн., однак, в порушення вимог договору у встановлений строк товар відповідачем не був поставлений.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що випадку непостачання товару у встановлений цим договором строк, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від даного договору у повному обсязі або частково відносно непоставленої частини товару. При цьому постачальник зобов'язується повернути покупцеві суму попередньої оплати протягом 1-го (одного) банківського дня з моменту односторонньої відмови покупця від договору і сплатити на користь покупця штраф у розмірі 5% від суми отриманої попередньої оплати. Моментом односторонньої відмови покупця від договору є дата поштового відправлення повідомлення про таку відмову від договору на адресу постачальника, зазначену у цьому Договорі".

17.02.2012р. позивачем на підставі п.6.2. договору на адресу ТОВ "Омбілік-Трейд" направлено лист вих. № 95 від 17.02.2012р. про відмову від договору у повному обсязі.

У зазначеному листі позивач просив, на підставі п.6.2. договору, повернути на користь УАСП ТОВ „КАІС" попередню оплату в сумі 120000,00 грн. та сплатити штраф у розмірі 6000,00 грн. (120000,00 х 5% - 6000,00).

Відповідно до п.6.2. договору, строк виконання зазначених вище грошових вимог позивача складає 1 (один) банківський день з моменту односторонньої відмови покупця від договору (що визначений датою поштового відправлення повідомлення на адресу відповідача), тобто до 20.02.2012р. включно.

Проте, в порушення вимог договору ТОВ "Омбілік-Трейд" попередню оплату в сумі 120000,00 грн. на користь УАСП ТОВ "КАІС" не повернуло.

Отже, з 21.02.2012р. має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань із повернення попередньої оплати за договором.

02.03.2012р. ТОВ "Омбілік-Трейд" згідно платіжного дорученням №17 від 02.03.2012р. сплатило на користь УАСП ТОВ „КАІС" 9000,00 грн., з призначення платежу "Сплата штрафної санкції згідно договору №3001КА від 30.01.2012р. Без ПДВ.".

З урахуванням фактичних матеріалів справи та положень ст.ст. 11, 526, 612, 629, 693 ЦК України та ст. 193 ГК України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 120000,00 грн.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими та правомірними нараховані позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 721,08 грн. та 2016,39 грн. відповідно, оскільки вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України) та фактичних обставин справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні нарахованих позивачем процентів за користування чужими грошовим коштами у розмірі 58500,00 грн. з посиланням на те, що є надмірним застосування до відповідача штрафних санкцій ще і у вигляді пені в сумі 58500,00 грн. оскільки у відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, про які йдеться у ст. 536 ЦК України, слід відрізняти процентів, які сплачує боржник, котрий прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Якщо перші є платою за користування чужими грошовими коштами, яка може і не встановлюватися договором між фізичними особами, то другі є одним із видів санкцій, що підлягають обов'язковій сплаті у розмірі 3% річних від простроченої суми. Інший розмір процентів може бути встановлений договором або законом, проте боржника не може бути звільнено від сплати цієї суми.

Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що проценти за користування чужими грошовими коштами є штрафними санкціями в розумінні ст. 549 ЦК України, є неправомірним, оскільки даною статтею передбачено те, що сторонами повинно бути визначено предмет неустойки (штрафу, пені) у момент укладання угоди про неї. Як свідчать матеріалами справи, сторонами при укладанні спірного договору, а саме п. 6.2 було передбачено нарахування штрафу у випадку непостачання товару у встановлений цим договором строк у розмірі 5% від суми отриманої попередньої оплати, даний штраф був сплачений відповідачем в добровільному порядку.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що фактично п. 6.3. договору передбачено стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені, а не процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих в порядку ст. 536 ЦК України.

В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовної вимоги в частині нарахування позивачем процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 58500,00 грн.

Крім того, судом першої інстанції неправомірно на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України відмовлено у задоволенні стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки, по-перше, вони не є в розумінні ст. 549 ЦК України штрафними санкціями, та, по-друге, п. 3 даної статті передбачено зменшення розміру штрафних санкції, а не звільнення від їх сплати.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував істотні обставини справи та не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотання ТОВ "Омбілік-Трейд", м. Харків про відкладення розгляду справи -відмовити.

Апеляційну скаргу Українсько-американського СП "Каіс" у формі ТОВ, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2012 року у справі № 5023/4155/12 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2012 року у справі № 5023/4155/12 скасувати частково: в частині відмови у стягненні 58500,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1170,00 грн. судового збору та в цій частині позов задовольнити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Омбілік-Трейд" (61000, м. Харків, вул. Чернишевська, 65, кв. 6, р/р 26004117474980 в філіалі "Слобожанське РУ" ПАТ "Банк Фінанси та Кредит", МФО 350697, код 34633307) на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" (61022, м. Харків, вул. Іванівська, 1, р/р 26001031851001 в ХРУ ПАТ "КБ "Південкомбанк", м. Харків, МФО 335946, код 20023279) 58500,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1170,00 грн. - витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Омбілік-Трейд" (61000, м. Харків, вул. Чернишевська, 65, кв. 6, р/р 26004117474980 в філіалі "Слобожанське РУ" ПАТ "Банк Фінанси та Кредит", МФО 350697, код 34633307) на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" (61022, м. Харків, вул. Іванівська, 1, р/р 26001031851001 в ХРУ ПАТ "КБ "Південкомбанк", м. Харків, МФО 335946, код 20023279) 804,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 30.11.2012 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.