Ухвала суду № 27890292, 21.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2012 р. м. Київ К-45064/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2009 р.

у справі № (22-а-22757/08) 8/106

за позовом Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К. Антонова»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2008 р. (суддя -Пилипенко О.Є.), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий -Шостак О.О., судді: Ізмайлова Т.Л., Умнова О.В.), позовні вимоги Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К. Антонова»(надалі -позивач, ДП «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К. Антонова») до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (надалі -відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2007р. № 0000664250/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 030 212 грн. за вересень 2007 р., задоволено.

Висновок судів попередніх інстанцій про протиправність вказаного податкового повідомлення-рішення мотивовано тим, що приписи Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі -Закон України «Про податок на додану вартість») в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не містять заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених платником податку у минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника, зареєстрованого платником податку на додану вартість, належним чином оформлених податкових накладних.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Представником позивача були надані письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводяться доводи в підтримку оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками відповідача було проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2007 року. За результатами перевірки було складено акт від 20.12.2007 р. № 1038/42-50/14307529, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2007 р. № 0000664250/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1030212 грн. за вересень 2007 р. Із акта перевірки вбачається, що відповідач розглядає попередній податковий період як період, що безпосередньо передує звітному. Виходячи з цього, позивачем неправомірно заявлено до бюджетного відшкодування 1 024 443,00 грн., які були сплачені постачальникам не у попередньому податковому періоді, тобто не у серпні 2007 р. Крім того, в порушення пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1 ст. 5 та пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») позивачем включено до складу податкового кредиту вересня 2007 р. суму податку на додану вартість в розмірі 5 768,85 грн. на підставі податкової накладної, що була складена 12.08.2004 р., тобто після спливу 1095 днів з моменту виникнення права на податковий кредит.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було сплачено в попередніх періодах постачальникам в ціні товару податок на додану вартість в сумі 1 024 443,46 грн., отримано належним чином оформлені податкові накладні та включено цю суму до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що головним критерієм наявності права платника на бюджетне відшкодування є факт сплати вартості товарів (послуг) постачальникам у будь-якому попередньому податковому періоді, не обмежуючись лише тим податковим періодом, що безпосередньо передує звітному. Це свідчить про те, що позивачем було правомірно заявлено до бюджетного відшкодування 1 024 443,46 грн. сплаченого податку.

Стосовно включення позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2007 р. 5 768,85 грн. на підставі податкової накладної від 12.08.2004 року № 1137, виданої Київським державним авіаційним заводом «Авіант», слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, підпунктом 7.5.1 вказаної статті Закону визначається момент виникнення у платника податку права на податковий кредит, однак таке право, виходячи із змісту положень Закону України «Про податок на додану вартість», не обмежується будь-яким строком давності.

Згідно пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Положення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначають, що не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

За таких обставин, з урахуванням пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач правомірно включив до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 5 768,85 грн. на підставі податкової накладної від 12.08.2004 р., виданої Київським державним авіаційним заводом «Авіант», тільки у вересні 2007 року, тобто після отримання зазначеної накладної.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій зроблено правильний висновок про скасування протиправного податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків.

Зміст та доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.