Ухвала суду № 27890407, 04.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2012 року м. Київ К-6872/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області

на постанову господарського суду Херсонської області від 03.07.2007 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2007 р.

у справі № 11/21-АП-07

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Вікторія»

до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Селянське (фермерське) господарство «Вікторія»(далі -позивач, СФГ «Вікторія») звернулось до суду з позовом до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області (далі -відповідач, Нововоронцовська МДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Херсонської області від 03.07.2007 р. позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Нововоронцовської МДПІ № 0000302301/0 від 11.12.2006 р.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2007 р. постанову господарського суду Херсонської області від 03.07.2007 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Нововоронцовська МДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Херсонської області від 03.07.2007 р. та закрити провадження у справі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Нововоронцовська МДПІ провела перевірку правильності визначення позивачем повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану варітьсь за період з 01.07.2005 р. по 30.09.2006 р., за результатами якої складено акт № 55-23/25651508 від 30.11.2006 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 64 870,79 грн., у тому числі: за березень 2006 р. у розмірі 17 320,39 грн.; за квітні 2006 р. у розмірі 29 475,40 грн.; за червень 2006 р. у розмірі 18 075, 00 грн.

На підставі акта перевірки 11.12.2006 р. Нововоронцовська МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000302301/0, яким визначила позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 97 306,19 грн., у тому числі 64 870,79 грн. -основний платіж, 32 435,40 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі -Закон) (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до 01.01.2007 р. зупинено дію пункту 7.7 ст. 7, пунктів 10.1 і 10.2 ст.10 Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50% загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 р., платники податку, у яких згідно з чинним законодавством суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених законом.

Зі змісту пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) - власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 р., слідує, що за спеціальною декларацією при визначенні об'єкта оподаткування платник податку, що підпадає під дію п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ, декларує як податкове зобов'язання так і податковий кредит з ПДВ.

Отже, вказаний спеціальний режим оподаткування за п. 11.29 ст. 11 Закону полягає в тому, що суми ПДВ, отримані з операцій з продажу продукції власного виробництва, що здійснюються сільгосптоваровиробниками, залишаються в розпорядженні таких сільгосптоваровиробників і перераховуються ними з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ з правом використання коштів на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Ці суми ПДВ, що не підлягають сплаті до бюджету, але нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками та залишаються у їх розпорядженні з зарахуванням на окремий рахунок з правом використання на вказані цілі, не можуть вважатися податковими зобов'язаннями, відповідно не можуть визначатися контролюючими органами як податкові зобов'язання в податкових повідомленнях-рішеннях при недекларуванні їх платником податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за договором позики від 01.03.2006 р. приватний підприємець ОСОБА_5, як позикодавець зобов'язалась надати СФГ «Вікторія»(позичальнику) 500 тонн пшениці, а позичальник зобов'язався повернути цю кількість пшениці до 31.08.2006 р. СФГ «Вікторія»отримано від приватного підприємця ОСОБА_5 500 тонн пшениці за накладною від 01.03.2006 р., повернуто підприємцю 500 тонн пшениці за накладною від 31.07.2006 р. Зі звіту СФГ «Вікторія» про рух товарно-матеріальних цінностей по бухгалтерському рахунку № 26 «Готова продукція»слідує, що позивачем повернуто 31.08.2006 р. приватному підприємцю ОСОБА_5 500 тонн пшениці з числа власно вирощеної.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1048 ЦК України передбачено, що договір позики вважається безпроцентним, якщо позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Херсонської області від 03.07.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2007 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області відхилити.

2. Постанову господарського суду Херсонської області від 03.07.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2007 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов