Ухвала суду № 27890325, 05.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2012 року м. Київ К-12204/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 року

у справі № 2а-8687/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та акту перевірки, -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»(надалі -позивач, ВАТ «ХК «Луганськтепловоз») звернулось у травні 2008 року до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.04.2008 року № 000102080013/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 46 733,00 гривень та акту перевірки від 07.04.2008 року № 201/08-3/05763797.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 року, позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 18.04.2008 року № 000102080013/0, прийняте до ВАТ «ХК «Луганськтепловоз»щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2008 року на 46 733,00 гривень. В решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 00010208013/0 від 18.04.2008 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Позивач своїх письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Враховуючи те, що касатор-відповідач оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, а позивачем дане рішення не оскаржено, касаційна інстанція не знаходить необхідності аналізувати решту судового рішення, перевіряючи його законність та обґрунтованість.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що податковим повідомленням-рішенням від 18.04.2008 року № 00010208013/0 СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську визначено, що позивачем завищена сума бюджетного відшкодування на 46 733,00 гривні.

Податкове повідомлення-рішення від 18.04.2008 року № 00010208013/0 СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську було винесено на підставі акту перевірки від 07.04.2008 року № 201/08-3/05763797 «Про результати виїзної позапланової перевірки ВАТ «ХК «Луганськтепловоз»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за січень 2008 року.

В акті перевірки встановлене порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п. 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: включення сум ПДВ по операціях з придбання металлу, частка якого йде на виготовлення продукції операції з продажу якої звільнені від оподаткування ПДВ.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість, платників податку, об'єкт оподаткування врегульований Законом України «Про податок на додану вартість».

За правилами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Законом України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами по справі, що сировина (метал) придбається позивачем з метою використання її у власній господарській діяльності -виробництві готової продукції (тепловозів), в процесі якого обумовлене технологічне утворювання відходів та брухту чорних металів.

Технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, який позивач відповідно до пункту 11.44 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»мало право поставляти та поставляло без нарахування ПДВ.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» установлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Реалізовуваний позивачем металобрухт не придбавався з метою його використання у неоподатковуваних операціях, що за змістом підпункту 7.4.2 зазначеної статті Закону позбавляє платника права на включення сум податку до податкового кредиту. Також зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункті 7.4.3 цієї статті товар, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту.

Тому немає підстав для зменшення позивачу як податкового кредиту, сформованого внаслідок придбання металосировини, так і податкового кредиту звітного періоду, в якому реалізовані відходи від її переробки (металобрухт), на суму ПДВ, розраховану із вартості цього металобрухту.

Про наведене також свідчить і подальше вдосконалення законодавцем правового регулювання питань щодо формування податкового кредиту та закріплення у Податковому кодексі України норми, за змістом якої правила щодо пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту не застосовуються і податковий кредит не зменшується у разі постачання платником податку відходів і брухту чорних металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки сировини чи матеріалів на виробництві (пункт 199.6 статті 199).

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Вказана позиція судів узгоджується із практикою Верховного Суду України (постанова ВСУ від 16.10.2012 року у справі № 21-291а12).

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську -відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 року у справі № 2а-8687/08 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько