Ухвала суду № 27890309, 21.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2012 р. м. Київ К-45689/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2009 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 р.

у справі № 2-а-4796/09/0570

за позовом Закритого акціонерного товариства «Костянтинівський металургійний завод»

до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2009 р. (суддя -Козаченко А.В.), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Малашкевич С.А., судді: Геращенко І.В., Арабей Т.Г.), позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Костянтинівський металургійний завод»(надалі -позивач, ЗАТ «Костянтинівський металургійний завод») до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі -відповідач, Костянтинівська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 06.10.2008р. № 0000792342/0/29010, від 04.11.2008р. №0000792342/1/31806, від 22.01.2009 р. №0000792342/2/1351 задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в позові.

Позивачем письмові заперечення на касаційну скаргу надані не були.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, Костянтинівською ОДПІ була проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2008 р., за результатами якої складено акт від 24.09.2008 р. № 827/23-2-33467279.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, пп.7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 274 599 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за I квартал 2008 року на суму 188 005 грн.

На підставі акта перевірки та згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»Костянтинівською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.10.2008 р. № 0000792342/0/29010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 411 898,50 грн., у тому числі: за основним платежем -274 599,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -137 299,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.11.2008 р. № 0000792342/1/31806, від 22.01.2009 р. №0000792342/2/1351 аналогічного змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (позичальником) та Відкритим акціонерним товариством «Укргазбанк»(кредитором) укладено кредитний договір від 22.12.2006р. № 2062/477, предметом якого було відкриття позичальнику невідновлюваної відкличної кредитної лінії на поповнення обігових коштів, зі сплатою відсотків користування кредитними коштами, згідно якого на розрахунковий рахунок ЗАТ «Костянтинівський металургійний завод»були зараховані кошти у гривневому еквіваленті у розмірі 13 707 215 грн. Отримані кредитні кошти позивач направив на сплату 14 простих векселів номінальною вартістю 13 792 000 грн., придбаних за договором купівлі-продажу цінних паперів від 19.12.2006 р. № К 19/12/06-1 Век у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Донбас». Векселедавцем було Товариство з обмеженою відповідальністю «Вежа», строк платежу -по пред'явленню, але не раніше 19 жовтня 2013 року. Сплачені 31.03.2008 р. кредитору відсотки за користування кредитними коштами у сумі 1 286 399,00 грн. були віднесені позивачем до валових витрат, що, на думку відповідача, суперечить нормам п. 5.1 ст. 5, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 та пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та є правовою підставою прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлена можливість віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат, пов'язаних з виплатою або нарахуванням процентів за борговим зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 1.32 ст. 1 цього ж Закону господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що кредитні кошти позивач використав на здійснення господарської операції з придбання цінних паперів для їх подальшої реалізації третім особам.

За змістом приписів частин 1 та 2 ст. 66 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV до майна підприємства відносяться виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, джерелами формування яких є грошові та матеріальні внески засновників, доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності, доходи від цінних паперів, кредити банків та інших кредиторів та капітальні вкладення і дотації з бюджетів, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Господарського кодексу України особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери.

З урахуванням аналізу наведених норм, вексель є особливим видом майна суб'єктів господарювання, що може бути об'єктом цивільно-правових або господарських правовідносин та договорів, а тому операції по придбанню цінних паперів з метою їх подальшого продажу для одержання прибутку безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що витрати по сплаті банківських відсотків за отриманий кредит на придбання цінних паперів є витратами, пов'язаними із здійсненням господарської діяльності, а сума таких витрат, відповідно, відноситься до складу валових.

Таким чином, з урахуванням принципів господарської діяльності, передбачених п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач з метою отримання максимального доходу має право самостійно обирати час продажу придбаних векселів, що не суперечить п. 5.1 та пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 вказаного Закону, у зв'язку із чим відсутні підстави для донарахування позивачу суми податку на прибуток, визначеної в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Стосовно висновку податкового органу про те, що сплата відсотків за користування кредитними коштами відноситься до операцій з цінними паперами, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 3 пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Під терміном «витрати»при здійсненні операцій з цінними паперами слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів як компенсація їх вартості, що передбачено пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом (ч. 4 пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що дохід від операцій з цінними паперами, який має бути задекларований та віднесений до складу валових доходів у відповідності до приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виникає лише в момент продажу таких цінних паперів (векселів).

Зважаючи на те, що сплата відсотків за користування кредитними коштами здійснена в межах кредитного договору позивачем кредитору, а не продавцю на виконання угоди купівлі-продажу векселів, в такому випадку витрати, пов'язані з такою сплатою не відносяться до витрат, сплачених (нарахованих) платником податку продавцю цінних паперів, як компенсація їх вартості.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення позивачем пп. 7.6.3 п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим не вбачається законних підстав для застосування до позивача штрафних санкцій та винесення податкових повідомлень-рішень.

Зміст та доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И Л А :

1. Касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.