Ухвала суду № 27890418, 04.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2012 р. м. Київ К-42016/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Маринчак Н.Є. Муравйова О.В.,за участю: секретаря - Малюги Ю.В.

представника позивача -не з'явився

представника відповідача -Величка Д.В.

представника третьої особи -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкову інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2009 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2009 р.

у справі № 2-а-3086/09/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Трест «Красноармійськшахтобуд»

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Трест «Донецькшахтопроходка»

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Трест «Красноармійськшахтобуд»(далі -позивач, ВАТ «Трест «Красноармійськшахтобуд»(далі -позивач, ВАТ «Трест «Красноармійськшахтобуд») звернулось до суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі -відповідач, Красноармійська ОДПІ Донецької області) про часткове скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2009 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 12.02.2009 р. № 0000022340/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 314 264,00 грн. та суми штрафної (фінансової) санкції у розмірі 7 314 264,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2009 р. постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2009 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Красноармійська ОДПІ Донецької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Трест «Красноармійськшахтобуд», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2009 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Красноармійська ОДПІ проведена планову виїзну перевірку ВАТ «Трест «Красноармійськшахтобуд»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. до 30.09.2008 р., за результати якої складено акт № від 02.02.2009 р. за № 94/23-2/00180798.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні підприємством суми податку на додану вартість на загальну суму 7 350 971,00 грн., у тому числі на суму 7 314 264,00 грн. внаслідок не включення операцій з будівельно-монтажних робіт, виконаних субпідрядниками ШПСУ № 9, ШСМУ ДП ВАТ «ДХК «Донецькшахтопроходка».

Крім того, податковий орган вказував на те, що Цивільним кодексом України передбачено укладання декількох договорів підряду (між замовником та генпідрядником, між генпідрядником та субпідрядником №1, між генпідрядником та субпідрядником №2) і не передбачено укладання договору підряду між замовником та підрядником (генпідрядником) та субпідрядниками. Тому позивач повинен був укласти декілька договорів, а саме: між ДВАТ «шахта «Красноліманська»(на сьогодні ДКС ВО «Красноармійськвугілля») - замовник та ВАТ «Красноармійськшахтобуд»- підрядник (генпідрядник); між ВАТ «Трест «Красноармійськшахтобуд»- генпідрядник (в якості замовника) та ДВАТ «Трест «Донецькшахтопроходка»- субпідрядник; між ВАТ «Красноармійськшахтобуд»- генпідрядник (в якості замовника) та ШПБУ № 9 - субпідрядник.

На підставі акта перевірки 12.02.2009 р. Красноармійська ОДПІ Донецької області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000022340/0, яким визначила позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 14 689 492,00 грн., у тому числі 7 350 971,00 грн. -основний платіж, 7 338 521,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДВАТ «Трест «Донецькшахтопроходка»виконує підрядні роботи на підставі договору підряду на капітальне будівництво № 8-93 від 16.02.1993 р., Додаткового договору № 1-д/2003 від 30.12.2002 р. та Додаткових угод, які були укладені між Замовником - ДП «УК «Краснолиманська»та ВАТ «Трест «Красноармійськшахтобуд», ДВАТ «Трест «Донецькшахтопроходка», ДВАТ «Трест «Донецькшахтобудмонтаж», ЗАТ МУ-2 «Електропівденмонтаж», ТОВ «Корпорація «Електропівденмонтаж», ЗАТ «Трест «Донбастрансбуд», ДВАТ «Донецьке шахтоспецмонтажне управління «Вуглеавтоматика».

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Відтак, отримані як плата за виконані роботи бюджетні кошти, підлягають включенню до податкових зобов'язань того суб'єкта господарювання, який отримав ці кошти.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, перевірки субпідрядників з питань обчислення та сплати податку на додану вартість податковим органом не проводились, вищезазначені договори у встановленому законодавством порядку не оскаржувались.

Також встановлено, що послуги були надані кожним із субпідрядників, які у свою чергу сформували зазначені податкові зобов'язання, що унеможливлює формування податкових зобов'язань за цими ж господарськими операціями позивачем.

Отже, джерелом сплати податкових зобов'язань є виключно бюджетні кошти, тому датою їх формування є надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку.

Крім того, отримані як плата за виконані роботи бюджетні кошти, підлягають включенню до податкових зобов'язань того суб'єкта господарювання, який отримав ці кошти, зазначеними суб'єктами є безпосередньо особи, які виконали ці роботи.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що бюджетні кошти, які отримані субпідрядниками за виконані роботи, підлягають включенню до податкових зобов'язань саме цих суб'єктів господарювання, а відтак у податкового органу не було підстав для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 314 264,00 грн. та суми штрафної (фінансової) санкції у розмірі 7 314 264,00 грн. є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2009 р. та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкову інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2009 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов