Ухвала суду № 27890423, 04.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2012 року м. Київ К-51484/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову господарського суду Сумської області від 06.04.2009 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2009 р.

у справі № АС4/81-09/5021

за позовом Приватного спеціалізованого підприємства «УкрРосХим»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне спеціалізоване підприємство «УкрРосХим»(далі -позивач, ПСП «УкрРосХим») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі -відповідач, ДПІ в м. Суми) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Сумської області від 06.04.2009 р. позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення -рішення ДПІ в м. Суми від 29.01.2009 р. № 0000022305/0/5392 про донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 137 568,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 91 712,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 45 856,00 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення -рішення від 29.01.2009 р. № 0000022305/0/5393 про донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 110 055,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 73 370,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 685,00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2009 р. постанову господарського суду Сумської області від 06.04.2009 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ в м. Суми, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Сумської області від 06.04.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПСП «УкрРосХим», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною, просить залишити її без задоволення, а постанову господарського суду Сумської області від 06.04.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2009 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ в м. Суми провела позапланову невиїзну перевірку ПСП «УкрРосХим»з питань дотримання податкового законодавства за грудень 2006 року, за результатами якої складено акт перевірки № 411/235/13996998/4 від 23.01.2009 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 2 ст. 215 ЦК України, яке полягало у безпідставному віднесенні вартості товару до складу валових витрат підприємства за 2006 рік (4 квартал 2006р.) у сумі 366 847,00 грн., а суми податку на додану вартість - до складу податкового кредиту за грудень 2006 р., оскільки видаткові накладні (акти приймання-передачі) та податкові накладні, які були видані від імені контрагента - ТОВ «Себасте», не мають юридичної сили і не є первинними документами бухгалтерського та податкового обліків.

На підставі акта перевірки 29.01.2009 р. ДПІ в м. Суми прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000022305/0/5392 про донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 137 568,00 грн., у т.ч. за основним платежем 91 712,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 45 856,00 грн.; № 0000022305/0/5393 про донарахування позивачу податку на додану вартість усумі 110 055, 00 грн., у т.ч. за основним платежем - 73 370,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 685,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Себасте»укладено договір від 09.11.2006 р. купівлі-продажу карбаміду. На виконання умов укладеної угоди, згідно видаткової накладної № РН-0000099 від 01.12.2006 р., ПСП «УкрРосХим»отримало від ТОВ «Себасте»карбамід в кількості 379,50 т. на суму без ПДВ 366 847,5 грн. (ПДВ 73 369,50 грн.).

При цьому, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, реальність транспортування залізничним транспортом товару (карбаміду), отриманого позивачем від ТОВ «Себасте» та реалізованого в подальшому ВАТ «Сумихімпром», підтверджується видатковою накладною № РН- 0000099 від 01.12.2006р. на загальну суму 440 217,00 грн., рахунком - фактурою № СФ- 0000099 від 01.12.2006 р., податковою накладною № 100 від 01.12.2006 р. на суму 440 217,00 грн., у т.ч. ПДВ 73 217,00 грн., платіжним дорученням № 1974 від 07.12.2006 р. на суму 440 217,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

До того ж, несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Сумської області від 06.04.2009 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити.

2.Постанову господарського суду Сумської області від 06.04.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2009 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов